Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №200/8643/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року справа №200/8643/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

секретар судового засідання – Олєнікова О.Г.,

за участю: представника позивача – Бєлоусова О.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 200/8643/24 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Бєлоусова Олексія Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Бєлоусов Олексій Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації” від 03 листопада 2024 року № 392 в частині призову рядового ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

За змістом мотивувальної частини ухвали від 16 грудня 2024 року суд першої інстанції дійшов висновку про можливість поновлення позивачу строку звернення до суду з цією позовною заявою.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації” від 03 листопада 2024 року № 392 в частині призову рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації

Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідачем 2 подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Апелянт зазначив, що судом було порушено ряд норм матеріального права та процесуального права (зокрема в частині неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи) внаслідок чого було неправильно вирішено справу.

Апелянт вважає, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини. Зазначену позицію підтримано в постановах Верховного суду від 22.05.2023 року в справі №260/1851/22, від 01.10.2024 року у справі №160/10728/23, від 31.05.2024 року в справі № 340/3208/22.

Отже, законодавчими нормами не передбачено звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі судового рішення в адміністративній справі.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі №9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі №9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі №П/9901/97/21).

Позивач прийняв присягу, вступив на посаду і приступив до виконання обов`язків, то цей наказ вичерпав свою дію і не може бути скасованим після його виконання. У випадку виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 не позбавлений можливості проведення повторної мобілізації.

Наказ про прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахування до військової частини, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, термін дії бронювання вичерпано а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, так як скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права та не призведе до задоволення очікуваних сподівань позивача щодо неможливості його повторної мобілізації та продовження служби у збройних силах України, отже підстави для скасування оскаржуваного наказу відповідача відсутні.

23 вересня 2024 року о 14.35 через портал «Дія» було подано заяву 20240923-233833 щодо бронювання ряду працівників серед яких і був ОСОБА_1 . Результатом розгляду заяви в «Дія» було бронювання ОСОБА_1 до 17.09.2025 року.

8 жовтня 2024 року на засіданні Уряду прийняли протокольне рішення, яке вплине на процедуру визначення підприємств, установ та організацій критично важливими для національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення з метою бронювання Рішення передбачало, зупинення дію положень Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою КМУ від 27.01.2023 № 76 (далі – Критерії та порядок). Цей документ регулює надання підприємствам статусу критично важливих, необхідного для бронювання працівників.

Отже, до 15 листопада 2024 року буде тимчасово призупинено дію положень Критеріїв та порядку. Це призупинення поширюватиметься на повноваження центральних органів виконавчої влади, місцевих (військових) адміністрацій та інших держорганів. Тобто, такі держоргани поки що не визнаватимуть підприємства критично важливими.

Важливим елементом рішення є розпорядження щодо проведення аудиту прийнятих раніше рішень про визначення підприємств критично важливими. Цей аудит до 15 листопада 2024 року здійснюватимуть обласні та Київська міська державна адміністрація за участі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про результат проведеного аудиту вони поінформують Мінекономіки.

Після завершення аудиту Мінекономіки повинно проаналізувати отриману інформацію з урахуванням вже проведеного бронювання та відзвітувати КМУ. Аудит проводився за матеріалами, які підприємства подавали під час проходження процедури отримання статусу критично важливого; виявив, чи законно було прийняте відповідне рішення та чи зберігаються такі підстави досі тощо. Протокольне рішення уряду передбачає можливість анулювання військовозобов`язаним відстрочок від призову у разі виявлення фактів необґрунтованого бронювання.

22 жовтня 2024 року Кабмін вніс зміни до порядку визначення критичності підприємств, установ та організацій, що мають право на бронювання працівників, якими увів додаткові перевірки відповідності критеріями.

Відповідно до цих змін, введених додатковим пунктом 6-1, орган, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у разі потреби проводить перевірку відповідності підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, протягом діяльності підприємства, установи, організації з дати прийняття рішення про визначення їх критично важливими.

