Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №460/6311/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2026 рокум. Рівне№460/6311/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд

1) визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2025 №17 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №01-5/578 у складі Військової частини НОМЕР_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №37 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 та призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школі індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити рядового ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати відповідну довідку за формою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що у зв`язку з необхідністю подання заяви на продовження відстрочки від призову, яка була чинною до 07.02.2025, позивач особисто прибув 04.02.2025 до відповідача-1, який в подальшому протиправно направив позивача до КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В. Поліщука» для проходження ВЛК. Вважає, що вказані дії відповідача-1 порушують п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 №560, оскільки у позивача на час звернення до відповідача-1 була діюча відстрочка від призову на військову службу. Крім того зауважує, що такі дії відповідача-1 слугували підставою для зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 , за відсутності на те правових підстав, відтак просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом задля відновлення порушеного права на продовження відстрочки від призову під час мобілізації, та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду свій відзив, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що позивач 04.02.2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого було здійснено перевірку автоматизованою системою «Оберіг» та виявлено відсутність даних щодо проходження військово – лікарської комісії протягом останніх 5 (п`яти) років та відсутність даних щодо користування правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зауважує, що після виявлення вищезазначеної інформації позивач був направлений на військово – лікарську комісію, в результаті якої був визнаний придатним до військової служби, з огляду на що ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації. Відповідач-1 також зазначає, що 18.02.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», проте розгляд заяви було унеможливлено з зв`язку з тим, що позивач станом на 18.02.2025 рік перебував в статусі військовослужбовця, про що позивачу було повідомлено в листі, що був відправлений рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. З огляду на вказане вважає, що на момент розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки, відповідач діяв в межах норм чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 04.04.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 04.04.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 08.04.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі подав 23.04.2025 свій відзив на позов до суду.

Відповідач-2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача-1 та подав 29.04.2025 до суду свою відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-1.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач є військовозобов`язаним та перебував на обліку у 5 відділі РТЦК та СП ( ОСОБА_2 ), що підтверджується наявною в матеріалах справи паперовою копією електронного військово-облікового документа із застосунку "Резерв+" (сформований 20.11.2024 та дійсний до 07.02.2025), відповідно до якого позивач має відстрочку до 07.02.2025 відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII.

Позивач 04.02.2025 звернувся до відповідача-1 із заявою про продовження йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII, після чого позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії, що не заперечується відповідачем-1 та підтверджується у його відзиві.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки ВЛК від 04.02.2025 позивача визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2025 №17 позивача з 05.02.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 - підстава: поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.02.2025 №01-5/578.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №37 позивача з 05.02.2025 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

06.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача-1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII. До вказаної заяви позивач додав засвідчені копії таких документів: паспорта громадянина України, витягу з наказу Приватного вищого навчального закладу «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж» від 19.08.2024, довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, витяг з бази «Резерв+».

Зазначену заяву з додатками відповідач-1 отримав 18.02.2025, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. Відповідач-1 розглянув вказану заяву позивача та надав відповідь оформлену листом від 20.02.2025 №01-5/1278, у якій повідомив, що позивач не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що був призваний на військову службу по мобілізації 05.02.2025 року, що відповідно унеможливлює оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

10.02.2025 позивач повторно звернувся до відповідача-1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII. До вказаної заяви позивач додав засвідчені копії таких документів: паспорта громадянина України, витягу з наказу Приватного вищого навчального закладу «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж» від 19.08.2024, довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, витяг з бази «Резерв+».

Зазначену заяву з додатками позивач надіслав цінним листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на поштову адресу відповідача 10.02.2025, водночас відповіді на вказану заяву відповідач-1 не надав та матеріали справи такої відповіді не містять.

Позивач також 10.02.2025 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби, у зв`язку з тим, що на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII позивач не підлягає призову на військову службу, оскільки є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти у Приватному вищому навчальному закладі «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж».

У позовній заяві позивач стверджує про те, що жодної відповіді від відповідача-2 на адресу позивача щодо розгляду його рапорту від 10.02.2025 позивач не отримував.

Позивач не погоджується з діями відповідачів щодо призову та направлення його на військову службу під час мобілізації, що слугувало підставою для звернення до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2025 №17 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №01-5/578 у складі Військової частини НОМЕР_1 ; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №37 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 та призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школі індивідуальної підготовки; зобов`язання відповідача-2 виключити рядового ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяви позивача щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII і видати відповідну довідку за формою.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В силу статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Стаття 1 Закону №3543-XII передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України Про оборону України, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №223-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

При цьому, ст. 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Суд з матеріалів справи встановив, що позивача з 01.09.2024 зараховано до Приватного вищого навчального закладу «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж» студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення». Вказане підтверджується витягом з наказу директора Приватного вищого навчального закладу «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж» від 19.08.2024 №18-С.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, інформація про поточне здобуття освіти: ОСОБА_1 , назва закладу освіти - Приватний вищий навчальний заклад «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж», ступінь/ рівень освіти - фаховий молодший бакалавр, форма здобуття освіти - денна, дата початку здобуття освіти – 01.09.2024, дата завершення здобуття освіти – 30.06.2027, номер наказу про зарахування 18-С, дата наказу про зарахування – 19.08.2024. У графі: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Так, не порушує».

З огляду на вказане, у позивача наявне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII.

Пункт 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487(далі - Порядок №1487) визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; тощо.

Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

У той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо такої особи, а тому твердження відповідача-1 про те, що на момент звернення позивача 04.02.2025 до відповідача-1 із заявою про продовження позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, були відсутні дані щодо наявності у позивача відстрочки від призову на військову службу, не відповідають дійсності, враховуючи також те, що згідно з наявною в матеріалах справи паперовою копією електронного військово-облікового документа із застосунку "Резерв+" (сформований 20.11.2024 та дійсний до 07.02.2025) у позивача була наявна діюча на момент 04.02.2025 - 07.02.2025 відстрочка на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ до 07.02.2025.

Крім того, відповідач-1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне звернення позивача про продовження йому діючої відстрочки від призову на військову службу, у зв`язку з перебуванням його на денній формі навчання у Приватному вищому навчальному закладі «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж».

Водночас, перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на приписи Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок №560), який визначає процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п. 57 Порядку №560).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Додаток 5 Порядку №560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Суд зазначає, що будь-яких доказів направлення позивачу довідки про відстрочку відповідачем не надано. Таким чином, судом встановлена бездіяльність відповідача щодо належного повідомлення позивача про прийняте рішення щодо відстрочки.

Окремо суд звертає увагу на п. 63 Порядку №560, згідно якого військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що військовозобов`язані, які перебувають у процесі оформлення бронювання або ж іншої відстрочки від призову, а так само і військовозобов`язані, які мають діючу відстрочку, на медичний огляд не направляються.

Проте, вказана обставина не була перевірена посадовими особами відповідача-1, внаслідок чого позивача протиправно було доставлено до КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр» для проходження військово-лікарської комісії та визнано придатним до військової служби, що у подальшому слугувало підставою для призову позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Водночас, як суд уже зазначив вище, позивач є студентом 1 курсу денної форми навчання у Приватному вищому навчальному закладі «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж», здобуває ступінь освіти «фаховий молодший бакалавр» та згідно даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти поточне здобуття освіти не порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Зважаючи на викладене, на час призову позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , позивач мав діючу відстрочку від призову на військову службу, яка підлягала продовженню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII.

Однак, відповідачем-1 не було належним чином з`ясовано, що позивач, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, не вжито жодних заходів щодо з`ясування таких обставин. Крім того, необізнаність відповідача-1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2025 №17 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №01-5/578 у складі Військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №37 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 та призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школі індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2025 №17.

Відповідно до п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти серед іншого рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь- яких інших умов для цього.

Окрім того, відповідно до частини 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що для відновлення порушених прав позивача належним способом захисту буде визнання протирпавними та скасування зазначених наказів у вказаній частині, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити рядового ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяви позивача від 06.02.2025 та від 10.02.2025 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати відповідну довідку за формою.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд дійшов до висновку, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову повністю.

6. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 4844,80 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправними дій відповідача-1 та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 4844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

Згідно з приписами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до приписів частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Так, судом встановлено, що позивачу було надано правничу допомогу адвокатським бюро «Воронюк Катерини». До матеріалів справи представником позивача приєднано копії договору про надання правничої допомоги №06/02/25-3 від 06.02.2025, квитанції від 30.04.2025 на суму 8000,00 грн та від 11.04.2025 на суму 12000,00 грн, акту приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 05.05.2025, згідно якого загальна вартість послуг складає 20000,00 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №200/14113/18-а.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Заявлені у заяві про розподіл судових витрат вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 гривень ґрунтуються на тому, що згідно з актом передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 05.05.2025 замовнику (клієнту) надані такі послуги: підготовка адвокатських запитів, скарг, заяви; підготовка та подання заяви про забезпечення позову; підготовка та подання адміністративного позову до суду; підготовка та надання відповіді на відзив.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами віднесена судом першої інстанції на підставі статті 12 КАС України до справ незначної складності, а тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала середнього обсягу юридичної роботи (проте не надмірного або значного).

При цьому, суд враховує й правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, згідно із якою суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача-1, становить 2000,00 гривень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.02.2025 №17 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку № 01-5/578 у складі Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2025 №37 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_1 та призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школі індивідуальної підготовки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити рядового ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025 та від 10.02.2025 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати відповідну довідку за формою.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4844,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК