Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №500/6607/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6607/25

27 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 192650014057 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській призначити і виплачувати з 25.07.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1) з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХII), подавши необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів в порядку екстериторіального розподілу, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2) своїм рішенням від 01.08.2025 відмовило позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що не підтверджено мінімально необхідний період роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного станом на 01.01.1993 не менше 4 роки.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки вона належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надала відповідне посвідчення, та документи щодо необхідного страхового стажу. Тому має право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав до суду 09.12.2025 відзив на позовну заяву. Свою позицію аргументує тим, що за результатом розгляду наданого пакету документів та даними, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, було встановлено, що загальний страховий стаж Позивача на дату звернення становить 29 років 05 місяців 13 днів. Проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 02 роки 09 місяців 22 дні з 10.03.1990 згідно довідки від 10.07.2025 № 89, виданої Сосулівським старостинським округом Нагірянської сільської ради Тернопільської області. Період проживання заявниці з лютого 1987 по січень 1988 згідно Акту про встановлення факту проживання від 20.06.2025 зарахувати не можливо, оскільки це не передбачено 22.1 Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” Враховуючи вищезазначене, вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки не дотримано вимоги вищевказаного Закону щодо періодів проживання або роботи на територіях радіологічного забруднення.

З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у відзиві від 07.01.2026 щодо позовних вимог заперечував проти їхнього задоволення.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджується згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 23.02.1998 та досягнення віку 56 років (право у 55) на час звернення до пенсійного органу.

25.07.2025 позивач звернулася у Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви, за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 192650014057 відмовив позивачу в призначенні пенсії, мотивуючи відсутністю постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю за умови станом на 1 січня 1993 року не менше 4-х років, оскільки становить 02 роки 09 місяців 22 дні. При цьому до постійного проживання на території радіоактивного забруднення (категорія 4) не враховано період. Акту про встановлення факту проживання від 20.06.2025, як такий що не передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 №22-1. Страховий стаж особи становить 29 років 05 місяців 13 днів.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІ1.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року с. Сосулівка Чортківського району Тернопільської області відносилось до території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

Відповідно до пункту 2 час тини першої статті 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (п. 4 ч.І ст.14 Закону №796-ХІІ).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796- XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі, Закон № 1058-ІУ), зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правлення Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що у разі призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надаються також документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до вимоги ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (ст.55). Тобто особам, якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій у розрахунку 2 роки та додатково 1 рік за З роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Отже, системний аналіз положень статей 9, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» \ поєднанні із нормою ч.3 ст.65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказам проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене чи/або не скасоване посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 цього Закону є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», включаючи зниження пенсійного віку.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій, та допускається за умови не менше 4-х років проживання (робота) станом на 01.01.1993 на територіях радіоактивного забруднення, в іншому підстави відсутні.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.19997 №51 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 10 вищевказаного Порядку видача посвідчень провадиться:

- народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України. Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження. - МИС;

- іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

З наведено слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021 у справі №520/7846/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, тому згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

03.02.1996 Тернопільською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 .

Як видно з листа Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації від 23.06.2025 № 04-03-10/1673 підтверджено той факт, що ОСОБА_1 дійсно було видано посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого контролю, за умови, що вона станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років, категорії 4, серії В-П від 03.02.1996 № 517119. Посвідчення видано згідно протоколу від 18.03.1996 р. № 274 про вручення республіканських посвідчень особам, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, місце вручення м. Чортків. Рішення з приводу визнання недійсним чи незаконним вищезазначеного посвідчення Тернопільською обласною державною адміністрацією не приймалося.

Отже, під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання чн/або роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав б цього посвідчення.

Таким чином, держава в особі уповноважених нею органу, видавши документ на підтвердження факту проживання (робота, навчання) громадянина постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи приймає па себе зобов`язання за нормами Закону №796-ХІІ, в тому числі право особи на зниження пенсійного віку.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду цієї справи.

Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, під час звернення позивача до суду матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсним чи скасування виданого їй вище названого посвідчення, а тому документ є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однією із пільг є зниження віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

На спростування доводів пенсійного органу щодо недостатнього періоду проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, суд зазначає наступне.

Як видно з паспорта серії НОМЕР_1 від 23.02.1998, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, село Сосулівка з 10.03.1990 по теперішній час.

Також на проживання позивача без реєстрації на території зони посиленого радіоекологічного контролю, з поміж іншого, вказує Акт про встановлення факту проживання, складений 20.06.2025 комісією органу місцевого самоврядування, яким підтверджено те, що ОСОБА_1 , 1968 року народження, дійсно проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 з лютого 1987 по січень 1988.

На території зони посиленого радіоактивного забруднення (категорія 4) у позивача народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво серії НОМЕР_3 від 22.09.1990 р.), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво серії НОМЕР_4 від 11.11.1992 р.), а раніше 20.05.1988 в іншому місці - ОСОБА_5 (свідоцтво серії НОМЕР_5 від 27.05.1988 р.).

Усім дітям позивача як особам, які проживали на радіоактивно забрудненій території Тернопільською обласною державною адміністрацією було видано посвідчення дитини потерпілої від Чорнобильської катастрофи, зокрема, серії НОМЕР_6 від 26.11.1995 р. ОСОБА_5 , серії НОМЕР_7 від 29.05.1995р. - ОСОБА_3 , серії ОСОБА_6 .

Згідно з довідкою Сосулівського старостинського округу Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 20.06.2025 №77 вбачається, що ОСОБА_7 дійсно народила і виховала троє дітей до 18 років, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як видно з записів трудової книжки серії НОМЕР_8 , дата заповнення 01.03.1988, позивач працювала в місцевій агрофірмі «Галичина», КСП «Сосулівське», ПАП «Надрічне» на посаді буряковода з 03.03.1990 по 04.05.2000, з 23.04.2003 по 06.04.2006 (пункти 18-21); отримувала допомогу по безробіттю з 18.12.2006 по 23.05.2007 (пункти 24 -27), з 06.12.2007 по 24.09.2008 (пункти 30- 33).

Таким чином, орган Пенсійного фонду України, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, є достатньо обґрунтованими підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 192650014057 про відмову позивачу в призначенні спірної пенсії, та зобов`язання місцевого територіального органу - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (за місцем реєстрації/проживання і виплати пенсії) призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На момент досягнення позивачем 55 років стаття 26 Закону № 1058-IV передбачала право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Враховуючи, право позивача на зменшення пенсійного віку на 5 років, вона має право і на зменшення страхового стажу на 5 років, тобто для призначення пенсії позивач повинен мати страхового стажу не менше 25 років.

В оскаржуваному рішенні від 01.08.2025 зазначено про наявність у позивача страхового стажу 29 років 05 місяців 13 днів. Такі відомості вбачаються й з розрахунку страхового стажу, отже період трудової діяльності позивача є достатнім для призначення спірної пенсії, що свідчить про дотримання умови.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 25.07.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому дострокової пенсії за віком.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення ій пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Тому з метою належного та ефективного захисту порушеного права, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 01.08.2025 №192650014057 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 18.11.2025.

Оскільки, суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2025 № 192650014057 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачений судовий збір в розмірі 605 грн (шістсот п`ять) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 код ЄДРПОУ 21910427).

Головуючий суддя Подлісна І.М.