Як зазначено в новій постанові Кабміну, за результатами проведеної перевірки орган приймає одне з таких рішень: про невідповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, а також скасовує їх статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; про відповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, і визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Копію рішення, прийнятого за результатами перевірки, орган в одноденний строк з дня його прийняття надсилає Мінекономіки, Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони) та Мінцифри. Відповідні зміни внесені постановою від 22 жовтня 2024 р. № 1204 до Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабміну від 27 січня 2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час».

ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 13.11.2024 р. №1501 повідомив, що відповідно до відомостей з Реєстру «Оберіг» встановлено, що позивач був заброньований до 17.09.2025, однак 01.11.2024 бронювання йому було скасоване. Даний факт підтверджує, що за результатами проведеного моніторингу на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів від 08 жовтня 2024 року Фірма «Дніпро-Контракт» була визнана не критично важливим підприємством для економіки країни, а при бронюванні її працівників було порушення та наявні підстави для скасування бронювання ряду її працівників.

В судовому рішенні відсутні відомості, що станом на день призову 03.11.2024 року ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю – Фірма «Дніпро-Контракт» було критично важливим, а працівникам не скасовано за результатами перевірки бронювання.

При цьому наявність відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22.

Верховний Суд в пункті 56 постанови від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Суд першої інстанції в порушення частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 56 постанови Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 здійснив відновлення попереднього становища особи, незважаючи на те, що згідно вищезазначеного висновку Верховного Суду процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною.

Також можна прийти до висновку про те, що навіть за незаконної мобілізації та зарахування чоловіка до військової частини, для його звільнення потрібні підстави, передбачені Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", а такі у даній справі відсутні.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

У відзиві заявник посилається на наступне.

Відповідач 2 в апеляційній скарзі стверджує, що при вирішенні справи суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому законом повноважень та ухвалив неправомірне рішення проти змісту апеляційної скарги. При цьому, відповідач 2 агрументував таке твердження, зокрема, посиланням на положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», а також на норми постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних» від 07.12.2016 р. №921, яким затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних.

На думку позивача, посилання відповідача 2 на вказані нормативно-правові акти не можуть бути прийняті апеляційним судом адміністративної інстанції до уваги, тому що зазначені нормативно-правові акти не були чинними на час виникнення спірних відносин.

Також відповідач 2 навів в апеляційній скарзі наступний довід: чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.

Однак такий довід не є запереченням правомірності рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в цій справі, оскільки звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюється шляхом оформлення письмового наказу по особовому складу відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.09.2021 р. у справі №11-90сап21 зазначила, що кожне рішення приймається саме у зв`язку з певними фактичними обставинами. Тому посилання відповідача 2 на те, що наведену ним позицію підтримано в постановах Верховного Суду: від 22.05.2023 року в справі № 260/1851/22, від 01.10.2024 року у справі № 160/10728/23, від 31.05.2024 року в справі № 340/3208/22, не відповідає дійсності, враховуючи наступне. Відносно посилання на постанову Верховного суду від 22.05.2023 року в справі № 260/1851/22.

В цій постанові Верховний Суд зазначив, що: «25. З огляду на обставини спору, доводи його учасників і висновки судів попередніх інстанцій, у цій справі перед Верховним Судом стоїть завдання уяснити положення підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у контексті застосування цих норм до громадян України, бронювання яких здійснене після їхнього призову на військову службу під час мобілізації, та на цій основі відповісти на питання чи є передумови для звільнення позивача з військової служби з указаної підстави.» Отже, фактичні обставини справи №260/1851/22 не є тотожними фактичним обставинам справи № 200/8643/24, де, як встановлено судом, бронювання позивача та надання йому відстрочки від призову здійснено до його призову на військову службі під час мобілізації.

Відносно посилання на постанову Верховного суду від 01.10.2024 року у справі № 160/10728/23. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що: «63. Фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин дозволяють Суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб.» Отже, фактичні обставини справи № 160/10728/23 не є тотожними фактичним обставинам справи № 200/8643/24, де, як встановлено судом, Позивач на день призову на військову службу мав чинну відстрочку від призову (бронювання), оформлену в належний спосіб.

Відносно посилання на постанову Верховного суду від 31.05.2024 року в справі № 340/3208/22. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що: «53. В даному випадку, аналіз правомірності призову здійснюється в межах обраного ОСОБА_1 способу захисту, прийнятого, відносно нього акта - наказу № 105, за відсутності заявленої позивачем вимоги зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити інші дії.» Фактичні обставини справи № 340/3208/22, так само як і позовні вимоги стосовно військової частини, не є тотожними фактичним обставинам та позовним вимогам щодо військової частини в справі № 200/8643/24, що свідчить про необгрунтованість посилання Відповідача 2 в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 31.05.2024 року в справі № 340/3208/22.

Узагальнюючий довід Відповідача 2 про те, що законодавчими нормами не передбачено звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі судового рішення в адміністративній справі, не грунтується на чинному законодавстві України. Відповідач 2 не врахував, що обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст.ст. 129, 129-1 Конституції України).

Відповідач 2 в апеляційній скарзі стверджує про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, посилається на вичерпання своєї дії оскарженим Позивачем та скасованим Донецьким окружним адміністративним судом наказом №392 від 03.11.2024 р. та на неможливість його скасування.

Незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не був позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі № 990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Можливість проведення відповідачем 1 повторної мобілізації позивача, на яку посилається відповідач 2, не обгрунтовує неправомірність рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у цій справі.

Довід відповідача 2 про те, що скасування наказу про прийняття на військову службу під час мобілізації не призведе до задоволення очікуваних сподівань позивача щодо неможливості його повторної мобілізації та продовження служби у Збройних Силах України, є припущенням відповідача 2, не підтверджується доказами та не свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу відповідача 1.

Довід відповідача 2 про те, що 08 жовтня 2024 року на засіданні Уряду прийняли протокольне рішення, яка передбачало тимчасове до 15 листопада 2024 року призупинення дії положень Критеріїв та порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 р. №76, не відповідає дійсності, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 р. №76 в період, зокрема з 08 жовтня 2024 року до 15 листопада 2024 року, діяла в повному обсязі.

Довід відповідача 2 про те, що «на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів від 8 жовтня 2024 року Фірма «Дніпро-Контракт» була визнана не критично важливим підприємством для економіки країни, а при бронюванні її працівників було порушення та наявні підстави для скасування бронювання ряду її працівників», не підтверджується матеріалами справи.

Віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Дніпро-Контракт» до критично важливих для економіки країни підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи.

Довід відповідача 2 про те, що «в судовому рішенні відсутні відомості, що станом на день призову 03.11.2024 року ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю – Фірма «Дніпро-Контракт» було критично важливим, а працівникам не скасовано за результатами перевірки бронювання», спростовується матеріалами справи.

Адміністративний суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов`язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації» від 03 листопада 2024 року № 392. І що хоча Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення стало зобов`язання її командира військової частини НОМЕР_1 ухвалити рішення про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Довід відповідача 2 про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23, є неспроможним, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.

У справі №160/2592/23, на яку посилається відповідач 2, основний акцент позивача військовослужбовця був на тому, що він не проходив військово-лікарську комісію, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії відповідача щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. Позивач в цій справі оскаржував саме акти індивідуальної дії в частині, яка безпосередньо його стосується, тобто обставини справ №160/2592/23 та справи № 200/8643/24 не є тотожними.

При цьому, постанова від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 з висновком Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною не є зразковим рішенням у зразковій адміністративній справі, стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження військово-лікарської комісії.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав свій відзив.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 (дата заповнення 24 лютого 1993 року), виданої на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 №18, 05.02.2018 року позивача прийнято на роботу електрогазозварювальника в ТОВ Фірма “Дніпро-Контракт” (ЄДРПОУ 23359123) (т. 1 а.с. 13-14).

Листом Мінекономіки № 2701-10/30422-05 від 15.04.2025, на виконання ухвали суду, повідомлено, що за інформацією в Єдиному державному вебпорталі електронних послуг (Портал Дія) Міністерство енергетики України 24.03.2025 за № 101 прийнято рішення про визначення (підтвердження) ТзОВ ФІРМА “ДНІПРО-КОНТРАКТ” статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (т. 1 а.с. 120).

Листом Міністерства енергетики України № 26/1.3-4.5-7606 від 23.04.2025 року повідомлено, що наказом Міненерго від 17.09.2024 №354 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 42)” Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма “Дніпро-Контракт” було визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (т. 1 а.с. 132).

Згідно витягу наказу Міністерства енергетики України від 17 вересня 2024 року № 354 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 42)”, Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма “Дніпро- Контракт” (ЄДРПОУ 23359123) є критично важливим для економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Листом від 04.06.2025 року № 20421/0/2-25 Мінцифри на виконання ухвали суду надало до суду копії електронних документів на оптичному диску формату СD-R, а саме заяви №20240923-233833 про бронювання працівників, у тому числі за № 11 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , а також Результат бронювання за заявою № 20240923-233833, згідно якого за № 11 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 заброньований до 17.09.2025 року. Згідно наявної запитуваної інформації щодо користувача з РНОКПП НОМЕР_3 в Єдиному державному вебпорталі електронних послуг (далі - Портал Дія), Інформація щодо бронювання вказаного користувача на Порталі Дія: Дата 23.09.2024 14:17, Назва процесу 20240923-233833, Назва процесу Бронювання працівників, Статус ОТРИМАНО. Інформація щодо анулювання бронювання вказаного користувача на Порталі Дія відсутня (т.1 а.с. 204-205).

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.10.2024 року № 04.3/12043-24-Вих, 27.10.2024 року при спробі незаконного перетинання державного кордону з території України до території республіки білорусь прикордонним нарядом був затриманий громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході проведення фільтраційних заходів було з`ясовано, що він заброньований від мобілізації ТОВ "Дніпро-Контракт" до вересня 2025 року (т. 1 а.с. 69).

Орган ДПСУ просив ІНФОРМАЦІЯ_7 посприяти щодо вжиття заходів скасування бронювання ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що його родина проживає у Республіці Польща та не має намірів повертатися в Україну, а також, враховуючи висловлювання громадянина ОСОБА_2 про те, що він у будь-якому випадку буде намагатись незаконно залишити територію України, отже, залишається велика ймовірність повторної спроби незаконного перетинання державного кордону.

Згідно листа ТОВ Фірма "Дніпро-Контракт" від 29.10.2024 року № 29/10-24 адресованого ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач з 21.10.2024 року перебував у відпустці, підприємством будуть здійснені заходи щодо скасування бронювання позивача (т. 1 а.с. 70).

У якості доказу на обґрунтування скасування бронювання позивача відповідач 1 надав до суду копію таблиці, згідно інформації якої в графі “статус” зазначено “скасовано в ручну”, в графі “дата відміни” зазначено “ 01.11.2024”, в графі “ким прийнято рішення” зазначено “автоматично системою” (т. 1 а.с. 71).

Вказаний документ не містить жодного реквізиту, що дозволяє встановити його походження, у тому числі, дати створення документу, підписів посадових осіб, шрихкодів, QR-кодів тощо.

Відповідно до листа Міністерства цифрової трансформації України від 27.11.2024 року № 1/06-2-19584 ОСОБА_1 за заявою 20240923-233833 включено до бронювання, результат бронювання за заявою “заброньовано” (т. 1 а.с. 16).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 13.11.2024 року представника позивача повідомлено, що бронювання позивача скасовано 01.11.2024 року (т. 1 а.с. 24).

14.11.2024 року відповідачем 1 повідомлено представника позивача, що 03.11.2024 року позивача призвано на військову службу під час мобілізації, станом на 03.11.2024 року позивач жодним правом на відстрочку, передбаченим ст. 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку” не користувався та підлягав призову на військову службу підчас мобілізації (т. 1 а.с. 26).

