Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №580/128/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року справа № 580/128/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

05 січня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду роботи з 15.05.1984 по 31.12.1990 в експедиції Хрестищенського управління бурових робіт ПО «Укрбургаз» в м. Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, що відноситься до районів Крайньої Півночі, як роботи в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, зарахувавши один рік роботи у цей період часу в районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців страхового стажу.

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу позивача період роботи з 15.05.1984 по 31.12.1990 року в експедиції Хрестищенського управління бурових робіт ПО «Укрбургаз» в м. Новий Уренгой Ямало - Ненецького автономного округу Тюменської області, що відноситься до районів Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців стажу для призначення пенсії за віком.

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області при призначенні та обрахунку пенсії за віком врахувати кратність стажу роботи за період з 15.05.1984 по 31.12.1990 року в районі Крайньої Півночі, починаючи з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 04.07.2025 року та з врахування заробітної плати за цей період, що підтверджується відповідною довідкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно відмовив йому в призначенні пенсії. Зокрема зазначив, що у червні 2025 року, він звернувся до відділу обслуговування громадян № 2 управління обслуговування громадян ГУ ПУ в Черкаській області в м. Монастирище Черкаської області для обрахунку страхового стажу та призначення пенсії. В липні отримав відповідь головного спеціаліста відділу обслуговування громадян № 2 м. Монастирища про прийняття рішення щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії. У листі вказано, що загальний страховий стаж позивача становить 17 років. Не погодившись із рішенням відділу обслуговування громадян № 2 м. Монастирища Черкаської області позивач звернувся у вересні зі зверненням до Пенсійного фонду України про надання роз`яснень щодо порядку розрахунку страхового стажу з урахування періоду роботи в районі Крайньої Півночі 05.09.1983 по 31.12.1990 року, перевірки розрахунку страхового стажу для призначення пенсії та надання відповіді щодо правильності рішення щодо відмови головним спеціалістом відділу обслуговування громадян № 2 м. Монастирища Черкаської області у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.10.2025 позивача додатково повідомлено про відмову у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1983 по 03.04.1984 та з 15.05.1984 по 31.12.1990 роки у зв`язку із відсутністю у записах трудової книжки НОМЕР_2 , яка була додана до заяви про призначення пенсії, інформації про укладення строкових трудових договорів та користування пільгами, передбаченими пенсійним законодавством. Позивач вважаю дане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області необгрунтованим та таким, що порушує його право на призначення пенсії по досягненню пенсійного віку.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування своєї позиції зазначив, що 04.07.2025 позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. В ході автоматизованого розподілу за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було визначено відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача про призначення пенсії та прийняття рішення. За результатами розгляду наданих до заяви документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 17 років 5 місяців . Страховий стаж враховано за наданими документами та даними системи персоніфікованого обліку. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 05.09.1983 по 03.04.1984 та з 15.05.1984 по 31.12.1990, оскільки у записах трудової книжки НОМЕР_3 , доданої до заяви про призначення пенсії, інформація про укладення строкових трудових договорів та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами, відсутня. Оскільки необхідний страховий стаж (від 22 до 32 років) у позивача відсутній, прийнято рішення від 11.07.2025 № 231850003279 щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

04.07.2025 позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

В ході автоматизованого розподілу за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було визначено відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача про призначення пенсії та прийняття рішення.

За результатами розгляду наданих до заяви документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 17 років 5 місяців . Страховий стаж враховано за наданими документами та даними системи персоніфікованого обліку. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 05.09.1983 по 03.04.1984 та з 15.05.1984 по 31.12.1990, оскільки у записах трудової книжки НОМЕР_3 , доданої до заяви про призначення пенсії, інформація про укладення строкових трудових договорів та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами, відсутня. Оскільки необхідний страховий стаж (від 22 до 32 років) у позивача відсутній, прийнято рішення від 11.07.2025 № 231850003279 щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Листом від 14.10.2025 №10825-10532/Я-02/8-2300/25 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду наданих до заяви документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 17 років 5 місяців. Оскільки необхідний страховий стаж (від 22 до 32 років) у позивача відсутній, прийнято рішення від 11.07.2025 № 231850003279 щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку № 22-1. Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Так, відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10); виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Судом встановлено, що позивач звернувся 04.07.2025 позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Порядком № 22-1 передбачено опрацювання заяв про призначення / перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.

Заява позивача про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 та винесено рішення від 11.07.2025 № 231850003279 щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у даному випадку було визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії позивачу та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

В той же час, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії не приймало.

З наведеного слідує, що позивач мав оскаржувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач приймав рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА