Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №600/457/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/457/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2024 року №493, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з діями відповідача, в частині взяття його на військовий облік та призову на військову службу не погоджується та вважає їх протиправними, з огляду на наступне.

Звертав увагу суду на те, що починаючи з 1997 не відноситься до категорії військовозобов`язаних громадян, так як останнього виключено з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я, про що зроблено відповідний запис у його військово - обліковому документі.

Відтак, позивач вважає, що він не відноситься до категорії військовозобов`язаних осіб, а тому на нього не поширюються вимоги Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Отже, на переконання позивача, починаючи з 1997 року, останній не повинен виконувати будь-які вимоги щодо військового обліку, зокрема уточнення військово-облікових даних, явки за викликом до ТЦК та СП, оформлення відстрочки та інше, а також не може бути призваним на військову службу.

Крім того, зазначив, що є протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2024 року №493, в частині призову позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, оскільки всі дії, що передували прийняттю такого наказу вчиненні відповідачем протиправно, з неповно встановленими обставинами та всупереч вимог Закону, з огляду на те, що позивач не є військовозобов`язаним та знятий з військового обліку за станом здоров`я.

2. Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтуваннях якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 відсутні в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Розділ 37 облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 не містить відміток про виключення з військового обліку.

Крім того зауважив, що матеріали справи не містять оскарження довідки ВЛК №170/3346 від 15.10.2024 року до ЦВЛК відповідно до Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 року та будь яких заяв про відмову від проходження військової служби, а отже з огляду на всі фактичні обставини справи об`єктивних причин для не проходження військової служби під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 не було, а тому вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

3. Відповідач (Військової частини НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 не перебував і не перебуває.

Відтак зауважив, що залучення військової частини відповідачем у справі є недоцільним, так як ніяких пояснень, аргументів чи міркувань щодо предмета спору у військової частини НОМЕР_1 не має.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду за клопотанням позивача поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 , згідно військово-облікового документу, а саме: військового квитка серії НОМЕР_2 до 28.03.1997 року перебував на військовому обліку військовозобов`язаних.

2. Згідно записів військового квитка НОМЕР_2 до 28.03.1997 ОСОБА_1 28.03.1997 року виключений з військового обліку за станом здоров`я за ст. 2а графи Розкладу хвороб.

3. Згідно свідоцтва про хворобу № 525 виданого військово-лікарською комісією ГВКГ м.Києва від 28.03.1997 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби із виключення з військового обліку на підставі ст.2а графи II Розкладу хвороб.

4. 15.10.2024 року ОСОБА_1 супроводжено і доставлено співробітниками поліції з групою оповіщення для встановлення особи, з метою уточнення військово - облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За даними АТІС " ІНФОРМАЦІЯ_6 " станом на 15.10.2024 року ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

5.Згідно довідки військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15.10.2024 року ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

6. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 493 від 18.10.2024 року позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в складі команди НОМЕР_1 .

7. Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29.11.2024 року № 5964 на адвокатський запит від 25.11.2024 року повідомлено про те, що позивач був зупинений співробітниками поліції з групою оповіщення доставлений для встановлення особи з метою уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Під час вивчення військовозобов`язаного встановлено, що громадянин ОСОБА_3 за даними АТІС «Оберіг» підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Належним чином оформлених документів, щодо надання відстрочки від призову по мобілізації згідно ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не надавав, заяви не писав.

Згідно Наказу № 402 Міністерства Обороги України від 16.11.2018р «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», частина 3 пункт 3.2 «Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз у 5 років ВЛК, військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів» Дані про повторні медогляди ОСОБА_4 з 1997 року по 2024 рік в системі АТІС «Оберіг» відсутні.

15.10.2024р. громадянин ОСОБА_1 для встановлення придатності до військової служби був направлений до ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» №4858 від 15.10.2024року. За результатами обстеження військово-лікарської комісії ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» від 15.10.2024р. №170/3346 громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Громадянину ОСОБА_1 було роз`яснено порядок оскарження рішення, прийнятого за результатами медичного огляду, незгоду за результатами ВЛК громадянин ОСОБА_1 не висловлював. Заяв та скарг від військовозобов`язаного на представників ІНФОРМАЦІЯ_5 у період з 15.10.2024 року по даний час не надходило. Військовозобов`язаним ОСОБА_1 не висловлювалися незгода з необхідністю виконання свого громадянського обов`язку призову на військову службу, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р. N 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Враховуючи вищенаведене та через відсутність будь-яких інших підстав не проходити військову службу у Збройних Силах України 18.10.2024р військовозобов`язаний ОСОБА_1 призваний в Збройні Сили України на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.10.2024р. №493 та направлений до військової частини НОМЕР_1 .

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі Закон № 2232).

Частинами 1, 2 ст.1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

2. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок № 1487).

В п.п. 2, 3 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: -фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; -здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; -подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 8 Порядку № 1487 передбачено, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.

Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).

У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Відповідно до п.17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022р.

На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду даної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

4. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. (далі - Закон № 3543).

Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону “України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24.02.2022р. № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Станом на час розгляду справи, оскільки воєнний стан продовжений, то загальна мобілізація також продовжена.

Статтею 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Тобто, у разі отримання повістки або мобілізаційного розпорядження, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, що зазначені в таких документах.

Частиною 5 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

5. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Із змісту п.1, п.2, п.8 Положення № 154 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

6. Суд звертає увагу на те, що згідно з ч.6 ст.37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Разом з тим, суд наголошує, що обов`язок оновити військово-облікові дані для всіх військовозобов`язаних та призовників встановлений Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” №3633-IX та був введений в дію 18 травня 2024 року.

Отже, не зважаючи на те, що на підставі свідоцтва про хворобу № 525 військово-лікарської комісії при ГВКГ м.Києв від 28.03.1997 року позивача визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі ст. 2а графи II Розкладу хвороб, і те, що такі дані про непридатність останнього до військової служби та про виключення з військового обліку внесені до військового квитка серії із проставленням відмітки про виключення з військового обліку з 1997 - позивач зобов`язаний з 18.05.2024 оновити військово-облікові дані.

Більше того, згідно Наказу № 402 Міністерства Обороги України від 16.11.2018р «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», частина 3 пункт 3.2 «Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз у 5 років ВЛК, військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів» Дані про повторні медогляди ОСОБА_4 з 1997 року по 2024 рік в системі АТІС «Оберіг» відсутні.

7. Пунктом 3, 6 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Пунктом 20 Порядку №1487 встановлено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024р. №932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №932).

Згідно пункту 1 цього Порядку №932, він визначає: механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України; - порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду; - механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон; - механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.

Пунктом 3 Порядку №932 визначено, що з метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.

Пунктом 5 Порядку №932 передбачено, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до ст.14 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

Згідно п.7 Порядку №932 взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років здійснюється відповідальними посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання. Взяття на військовий облік громадян України, у яких відсутнє зареєстроване/задеклароване місце проживання, здійснюється визначеними Генеральним штабом Збройних Сил територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

8. Суд наголошує на тому, що у випадку позивача взяття на облік останнього здійснено автоматично та у відповідності до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів №932.

Отже, взяття позивача на облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено автоматично та без будь-якого втручання в цей процес посадових осіб відповідача.

При цьому, зазначена подія відбулася у зв`язку з тим, що у період з 18.05.2024р. позивач не виконав безпосереднього обов`язку щодо оновлення своїх облікових даних, що не спростовано останнім.

Крім того, і як зазначалось вище, згідно Наказу № 402 Міністерства Обороги України від 16.11.2018р «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», частина 3 пункт 3.2 «Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз у 5 років ВЛК, військових х комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів» Дані про повторні медогляди позивача з 1997 року по 2024 рік в системі АТІС «Оберіг» відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, та як наслідок не підлягає до задоволення похідна позовна вимога щодо зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення позивача з військового обліку.

9. Оцінюючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2024 року №493, в частині призову позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, суд зазначає наступне.

У контексті наведеного варто наголосити і на тому, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9- рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач направлений для подальшого проходження військової служби (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.10.2024 року № 493).

Відтак, наказ про призов під час мобілізації на військову службу, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, термін дії якого вичерпано, тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права та не призведе до задоволення очікуваних сподівань позивача щодо неможливості його повторної мобілізації та продовження служби у збройних силах України, отже підстави для скасування оскаржуваного наказу відповідача відсутні.

Крім того, судом встановлено, що на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, відомості про виключення з військового обліку були відсутні в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Розділ 37 облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 не містив відміток про виключення з військового обліку, що останнім також не спростовано.

Також матеріали справи не містять відомостей про оскарження довідки ВЛК №170/3346 від 15.10.2024 року до ЦВЛК відповідно до Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 року. Отже, суд погоджується з аргументами відповідача в частині того, що з огляду на всі фактичні обставини справи об`єктивних причин для не проходження військової служби під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 не було.

Суд зауважує, що позивач не навів достатніх обґрунтувань щодо неправомірності спірного наказу. Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення процедури оформлення або підстав для прийняття відповідного рішення відповідача, а відтак позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

10. Оцінюючи спірні правовідносини, в частині позовних вимог щодо обов`язку Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Аналіз законодавчих і підзаконних нормативних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

Верховний Суд в пункті 56 постанови від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відтак, слід дійти висновку про те, що у випадку мобілізації та зарахування особи до військової частини, для його звільнення потрібні імперативно визначені підстави, передбачені Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", доказів, які б свідчили про підстави звільнення з військової служби матеріали справи не містять.

Суд також звертає увагу, що підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а позивач не позбавлений права звернутися до командира Військової частини з відповідним рапортом щодо звільнення з військової служби, якщо вважає, що у його випадку таке має місце.

Водночас, слід також наголосити, що як стверджував відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 не перебував і не перебуває, а тому визначення військової частини у складі учасників справи є недоцільним, так як ніяких пояснень, аргументів чи міркувань щодо предмета спору у військової частини НОМЕР_1 не має. Доказів того, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 матеріали справи не містять, та такі не подані учасниками справи. Відтак, з огляду на наведене вище, суд вважає вказані обставини окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у відношенні військової частини НОМЕР_1 .

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

11. Відповідно до частини 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

12. Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13. Оцінивши належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Тому, позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с. Горбова, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 60522, КР050691);

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 в Чернівецької області ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Відповідач - Військова частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).

Суддя О.В. Боднарюк