Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №500/6007/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6007/25

04 лютого 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 20.08.2025 №0747807-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 1078,31 грн., №0747808-2407-1918 на суму 148743,23 грн., №0747809-2407-1918 на суму 14910,00 грн., №0747810-2407-1918 на суму 2470,80 грн.

Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними, прийнятими відповідачем не в порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством, необґрунтованими, а відтак підлягають до скасування. Просить врахувати, що у спірному випадку усі належні позивачу приміщення перебувають на одній території і становлять комплекс будівель, призначених для відгодівлі (розведення) сільськогосподарських тварин. Таким чином, позивач вважає, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, відповідно до правовстановлюючих документів і технічних паспортів за вимогами ДК 018-2000 відносяться до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Усі вказані будівлі використовується безпосередньо позивачем у власній сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником. Позивач вказує, що будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є розведення свиней (код за ВЕД - 01.46), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Позивач вказує, що протягом 2024 року мав статус платника єдиного податку та подавав податкову звітність за вказаний період, в якій відобразив результати діяльності за видом підприємницької діяльності «Розведення свиней» (код згідно КВЕД 01.46). Так, 06.01.2025 позивачем подано до ГУ ДПС у Тернопільській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2024 рік, в якій відображено відомості про отримані доходи від провадження господарської діяльності, зокрема - розведення свиней. Крім цього, зазначає, що фактичне здійснення сільськогосподарської діяльності по розведенню свиней підтверджують первинні бухгалтерські документи про закупівлю кормів для свиней, медичних препаратів для їх вакцинації і т.п. та про реалізацію свиней. Зауважує, що у 2024 році (як і в попередніх роках) позивач придбавав у ТОВ «Йозера Україна» вітамінно - мінеральні добавки для відгодівлі свиней та замінник молока для поросят, у ТОВ «Агротехцентр Сервіс» продукцію для штучного осіменіння свиней, у ТОВ «Вітагро Нутрішин» комбікорми, концентрати і премікси для відгодівлі свиней, у ТОВ «Текро» ветеринарні препарати, що підтверджується, рахунками, видатковими накладними, документами про якість і ін.; щомісячно позивач подає до ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» Звіти про наявність та рух поголів`я свиней в господарстві. Просить врахувати, що позивач у 2024 році не використовував вищевказані об`єкти нерухомості у будь-якій інший, відмінний від сільськогосподарської діяльності спосіб; не здавав їх в оренду, лізинг чи позичку. Таким чином, позивач не погоджується із вказаними вище податковим повідомленням-рішенням, зазначає, оскільки, на думку ОСОБА_1 , він має право на пільгу відповідно до п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що позивачем не було надано жодного документу на підтвердження того, що на момент формування спірних податкових-повідомлень рішень він здійснював господарську діяльність із відповідним кодом ВЕД у розумінні норм Податкового кодексу, внаслідок чого був би звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, вважає, що оскільки відсутнє будь-яке підтвердження здійснення сільськогосподарської діяльності у І-ІІІ кварталах 2024 року, ГУ ДПС у Тернопільській області не мало підстав для застосування до ОСОБА_1 підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.

Відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (ІКС "Податковий блок"), відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності гр. ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) перебуває нежитлова нерухомість площею 5586,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нерухоме майно (інші будівлі), площею 40,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; нерухоме майно (нежитлове приміщення), площею 560 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нерухоме майно (нежитлове приміщення), площею 92,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області були винесенні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.08.2025 року № 0747807-2407-1918- UA61040490000035010 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2024 року на суму 1078,31 грн.;

-від 20.08.2025 року № 0747808-2407-1918 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2024 року на суму 148743,23 грн.;

-від 20.08.2025 року № 0747809-2407-1918 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2024 року на суму 14910,00 грн.;

-від 20.08.2025 року № 0747810-2407-1918 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2024 року на суму 2470,80 грн.;

Дані податкові повідомлення-рішення надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_4 , які отримано особисто позивачем 01.09.2025 року.

Листом Головного управління ДПС у Тернопільській області №433/П/19-0024-07-01 від 01.10.2025 позивача повідомлено підпункту про відсутність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Водночас, встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі, які використовуються для сільського господарства.

Тобто ключовим питанням в цій справі є встановлення факту функціонального використання будівлі в сільськогосподарській діяльності позивача.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а.

Крім цього, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення «сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Відтак, з наведеного висновується, що сільськогосподарським товаровиробником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці та фізичні особи.

Однак, сам факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, який може використовувати нежитлову нерухомість для ведення сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

У спірному випадку, судом не здобуто, та учасниками справи суду не подано доказів з товарного виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема: відгодівлі тварин, їх утримання впродовж певного строку, заготівлі, придбанні, доставки та зберігання кормів, використання трудових та виробничих ресурсів.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, 01.10.2024 позивачем подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3 квартали 2024 року, в якій зазначається, що в 3 кварталах 2024 року позивач не отримував дохід,

З цього приводу суд також зазначає, що у деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І-ІІІ квартал 2024 року відсутні обсяги доходу від підприємницької діяльності, пільгу враховано з IV кварталу 2024 року, де обсяг доходу за звітний період задекларований в сумі 483,5 тис. грн».

Наведене дає підстави для висновку, що позивач у вказаному вище періоді сільськогосподарську діяльність не здійснював.

Вирішуючи спір по суті, слід також зазначити, що факт реєстрації сільськогосподарських потужностей за адресою спірного об`єкту нерухомого майна, отримання дозвільних документів, тощо за відсутності будь-яких доказів з товарного виробництва позивачем сільськогосподарської продукції, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України, так як у такому випадку необхідною умовою є здійснення товарної сільськогосподарської діяльності з використанням об`єктів нерухомого майна за їх цільовим призначенням, чого у спірному випадку позивачем не доведено.

Суд також враховує, що у контексті п.266.7.3 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Доказів звернення до відповідача із відповідною заявою для проведення звірки даних та документами щодо можливості здійснення перерахунку сум податкових зобов`язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, судом не здобуто та учасниками справи суду не подано.

Отож, у контексті частини другої ст. 2 КАС України, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 04 лютого 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46003 код ЄДРПОУ:44143637).

Головуюча суддя Дерех Н.В.