Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №440/16542/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р.Справа № 440/16542/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.12.25 року по справі № 440/16542/25

за позовом ОСОБА_1

до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 в частині визначення витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій (за переліком), а саме: відправлення кореспонденції рекомендованої з повідомленням 2х60,00=120; відправлення кореспонденції рекомендованої 2х30,00=60; конверт не маркований 4х0,66=2,64; обкладинка виконавчого провадження 1х3,68=3,68; папір 44х0,48=21,12; виготовлення ксероксних копій 35х0,62=21,7; використання засобу криптографічного захисту інформації "Ключ електроонний "Алмаз-1К" 1х1,00 = 1,00; телефонний зв`язок 2х0,43=0,86; всього : 231 грн.; реєстраційний номер виконавчого провадження: 79756191.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова порушує права боржника, оскільки на позивача покладено витрати, які не передбачені чинним законодавством та які фактично не здійснювались, що суперечить ст. 43 ЗУ "Про виконавче провадження".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргую в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що документи отримані позивачем через електронний кабінет, тому витрати на поштові відправлення не могли виникнути, отже відповідачем не надано доказів понесених витрат на поштові відправлення, телефонний зв`язок, криптографічний ключ та обкладинку.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої ч. 7 ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.11.2024 у справі №554/5053/24 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.04.2025, постанову від 04.11.2024 по справі №554/5053/24 залишено без змін.

Державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 08.12.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого №79756191 з примусового виконання постанови Октябського районного суду м. Полтави від 04.11.2024 №554/5053/24.

Того ж дня відповідачем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої зазначено, що в процесі здійснення виконавчого провадження підлягають стягненню витрати в сумі 300,00 грн, а саме:

1. Відправлення кореспонденції рекомендованої з повідомленням 2х60,00 = 120

2. Відправлення кореспонденції рекомендованої 2х30,00 = 60

3. Конверт не маркований 4х0,66 = 2,64

4. Обкладинка виконавчого провадження 1х3,68 = 3,68

5. Папір 44х0,48 = 21,12

6. Виготовлення ксероксних копій 35х0,62 = 21,7

7. Використання засобу криптографічного захисту інформації "Ключ електроонний "Алмаз-1К" 1х1,00 = 1,00

8. Оплата за завершене виконавче провадження (АСВП) 1х69,00 = 69,00

9. Телефонний зв`язок 2 х 0,43 = 0,86.

Вважаючи свої права порушеними зазначеною вище постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 в частині визначення витрат пов`язаних з проведенням виконавчих дій (за переліком), а саме: відправлення кореспонденції рекомендованої з повідомленням 2 х 60,00 = 120; відправлення кореспонденції рекомендованої 2 х 30,00 = 60; конверт не маркований 4 х 0,66 = 2,64; обкладинка виконавчого провадження 1 х 3,68 = 3,68; папір 44 х 0,48 = 21,12; виготовлення ксероксних копій 35 х 0,62 = 21,7; використання засобу криптографічного захисту інформації "Ключ електроонний "Алмаз-1К" 1х1,00 = 1,00; телефонний зв`язок 2 х 0,43 = 0,86; всього : 231 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 55 Конституції визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 7) ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1).

Відповідно до ст.42 Закону України "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до пункту 13 розділу IX Інструкції № 512/5 якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", затверджені види та розміри витрат виконавчого провадження.

За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку 10) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

У відповідності до розділу ІІ зазначеного наказу: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта"; 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 "Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження" розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Таким чином, за змістом наведених норм, у постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження обов`язково повинні бути зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження.

При цьому, Закон №1404-VIII та наведені нормативні акти не покладають на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Так, позивач не оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження, водночас колегія суддів зазначає, що стягнення розміру мінімальних витрат обумовлюється конкретною подією, а саме початком примусового виконання виконавчого документа (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених у подальшому дій щодо примусового виконання. Стягнення мінімальних витрат є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

У постанові державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.12.2025 ВП №79756191 наведений розрахунок суми, що підлягає стягненню з боржника, а саме:1. Відправлення кореспонденції рекомендованої з повідомленням 2 х 60,00 = 120; 2. Відправлення кореспонденції рекомендованої 2 х 30,00 = 60; 3. Конверт не маркований 4 х 0,66 = 2,64; 4. Обкладинка виконавчого провадження 1 х 3,68 = 3,68; 5. Папір 44 х 0,48 = 21,12; 6. Виготовлення ксероксних копій 35 х 0,62 = 21,7; 7. Використання засобу криптографічного захисту інформації "Ключ електронний "Алмаз-1К" 1 х 1,00 = 1,00; 8. Оплата за завершене виконавче провадження (АСВП) 1 х 69,00 = 69,00; 9. Телефонний зв`язок 2 х 0,43 = 0,86.

Оскаржувана постанова за своїм змістом відповідає вимогам Закону №1404-VIII, Інструкції №512/5 та наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження".

Мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми мінімальних витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5.

Крім того, визначений відповідачем розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не суперечить розмірам та видам витрат виконавчого провадження, що встановлені Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження".

Щодо доводів апелянта, що докази понесених витрат на поштові відправлення, телефонний звязок, криптографічний ключ, обкладинку матеріали справи не містять, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на державного або приватного виконавця обовязок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 27.06.2019 по справі №750/7050/17, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що положення Закону №1404-VIII, Інструкції №512/5 та наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" не звільняють боржника від мінімальних витрат виконавчого провадження, які вже фактично поніс державний виконавець під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на папір, друк, конверти тощо).

Така позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 29.03.2019 у справі №751/4438/17, від 17.04.2019 у справі №750/6793/17, від 25.07.2019 у справі №751/4319/17, від 27.11.2019 у справі №823/461/17.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 по справі № 440/16542/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 04.02.2026 року