Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №400/13621/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 р. № 400/13621/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ,

до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення з військової служби позивача згідно з підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ);

зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби згідно з підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позовні вимоги позивач аргументував тим, що він у період з 03.04.2022 по 24.11.2022 перебував у полоні. 29.07.2025 позивач подав відповідачу рапорт про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, у зв`язку зі звільненням з полону. Однак, листом від 01.08.2025 № 2026 відповідач відмовив у задоволенні вищевказаного рапорту, оскільки позивач вже реалізував у 2024 році своє право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. На переконання позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною з тієї причини, що зазначена норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22.12.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі.

Позовну заяву з додатками та ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 суд направив відповідачу в його електронний кабінет, які отримані ним відповідно 19.12.2025 і 22.12.2025, що підтверджується картками руху документів.

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, витребувані докази не надав, про причину їх неподання не повідомив.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до даних військового квитка позивача він з 25.02.2022 по 10.07.2024 проходив військову службу у Збройних Силах України і на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2024 № 154-рс був звільнений з військової служби в запас з 10.07.2024.

Згідно з Виписки від 13.11.2025 № 06-04/39820 з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України позивач у період з 03.04.2022 по 24.11.2022 був позбавлений особистої свободи.

12.07.2025 позивач уклав з відповідачем контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу (далі – Контракт від 12.07.2025).

Згідно з пунктом 3 Контракту від 12.07.2025 цей Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

29.07.2025 позивач подав командиру військової частини НОМЕР_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Листом від 01.08.2025 № 2026 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні його рапорту від 29.07.2025 про звільнення з військової служби, оскільки у 2024 році він вже реалізував зазначене право на звільнення з військової служби за підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Після цього, позивач добровільно уклав новий контракт на проходження військової служби, внаслідок чого він втратив спеціальний статус особи, яка щойно звільнена з полону і ще не визначилася щодо подальшої служби.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо його незвільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до абзацу першого пункту 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – контракт про проходження військової служби) – письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби

Частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Таким чином, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, під час дії воєнного стану підлягає звільненню за підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за умови, що він після звільнення з полону не висловив бажання продовжувати військову службу.

Водночас укладення після звільнення з полону нового контракту про проходження військової служби є формою висловлення бажання продовжувати проходити військову службу, оскільки він укладається виключно у добровільному порядку.

Як наслідок, військовослужбовець, який був звільнений з полону, і після цього уклав новий контракт про проходження військової служби не може бути звільнений на підставі підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Суд встановив, що згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 і від 12.01.2026 № 40/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб та з 03.02.2026 на 90 діб.

Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 04.05.2026.

Згідно з Виписки від 13.11.2025 № 06-04/39820 з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України позивач у період з 03.04.2022 по 24.11.2022 був позбавлений особистої свободи.

Відповідно до даних військового квитка позивача він з 25.02.2022 по 10.07.2024 проходив військову службу у Збройних Силах України і на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2024 № 154-рс був звільнений з військової служби в запас з 10.07.2024.

12.07.2025 позивач уклав з Контракт від 12.07.2025, пунктом 3 якого встановлено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

З вищевикладеного слідує, що позивач, уклавши Контракт від 12.07.2025, добровільно висловив бажання проходити військову службу після свого звільнення з полону. А відтак він не має права на звільнення з військової служби на підставі підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Тому відповідач правомірно відмовив йому в задоволенні його рапорту від 29.07.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

У зв`язку з тим, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

6. Повний текст рішення суду складений 04.02.2026.

Суддя В.Г.Ярощук