19.11.2024 року відповідачем 1 надіслано на адресу представника позивача копію витягу з наказу від 03.11.2024 року № 392 начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 (з основної діяльності), згідно якого позивача призвано на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 18-19, 73).

19.11.2024 року відповідачем 2 надіслано на адресу представника позивача копію Витягу з наказу від 03.11.2024 року № 314 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), згідно якого наказано вважати таким, що прибув до військової частини для подальшого проходження служби та призначено на посаду рядового ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 21-22).

Згідно з витягом з наказу від 16.11.2024 року № 328 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), позивач є таким, що з 16.11.2024 року прийняв справи та посаду та приступив до виконання обов`язків за посадою (т. 1 а.с. 55).

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

За ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

За ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України “Про оборону України” від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі – Закон № 1932-XII), встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1932-XII, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

За ст. 17 Закону № 1932-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, у тому числі, призов (направлення) на військову службу та дотримання правил військового обліку.

За частиною 7 ст. 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За частиною 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані у тому числі, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває на теперішній час.

Указом Президента України “Про загальну мобілізацію” від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” № 2105-IX від 03.03.2022, постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами (пункти 1-2, 4 Указу).

Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України “Про оборону України”, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

За ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За ст. 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ст.ст. 7-8 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650)), визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: […] на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період; на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; […].

За пунктом 2 Порядку № 76 установлено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органі Міноборони, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки, розвідувальним органом Міноборони), в паперовій та/або електронній формі або в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану” (далі - Порядок бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу).

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, та військовозобов`язаних, які працюють або проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі; строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку; 12 місяців, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку; строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Згідно п. 3 Порядку №76, керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.

У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам та з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, в яких вони перебувають на військовому обліку, здійснюється в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку №76, підприємства, установи та організації, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, подають список до:

Міноборони - підприємства, установи та організації, визначені ним критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;

центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво іншими військовими формуваннями, СБУ - підприємства, установи та організації, визначені ними критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;

Мінстратегпрому - підприємства, установи та організації, визначені ним критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.

Список подається в електронній формі засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості) відповідно до Порядку бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу або у паперовій та/або електронній формі за формою згідно з додатком 1 разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов`язаних за формою згідно з додатком 2.

За п. 9 Порядку № 76 бронюванню підлягають всі військовозобов`язані: […] працівники підприємств, визначені підпунктом 8 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час”, за умови виконання такими працівниками 100 відсотків норми робочого часу протягом останніх трьох місяців, що передують даті подання списку, з відповідним обґрунтуванням.

Згідно з п. 12 Порядку № 76 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більш як п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За пунктом 13 Порядку № 76 надана відстрочка підлягає анулюванню у разі:

1) закінчення строку її дії;

2) завершення підприємством, установою, організацією виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

3) позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації;

5) звільнення військовозобов`язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації);

6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з підприємством;

7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації;

8) надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”;

9) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;

10) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності.

У випадках, зазначених у підпунктах 2-9 цього пункту, анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації. Відповідно до зазначеного рішення органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п`ятиденний строк з дня його прийняття вилучають у військовозобов`язаного витяг, виданий відповідно до пункту 12 цього Порядку, та надсилають його територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), з відміткою у відомості видачі бланків спеціального військового обліку (додаток 4).

Надана військовозобов`язаному рішенням Мінекономіки відстрочка, строк дії якої не закінчився, вважається анульованою з дня прийняття Мінекономіки іншого рішення про бронювання такого військовозобов`язаного.

Виходячи з системного аналізу викладених норм перелік підстав для анулювання відстрочки від призову є вичерпним, при цьому анулювання бронювання може бути здійснено на підставі обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (п. 7).

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650 “Деякі питання бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану” було затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі – Порядок № 650, чинний на час виникнення спірних правовідносин), який визначав механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи); на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі - підприємства); на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - установи).

За пунктом 3 Порядку № 650 установлено, що для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.

Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи. Відповідний державний орган вносить до Єдиного переліку підприємства та установи.

За п. 19 Порядку № 650 у разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

З моменту переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.

За пунктом 27 Порядку № 650 установлено, що бронювання військовозобов`язаного підлягає анулюванню у випадках, визначених пунктом 13 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.

На підставі подання державним органом, підприємством, установою обґрунтованої інформації засобами Порталу Дія або шляхом електронної інформаційної взаємодії військовозобов`язаний засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично переводиться на загальний військовий облік, а бронювання анулюється.

Ураховуючи викладене, анулювання відстрочки здійснюється за рішенням Мінекономіки на підставі обґрунтованого подання органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, при цьому на підставі подання державним органом, підприємством, установою обґрунтованої інформації засобами Порталу Дія або шляхом електронної інформаційної взаємодії військовозобов`язаний засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично переводиться на загальний військовий облік, а бронювання анулюється.

За ч.ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В постанові Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 зазначено, що одна з найголовніших відмінностей вирішення саме публічно правових спорів полягає у презумпції правомірності вимог суб`єкта приватного права, оскільки стаття 77 КАС встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В постанові від 6 серпня 2021 року у справі № 805/1692/17-а Верховний Суд дійшов висновку, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Віднесення ТОВ Фірма “Дніпро-Контракт” до критично важливих для економіки у період дії воєнного стану не є спірним між сторонами.

На обґрунтування своєї позиції у справі стороною позивача надано до суду лист Міністерства цифрової трансформації України, датованого 27.11.2024 року № 1/06-2-19584, ОСОБА_1 за заявою 20240923-233833 включено до бронювання, результат бронювання за заявою “заброньовано”.

Суд враховує лист від 04.06.2025 року № 20421/0/2-25 Мінцифри на виконання ухвали суду, до якого надано електронні документи на оптичному диску формату СD-R, а саме витяг про Результат бронювання за заявою № 20240923-233833, згідно якого за № 11 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 заброньований до 17.09.2025 року, а також наявну інформацію щодо користувача з РНОКПП НОМЕР_3 в Єдиному державному вебпорталі електронних послуг (далі - Портал Дія), Інформація щодо бронювання вказаного користувача на Порталі Дія: Дата 23.09.2024 14:17, Назва процесу 20240923-233833, Назва процесу Бронювання працівників, Статус ОТРИМАНО. Інформація щодо анулювання бронювання вказаного користувача на Порталі Дія відсутня (т. 1 а.с. 206).

Наведені докази є належним, достатнім та достовірним підтвердженням того, що станом на 03.11.2024 року позивач мав бронювання чинне до 17.09.2025 року.

Натомість наданий відповідачем 1 лист ТОВ Фірма "Дніпро-Контракт" від 29.10.2024 року № 29/10-24 адресованого 6 Прикордонному Волинському загону ДПСУ, згідно якого підприємством будуть (!) здійснені заходи щодо скасування бронювання позивача, може слугувати лише підтвердженням наміру, обіцянкою, а не реальною дією, яка мала наслідком скасування бронювання.

Крім того, надана відповідачем 1 на підтвердження скасування бронювання копія таблиці, не може слугувати належним та допустимим доказом у справі, оскільки встановити її автентичність є неможливим, так як вказаний документ не містить жодного реквізиту, що дозволяє встановити його походження, у тому числі, дати створення документу, підписів посадових осіб, шрихкодів, QR-кодів тощо.

За п. 1 Положення “Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За абз. 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Згідно з пунктом 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати, серед іншого, проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

Отже, відповідач 1 мав достеменно встановити анулювання бронювання позивача, належних показів чого останнім до суду не надано.

З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації” від 03 листопада 2024 року № 392 в частині призову рядового ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) “Про призов військовозобов`язаних рядового та сержантського складу запасу на військову службу під час мобілізації” від 03 листопада 2024 року № 392.

Хоча Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання 2 в особі її командира ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Верховний Суд в постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення “ефективного правосуддя” та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном “ефективне правосуддя”, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до обставин цієї справи.

За п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 195, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 200/8643/24 за позовом Бєлоусова Олексія Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 4 лютого 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв