Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №520/30494/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 лютого 2026 року справа № 520/30494/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №2211971-2405-2034-UA63140030000091352 від 18.06.2024 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 69511,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №1637744-2405-2030-UA63140030000091352 від 12.11.2025 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 59708,17 грн.

В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що податковим повідомленням-рішенням № 2211971-2405-2034-UA63140030000091352 від 18.06.2024 р. позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, а податковим повідомленням-рішенням № 1637744-2405-2030-UA63140030000091352 від 12.11.2025 р. нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік. Однак, ухвалюючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган не врахував, що належні до 2023 року позивачу об`єкти нерухомості - нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 є будівлями промисловості, належать позивачу на праві власності, позивач використовував такі будівлі до листопада 2023 року за функціональним призначенням, а саме: для здійснення ним промислової діяльності (код КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння та 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво), відтак вони не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу припису підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 27.11.2025р. відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач – ГУ ДПС у Харківській області подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що прийняті ним податкові повідомлення- рішення є правомірними, а позовні вимоги позивача безпідставними. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому відповідач пояснив, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ). Втім, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності позивачу належать нежитлові будівлі. У вказаному реєстрі відсутні відомості щодо цільового призначення нежитлових будівель. У графі «Тип майна» зазначено нежитлові приміщення, без конкретизації приналежності. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не скільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Згідно наданих декларацій платника єдиного податку – фізичної особи підприємця отримано дохід за 2022-2023 роки від неспецiалiзованої оптової торгiвлі. Уточнюючі декларації щодо отримання доходу від виробництва інших виробiв з деревини; виготовлення виробiв з корка, соломки та рослинних матерiалiв для плетiння, дiяльності посередникiв у торгiвлi товарами широкого асортименту подано лише 30.07.2025. Згідно з даними ІТС «Податковий блок» нежитлові будівлі не були визначені позивачем, як об`єкти, що використовуються у господарській діяльності, шляхом подання форми 20-ОПП «Відомості про об`єкти оподаткування».

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого останній наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені в позовній заяві.

З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.08.1999 (індивідуальний номер 2904708030).

Основний вид діяльності згідно Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 - 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння класифікується у секції С “ПЕРЕРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ”.

Як слідує з матеріалів справи, за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 обліковується інформація про перебування у його власності об`єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2832969763140, загальною площею: 1069,4 кв.м. Адреса: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 2211971-2405-2034-UA63140030000091352 від 18.06.2024 р. про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, у розмірі 69511,00 грн. Також, 12.11.2025 р. Головним управлінням ДПС у Харківській області, було прийнято податкове повідомлення-рішення №1637744-2405-2030- UA63140030000091352 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, у розмірі 59708, 17 грн.

Вказаними рішеннями позивачу було нараховано податок на нерухоме майно за 2022 рік та 2023 рік по об`єкту нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на загальну суму 129 219,17 (сто двадцять дев`ять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень 17 коп.) грн.

Ухвалюючи зазначені рішення, контролюючий орган виходив з того, що підпунктом "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування: будівлі промислові, віднесені до групи «Будівлі промисловості та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, податкова пільга, передбачена п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, застосовується за одночасної наявності декількох умов: 1) віднесення об`єкту нерухомості до будівлі групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Класифікатора будівель та споруд 018:2023; 2) використання такої будівлі промисловості за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання протягом звітного (податкового) періоду; 3) основний вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010; 4) відсутність інформації про здачу таких будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.

Контролюючий орган вважав, що в даному випадку ним правомірно нараховано суми податку на нерухоме майно, а податкова пільга не підлягає застосуванню, оскільки не дотримано законодавчо визначені складові умови її застосування.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує, що частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За правилами пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правовідносини щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюються ст. 266 ПК України.

Положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України встановлено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Відтак з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем та розрахунок нарахованого податку не оспорюється, водночас ставиться під сумнів визначення об`єкту оподаткування як такого, з приводу чого суд зазначає таке.

Перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Вказаний перелік є вичерпний.

Відповідно до п.п. “є” п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266ПК України (в редакції чинній у 2023 році ) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

За положеннями пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості”, що включає підкласи: 1251.1 “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості”; 1251.2 “Будівлі підприємств чорної металургії”; 1251.3 “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості”; 1251.4 “Будівлі підприємств легкої промисловості”; 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості”; 1251.6 “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості”; 1251.7 “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості”; 1251.8 “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості”; 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне”.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Разом з тим, з аналізу пп."є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об`єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Застосування п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказані висновки стосовно застосування положень п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.10.2023 у справі №160/11472/19, від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, від 25.03.2020 у справі №280/5332/18, від 20.02.2020 у справі №819/1537/17, від 15.05.2018 у справі №806/2461/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. є п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов:

1) об`єкт оподаткування є будівлею промисловості, віднесеною до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

2) використовується за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

3) не здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена відсутність будь-якої з наведених вище ознак об`єкта нерухомого майна не дає підстав для звільнення його від оподаткування за правилами п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Судом встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ОСОБА_1 обліковується інформація про перебування у власності об`єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2832969763140, загальною площею: 1069,4 кв.м. Адреса: АДРЕСА_2 . Опис: нежитлова будівля (млин) цегла літ. А-1 загальною площею 56,8 кв.м.; нежитлова будівля (склад) цегла літ. Б-1 загальною площею 587,1 кв.м.; склад цегла літ. Г-1 загальною площею 58,3 кв.м.; виробнича будівля літ. Е-1 загальною площею 367,2 кв. м.

Земельна ділянка площею 0,3559 га під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером 6321785001:01:002:0129 має цільове призначення: іншої комерційної діяльності, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для ведення комерційної діяльності, що підтверджується довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

За договором оренди земельної ділянки від 03.05.2012, земельна ділянка площею 0,3559 га за кадастровим номером 6321785001:01:002:0129 передана в строкове платне користування ОСОБА_1 для ведення комерційної діяльності (обслуговування нежитлових будівель), що зафіксовано пункті 1 Договору оренди земельної ділянки.

В технічному паспорті від 09.04.2010 на громадський будинок нежитлова будівля/адміністративно-побутова/ літ. А-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, інвентаризаційна справа № 574, реєстровий № 1н - 66а, наявна експлікація приміщення: коридор – 4,2 кв.м; кабінет – 12,8 кв.м; кабінет – 7,7 кв.м; коридор – 5, 3 кв.м; побутове – 11,0 кв.м; туалет – 2,1 кв.м; душова – 2,2 кв.м; коридор – 2,8 кв.м; побутове – 8,7 кв.м..

Згідно технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля/ адміністративно-побутова/ літ. Б-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, наявна така експлікація приміщення: склад – 191,1 кв.м; склад – 396,0 кв.м.

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля/ адміністративно-побутова/ літ. Г-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, наявна така експлікація приміщення: склад – 58,3 кв.м..

Відповідно до технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля/ адміністративно-побутова/ літ. Е-1, № 57-Б, вул. Отакара Яроша, с. Соколове, наявна така експлікація приміщення: виробничий цех – 347, 6 кв.м; кладова – 15,3 кв.м..

Довідкою сертифікованої установи з інвентаризації нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІМА-КР” №15236 від 07.08.2021, копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується, що 07.08.2021 при обстеженні об`єкту нерухомого майна, проведено комплекс робіт, за результатами чого встановлено що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я. М. № 858 від 20.07.2011 належать нежитлові будівлі такі як: нежитлова будівля літ. “А-1”- млин, загальною площею 56,8 кв.м; нежитлова будівля літ. “Б-1”- виробничо-складське, загальною площею 587,1 кв.м; нежитлова будівля літ. “Г-1”- виробничо-складське, загальною площею 58,3 кв.м; нежитлова будівля літ. “Е-1”- виробнича будівля, загальною площею 367,2 кв.м.

Даним обстеженням також встановлено, що вищезазначені, перелічені будівлі використовувались як виробничі будівлі (будівлі промисловості).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (діяв до 31.12.2023), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами).

Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промислові та склади віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” група 125 “Будівлі промислові та склади”.

Відповідно до ДК 018-2000, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості віднесено до класу будівель промисловості за кодом класифікатора 1251.7.

Відтак, нежитлові будівлі, загальною площею 1069,4 кв.м. за своїм функціональним призначенням відноситься до класу будівель промисловості

Ураховуючи викладене суд дійшов висновку, що об`єкта оподаткування належить до будівель промисловості групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець у звітних роках здійснював такі види діяльності за КВЕД:

16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки

та рослинних матеріалів для плетіння (основний);

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується податковими деклараціями платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, в яких зокрема вказані види підприємницької діяльності у звітному періоді, а також довідками ФОП ОСОБА_1 №29/07 від 29.07.2024 та № 29/07-2 від 29.07.2024, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що іншої нежитлової нерухомості, яка придатна для здійснення такої діяльності, у власності або користуванні позивача у 2022-2023 роках не перебувало, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2022рік, розмір доходу позивача за здійснення господарської діяльності згідно КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, становить 2 907 906,01 грн. Відповідно до уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік розмір доходу Позивача за здійснення господарської діяльності згідно КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, становить 3 642 056,87 грн. Окрім того, використання нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , за цільовим призначенням, підтверджується видатковими накладними, з яких вбачається, що місцем складання документів є саме адреса АДРЕСА_2 , а товаром є деревина (паливні гранули з деревини), постачальником є ФОП ОСОБА_1 , копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 у 2019-2024 роках не здавались власником - ОСОБА_1 в оренду, лізинг, позичку, що також підтверджується довідкою № 29/07 від 29.07.2024р. Протилежного в ході розгляду судом не встановлено та контролюючим органом не доведено.

Стосовно доводів відповідача про неподання позивачем до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП із зазначенням інформації про об`єкти оподаткування власні чи орендовані, суд такі доводи відхиляє та зазначає, що факт неподання суб`єктом господарювання повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для накладення штрафу, проте не є доказом того, що такі об`єкти не використовувалися у власній господарській діяльності.

Окремо суд зазначає, що з боку податкового органу не надано доказів притягнення позивача до відповідальності за порушення окресленого в правовій позиції відповідача питання до податкової відповідальності, з урахуванням часових проміжків його виявлення зважаючи на твердження податкового органу, а судом окресленого в ході розгляду справи не встановлено.

З врахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задовольнити.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №2211971-2405-2034-UA63140030000091352 від 18.06.2024 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 69511,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №1637744-2405-2030-UA63140030000091352 від 12.11.2025 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 59708,17 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.)

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров