Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №520/12325/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р. Справа № 520/12325/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А.) від 13.11.2025 по справі № 520/12325/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року та виплачених у грудні 2023 року – протиправною;

- здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року;

- розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки до виплати у грудні 2023 року, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- виплатити загальну суму компенсації втрати частини доходів з нарахуванням індексу інфляції та 3% річних, від простроченої суми, за весь час прострочення – з грудня 2023 року до моменту виконання судового рішення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року та виплачених у грудні 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 року відповідно до вимог статті 3 Закону № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159, обчисливши компенсацію за кожен місяць невиплати пенсії як добуток суми нарахованої, але невиплаченої пенсії за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період до її фактичної виплати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Клопотання ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду – задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення суду у строк протягом трьох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням суду.

У задоволенні іншої частини клопотання – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1 937,92 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/4544/22 від 28.08.2023 зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.07.2021 з виплатою заборгованості по пенсії з компенсацією втрати частини доходу. Виплату пенсії розпочато з грудня 2023, пенсію за період з 01.07.2021 по 30.11.2023 у розмірі 103307,57 грн. виплачено в повному обсязі в грудні 2023 у розмірі 103307,57 грн., з них пенсія за період з 01.07.2021 по 30.11.2021 в сумі 17820,15 грн. нарахована до виплати через відділення поштового зв`язку № 61007 АТ "Укрпошта". Суму грошового доходу на який нараховано компенсацію визначено з 01.12.2021 по 30.11.2023, яка становить 85487,42 грн. Розраховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 1538,77, яку було наразовано до виплати ОСОБА_1 на поточний рахунок в травні 2024 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому проти її задоволення заперечив та просив відмовити. Вказав, що суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року, а також провести розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 року, обчисливши компенсацію за кожен місяць невиплати пенсії як добуток суми нарахованої, але невиплаченої пенсії за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період до її фактичної виплати.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим органом 2ISR 08.05.2014 р., ІПН НОМЕР_2 .

Згідно записів у трудовій книжці позивача, трудовий стаж останнього складає 37 років 0 місяців 10 днів. На даний час він в Україні не працює.

20.11.1996 р. ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання в Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р., з урахуванням змін внесених ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 р. по справі № 645/3106/17, зобов`язано Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком з 07.01.2017 р.

Листом відповідача № 3950/46-02-03 від 16.03.2018 р., повідомлено позивача, що з 07.01.2017 р. йому призначено пенсію за віком, яка призначена без довідки про заробітну плату. Загальний розмір пенсії до виплати - 1249,06 грн.

Позивач вважав, що у рішенні відповідачем допущені порушення, а саме: не враховані показники заробітної плати позивача, та зовсім не розраховано середньомісячний заробіток; не розраховано коефіцієнт страхового стажу позивача; не враховані вимоги законодавства стосовно мінімального розміру пенсії; не врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - у розмірі 3764,40 грн., та з 01.01.2018 р. - показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки - у розмірі 5377,90, грн.; не виконано перерахунок відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії; не проведено індексації та компенсації втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства.

З метою недопущення порушень права позивача на належний розмір призначеної пенсії, представниками позивача надано безпосередньо до управління Пенсійного фонду України оригінали довідок про заробітну плату пенсіонера 02.04.2018 р. та 09.10.2018 р. відповідно.

26.12.2019 р. адвокатом позивача Вадимом Меламедом направлено до відповідача адвокатський запит вих. № 6987 від 26.12.2019 р. з вимогою здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , враховуючи його довідки про заробітну плату.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 77480/02.11-20-03 від 03.01.2020 р. позивачу повідомлено, що за заявою про перерахунок пенсії за віком згідно додаткових документів про заробітну плату за № 40 від 02.11.2018 р. наданої Комунальним некомерційним підприємством “Міська поліклініка № 19”, довідки про заробітну плату № 21 від 06.07.2018 р., наданої Комунальним закладом охорони здоров`я “Харківська міська поліклініка № 19”, управлінням прийнято рішення комісії № 260 від 24.10.2018 р. про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, під час прийняття вказаного рішення враховано, що відповідно до ст. 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсія ОСОБА_1 призначена та виплачується відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 р. по справі № 645/31069/17 з 07.01.2017 р. Зазначеною Постановою зобов`язано Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати пенсію ОСОБА_1 , іншого рішенням суду не передбачено.

Як вбачається зі змісту рішення комісії Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 24.10.2018р. № 260, заяву представника позивача стосовно додаткових документів для перерахунку пенсії за віком розглянуто та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, оскільки постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 р. зобов`язано пенсійний орган призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію, а не здійснювати перерахунок його пенсії.

Позивач, вважаючи зазначені рішення відповідача щодо розрахунку розміру його пенсії та рішення про відмову в проведенні перерахунку, незаконними і дискримінаційними, звернувся до суду з позовом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 р. у справі № 520/5427/2020 було часткового задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Скасовано рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 260 від 24.10.2018.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 09.10.2018 р. у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення, з врахуванням висновків суду про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, тобто з 09.10.2018 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/4544/22 від 28.08.2023 зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок з 01.07.2021 з виплатою заборгованості по пенсії з компенсацією втрати частини доходу.

Листом від 14.11.2024 відповідач повідомив позивача, що на виконання даної постанови суду, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.07.2021.

Суму грошового доходу, на який нараховано коменсацію, визначено за період з 01.12.2021 по 30.11.2023, яка становить 85487 гривень 42 копійки. При цьому, індекс споживчих цін на період невиплати грошового доходу (нарахованого на виконання судового рішення) визначено шляхом множення місячних індексів включно за період з вересня 2023 по листопад 2023 року.

Розраховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 1538,77 грн., яку було нараховано до виплати ОСОБА_1 на поточний рахунок банківської установи у травні 2024 року.

Таким чином, відповідач зазначив, що постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі № 520/4544/22 виконано в межах повноважень та у визначеному законом порядку.

В адміністративному позові позивач зазначив, що відповідач раніше не повідомляв позивача про здійснення ним розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів в сумі 1538,77 грн, лише після отримання 14.11.2024 року вищезазначеного листа відповідача позивачу стало відомо, що отримана ним в травні 2024 року сума 1538,77 грн, це не пенсійна виплата, а компенсація втрати частини доходів на суми несвоєчасно виплаченої пенсії за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 в сумі 85 487,42 грн. Крім того зі змісту листа від 14.11.2024 року та доданого до нього розрахунку суми компенсації втрати частини доходів позивач дізнався, що відповідач здійснив розрахунок суми компенсації втрати частини доходів індекс споживчих цін на період невиплати грошового доходу (нарахованого на виконання судового рішення) визначено шляхом множення місячних індексів включно за період з вересня 2023 по листопад 2023 року, а не за весь період затримки виплати пенсії з 01.12.2021 по травень 2024 року.

Позивач вважає, що розрахунок компенсації відповідача є протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року та виплачених у грудні 2023 року є протиправною та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.12.2021 по 30.11.2023 року виплачених разом із затримкою у грудні 2023 року; зобов`язання відповідача провести розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 року відповідно до вимог статті 3 Закону № 2050-III та пункту 4 Порядку № 159, обчисливши компенсацію за кожен місяць невиплати пенсії як добуток суми нарахованої, але невиплаченої пенсії за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період до її фактичної виплати.

Відмовляючи в задоволенні частини вимог, суд виходив з того, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством та на нього не поширюються приписи цивільного законодавства, тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виникло перед позивачем грошового зобов`язання у розумінні статті 11 ЦК України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.

Питання компенсації громадянам за втрату частини доходів у разі порушення строків їх виплати регулюється Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі — Закон № 2050).

Згідно зі статтею 1 цього Закону, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності зобов`язані компенсувати громадянам втрату частини доходів, якщо є затримка у виплаті цих доходів, зокрема, з вини власника або уповноваженої ним особи чи органу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам здійснюється у разі затримки виплати їх доходів на один або більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності зазначеним Законом.

До доходів, які підлягають компенсації, відносяться грошові виплати громадянам, які мають регулярний характер, зокрема суми індексації доходів.

Стаття 3 Закону № 2050 встановлює, що сума компенсації обчислюється як множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) та індексу інфляції за період, коли виплата не була здійснена (з урахуванням інфляції за місяць, коли дохід виплачено, не враховується).

Згідно з статтею 6 Закону № 2050, компенсація може здійснюватися за рахунок:

- власних коштів - для підприємств, установ і організацій, що не отримують бюджетного фінансування;

- коштів бюджету - для підприємств і організацій, що фінансуються або дотуються з державного чи місцевих бюджетів;

- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та інших соціальних фондів.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок компенсації громадянам втрати частини доходів, що конкретизує умови та механізм виплати компенсації.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за місяць та індексу споживчих цін за період невиплати, поділений на 100.

Таким чином, для виплати компенсації повинні бути виконані такі умови: нарахування регулярних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендій); порушення строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємства); затримка виплати доходів на один чи більше календарних місяців; зростання споживчих цін; доходи мають регулярний характер.

Колегія суддів зазначає, що компенсація має компенсаторний характер, її метою є підтримання рівня життя громадян в умовах інфляції та підвищення цін.

Використане у статті 3 Закону № 2050 та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20.

Колегією суддів встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у травні 2024 року в сумі 1538,77 грн, проте при цьому розрахунок проведено лише за три місяці: вересень – листопад 2023 року, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.11.2024 № 32454-34298/М-03/8-2000/2 та доданим до нього розрахунком.

Як убачається з наведених вище норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів має здійснюватися за весь період прострочення виплати грошового доходу, тобто з моменту, коли дохід мав бути виплачений, до моменту фактичного отримання.

Суд зазначає, що під час нарахування компенсації відповідач повинен був врахувати увесь період невиплати пенсійних коштів з 01.12.2021 по 30.11.2023 року, а не лише три місяці, що обмежує право позивача на повне відшкодування втрати частини доходів.

Відсутність виплати пенсії з вини органу Пенсійного фонду породжує триваюче порушення права особи, і компенсація втрати частини доходів має нараховуватися без обмеження будь-яким строком за весь період невиплати.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з 01.12.2021 по 30.11.2023 року відповідно до вимог статті 3 Закону № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159, обчисливши компенсацію за кожен місяць невиплати пенсії як добуток суми нарахованої, але невиплаченої пенсії за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін за період до її фактичної виплати.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 520/12325/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов