Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 03 лютого 2026 р.
Справа: №620/6579/25
Суддя: Василь НЕПОЧАТИХ
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/6579/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі його рапорту від 21.04.2025 та рапорту від 26.05.2025;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років. Тому позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідач подав відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму прямому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. Зазначає, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника). Стверджує, що рапорт це особисте звернення військовослужбовця до свого командира (безпосереднього або прямого), незалежно від форми (усна, письмова, електронна. Таким чином, право подавати рапорт має особисто військовослужбовець. Водночас, хоча адвокат або представник можуть надавати допомогу в його підготовці, супроводі та навіть контролі за тим, щоб командир розглянув це звернення у встановлений строк, фактичне подання рапорту має здійснювати сам військовослужбовець, оскільки це його особистий акт волі. На думку відповідача звернення адвоката Ковальчук А.С. про звільнення військовослужбовця з військової служби, подане в інтересах солдата ОСОБА_1 , не може вважатися поданим рапортом про звільнення, зважаючи на порушення порядку його подання. Розгляд по суті зазначеного вище звернення адвоката Ковальчук А.С. в інтересах військовослужбовця є неправомірним в контексті положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Представником позивача ОСОБА_2 за допомогою електронної пошти було надіслано скан-копію рапорту позивача від 21.04.2025 та від 26.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з тим, що військовослужбовець є усиновлювачем, на утримання якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років (а.с. 20, 24).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.05.2025 № 1687/1/8745 повідомила представника позивача Ковальчук А.С., що відповідно до Статусу Внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. Крім того, підпис від імені ОСОБА_1 в рапорті не відповідає дійсному підпису, зразок якого є в документах військової частини НОМЕР_1 , оскільки 21.04.2025 згідно табелю вечірньої перевірки знаходився в межах підрозділу. У зв`язку з вищевикладеним, рапорт про звільнення з військової служби, поданий до Генерального штабу Збройних Сил України солдатом ОСОБА_1 та особи, що надає правничу допомогу адвокатом Ковальчук А.С. від 21.04.2024 є нереалізований (а.с. 22).
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби, тому звернувся до суду для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до пункту 4 Розділу I «Загальні положення» Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут), визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
У відповідності до статті 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
В силу вимог статті 14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Суд зазначає, що рапорт передбачає собою вид службового документу, який є письмовим зверненням військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі - Порядок № 531).
Згідно пункту 1 розділу 2 Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктом 1 розділу 3 Порядку № 531 визначено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.
За приписами пункту 9 розділу 3 Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Із аналізу наведених норм слідує, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім`я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
За встановленими обставинами, представником позивача Ковальчук А.С. з електронної пошти направлено до командира військової частини НОМЕР_1 скан-копію рапорту від 21.04.2025 та від 26.05.2025 про звільнення позивача з військової служби.
В той же час, зі скріншоту вказаного відправлення вбачається, що направлені з електронної поштової адреси адвоката документи, а саме рапорт та копії документів не засвідчені електронним цифровим підписом позивача.
Крім того, рапорт про звільнення відповідно до чинного законодавства є документом, який має подаватися за власним підписом особи, яка просить про звільнення з військової служби.
Тобто, подання рапорту у вигляді скан-копії, без накладення позивачем електронного цифрового підпису, який би забезпечив ідентифікацію автора, та прирівнювався до власноручного підпису, свідчить про відсутність головного реквізиту (підпису), який надає документові юридичної сили.
Також суд зазначає, що на лист військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2025 № 1687/1/8745 за своєю правовою природою не є рішенням про відмову у звільненні позивача з військової служби, а є відповіддю на адвокатський запит адвоката Ковальчук А.С., що виключає можливість розцінювати його як індивідуальний акт, яким вирішено питання про розгляд рапорту позивача стосовно порушених у ньому питань, та прийняття за результатами їх розгляду відповідного рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час опрацювання рапортів позивача від 21.04.2025 та від 26.05.2026, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Стосовно інших посилань учасників справи, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРОПУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.02.2026.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua