Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №480/2186/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року Справа № 480/2186/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2186/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.10.2023 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням трудового стажу згідно належної їй трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 21 серпня 1980 року, з 10 вересня 2021 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу згідно належної ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 21 серпня 1980 року, з 10 вересня 2021 року.

Також позивачка просить стягнути з відповідачів на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Свої доводи мотивує тим, що їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було переглянуто пенсійну справу позивача та листом від 13.10.2023 відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980, оскільки у трудовій книжці не читається печатка, яка завіряє запис про зміну прізвища, а у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 правильно зазначено дату народження заявниці. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За змістом довідок про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету ГУ ПФУ в Сумській області в підсистемі "Електронний суд" 25.03.2024 (а.с. 40), а ГУ ПФУ в Харківській області - 25.03.2024 (а.с. 39).

Відповідачі у встановлений судом строк відзиви на позов не надали, про причини неподання відзивів до суду не повідомили, тому, у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання головними управліннями відзивів на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10), було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 18).

На підставі заяви позивача ГУ ПФУ в Сумській області звернулося до ГУ ПФУ в Харківській області з листом від 05.10.2023 № 1800-0206-9/44833 щодо перегляду електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

ГУ ПФУ в Харківській області листом від 13.10.2023 повідомило, що страховий стаж заявниці зараховано згідно документів, які надані 14.09.2021, а саме: довідки №70 від 14.09.2021, та згідно сплати внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), оскільки на палітурці трудової книжки серії НОМЕР_1 не читається печатка, яка завіряє запис про зміну прізвища. Згідно наданого 14.09.2021 свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 теж неможливо підтвердити зміну прізвища, оскільки невірно зазначено дату народження заявниці. Також за результатами повторного перегляду пенсійної справи позивача, повідомлено, що рішення про призначення пенсії винесено вірно за нормами чинного законодавства (а.с. 17).

Вважаючи, що ГУ ПФУ в Харківській області протиправно відмовило у зарахуванні страхового стажу позивача на підставі її трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980, вона звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

До набрання чинності Законом №1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.

Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд зауважує, що на час заповнення трудової книжки в частині спірних періодів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) (далі Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" .

Згідно положень пункту 1,13,18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (із змінами, далі Постанова № 656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110

Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17.

Отже, неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці, або помилки, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

У ході судового розгляду встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення з 11.09.2021 пенсії за віком були зараховані періоди її роботи з 23.11.1983 до 31.12.2003 та з 01.01.2004 до 14.09.2021 (а.с. 18).

У подальшому, при повторному перегляді пенсійної справи, ГУ ПФУ в Харківській області листом від 13.10.2023 повідомило, що страховий стаж позивачу зараховано згідно документів, які надані 14.09.2021, а саме: довідки №70 від 14.09.2021, та згідно сплати внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), оскільки на палітурці трудової книжки серії НОМЕР_1 не читається печатка, яка завіряє запис про зміну прізвища.

Крім того, ГУ ПФУ в Харківській області цим листом повідомило, що згідно наданого 14.09.2021 свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 теж неможливо підтвердити зміну прізвища, оскільки неправильно зазначено дату народження заявниці (а.с. 17).

Суд звертає увагу, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, нерозбірливість печатки, яка завіряє запис про зміну прізвища не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України до страхового стражу періодів роботи, що вказані у трудовій книжці.

Таким чином, в результаті бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980, відбулося обмеження належного соціального захисту громадянина.

При цьому суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до свідоцтва про народження від 27.09.1961 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13)

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно 14.11.2023, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.11.1985 зареєстрували шлюб, про що 14.11.1985 складено відповідний актовий запис №499. Прізвище після держаної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_4 (а.с. 14).

Отже, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим повторно від 14.11.2023 також підтверджено зміну прізвища позивача з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 , у зв`язку з чим було зроблено відповідний запис в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980 (а.с. 15).

Відтак суд з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС, для ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області щодо зарахування позивачу страхового стажу згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980, та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980, з 11.09.2021.

Водночас суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати страховий позивачу, оскільки така бездіяльність була допущена саме ГУ ПФУ в Харківській області і саме цього відповідача суд вважає за доцільне зобов`язати вчинити дії для відновлення порушених прав позивача.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати в розмірі в розмірі 605,60 грн, сплачених позивачем при зверненні до суду, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.03.2024 (а.с. 32).

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої та четвертої ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Отже суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Єрньєй А.А.

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи, в тому числі копії: договору про надання правової допомоги від 18.03.2024 № 24/2024, яким визначено розмір гонорару адвоката у фіксованій сумі -1000 грн (а.с. 30), а також акт прийому - передачі наданої правничої допомоги гонорару №1 в порядку виконання Договору № 24/2024 про надання правничої допомоги, в якому зазначено, що в порядку виконання вказаного договору адвокатом отримано гонорар у розмірі 1000 грн (а.с. 31).

Слід зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 04.02.2021 у справі №806/2299/18.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, згідно акта виконаних робіт надані послуги зводились виключно до формування позовної заяви, а також часткове задоволення позову, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок ГУ ПФУ в Харківській області витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 800 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зарахування ОСОБА_1 страхового стажу згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, під. 3, поверх 2, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди роботи згідно з її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , заповненої 21.08.1980, з 11.09.2021.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, під. 3, поверх 2, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець