Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №380/10496/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 рокусправа № 380/10496/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ АВЕНЮ», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації про зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ АВЕНЮ» (далі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації в якому просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІДОМ АВЕНЮ" відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з наступним пофарбуванням в існуючий колір із збереженням автентичних архітектурних та декоративних елементів опорядження фасаду будинку літ. "А-3" на пр.Свободи №21 у м.Львові.

Ухвалою від 28.05.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою від 11.06.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 року № 14, Готель, за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21, є пам`яткою архітектури, охоронний № 5269-Лв, які внесені на підставі Рішення виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.07.1990. Під час обстеження вказаного будинку, працівниками офісу виявлено на фасаді будинку № 21 на пр. Свободи у м. Львові ділянки тинькованої поверхні, що несли загрозу пішоходам. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитловий будинок літ. "А-3" в будинку № 21 на пр. Свободи у м. Львові, загальною площею 957.9 кв.м. належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРІДОМ АВЕНЮ". Враховуючи виявлені порушення, офісом було видано розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 31.01.2025 № 0004-вих-14599 з вимогою в термін до 02.03.2025 відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з наступним пофарбуванням в існуючий колір. Однак, під час обстеження вказаної пам`ятки 11.03.2025 встановлено, що ТзОВ «ФРІДОМ АВЕНЮ» вимоги розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 31.01.2025 №0004-вих-14599 з вимогою в термін до 02.03.2025 відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з наступним пофарбуванням в існуючий колір не виконано.

Невиконання вимоги розпорядження стало підставою для звернення до суду.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 9 вересня 2022 року в справі № 463/6272/22, яка набрала законної сили 15 вересня 2022 року, задоволено клопотання слідчого у рамках кримінального провадження № 12022141360001298 від 26 серпня 2022 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 275 Кримінального кодексу України. Зазначеною ухвалою накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пр.Свободи, 21. Крім накладення арешту, Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2022 року в справі № 463/6272/22, постановлено заборону для власника та будь яких інших осіб, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває земельна ділянка із розміщеним на ній майном, у проведенні будь-яких будівельних, ремонтних, земельних, та інших робіт на вказаному об`єкті. Доцільність накладення арешту із встановленням заборон на вчинення будь-яких робіт була обґрунтована судом тим, що відповідно до постанови слідчого Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31 серпня 2022 року, зазначена земельна ділянка та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022141360001298 від 26 серпня 2022 року. Проведення будь-яких робіт на цих об`єктах могло б призвести до зміни фактичної обстановки, що існувала на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 статті 275 Кримінального кодексу України, знищення слідів або інформації, яка має доказове значення.

Станом на день подання цього відзиву арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21 та всіма іншими заборонами, зокрема, щодо проведенні будь-яких будівельних, ремонтних, земельних та інших робіт, є чинним та не був скасований у порядку, передбаченому статтею 174 КПК України.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа на скористалась правом подання пояснень.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 року № 14, Готель, за адресою: м. Львів, пр.Свободи, 21, є пам`яткою архітектури, охоронний № 5269-Лв, які внесені на підставі Рішення виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.07.1990.

Під час обстеження вказаного будинку, працівниками офісу виявлено на фасаді будинку № 21 на пр. Свободи у м. Львові ділянки тинькованої поверхні, що несли загрозу пішоходам. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитловий будинок літ. "А-3" в будинку № 21 на пр. Свободи у м. Львові, загальною площею 957.9 кв.м. належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ФРІДОМ АВЕНЮ".

Враховуючи виявлені порушення, офісом видане розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 31.01.2025 № 0004-вих-14599 з вимогою в термін до 02.03.2025 відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з наступним пофарбуванням в існуючий колір.

Під час обстеження вказаної пам`ятки 11.03.2025 встановлено, що ТзОВ «ФРІДОМ АВЕНЮ» вимоги розпорядження про зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини до належного стану від 31.01.2025 №0004-вих-14599 з вимогою в термін до 02.03.2025 відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з наступним пофарбуванням в існуючий колір не виконано.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини», охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено: пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

У якій би власності пам`ятка не перебувала, виходячи із змісту ч. ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує; власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства.

Пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір (ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо (ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Статтею 27 Закону передбачено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження (ч. 2 ст. 27 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону, рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону (ч. 3 ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належить виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (ч.1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відповідно до п.1.1 Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 28.01.2025 № 52 (далі Положення), Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (надалі офіс) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“.

Не заперечуючи право позивача на виконання, покладених на нього обов`язків по вжиттю заходів у сфері охорони культурної спадщини, суд зауважує наступне.

Як слідує із матеріалів справи ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 9 вересня 2022 року в справі № 463/6272/22, яка набрала законної сили 15 вересня 2022 року, задоволено клопотання слідчого у рамках кримінального провадження № 12022141360001298 від 26 серпня 2022 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 275 Кримінального кодексу України. Зазначеною ухвалою накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21. Крім накладення арешту, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 9 вересня 2022 року в справі № 463/6272/22, постановлено заборону для власника та будь яких інших осіб, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває земельна ділянка із розміщеним на ній майном, у проведенні будь-яких будівельних, ремонтних, земельних, та інших робіт на вказаному об`єкті.

Доцільність накладення арешту із встановленням заборон на вчинення будь-яких робіт була обґрунтована судом тим, що відповідно до постанови слідчого Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31 серпня 2022 року, зазначена земельна ділянка та розташований на ній об`єкт незавершеного будівництва визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022141360001298 від 26 серпня 2022 року . Проведення будь-яких робіт на цих об`єктах могло б призвести до зміни фактичної обстановки, що існувала на момент ймовірного вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 статті 275 Кримінального кодексу України, знищення слідів або інформації, яка має доказове значення.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Станом на час розгляду справи арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21 та всіма іншими заборонами, зокрема, щодо проведенні будь-яких будівельних, ремонтних, земельних та інших робіт, є чинним та не був скасований у порядку, передбаченому статтею 174 КПК України.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до слідчого у межах кримінального провадження № 12022141360001298 з метою ініціювання зняття заборони у проведенні ремонтних робіт у будівлі за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21 з метою відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з наступним пофарбуванням в існуючий колір із збереженням автентичних архітектурних та декоративних елементів опорядження фасаду будинку літ. "А-3" на пр. Свободи №21 у м.Львові.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що арешт і відповідні заборони накладені на земельну ділянку із кадастровим номером 4610136600:02:005:0030, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21, ці ж заборони стосуються об`єкта нерухомості, а саме нежитлового будинку літ. “А-3”, що розміщений на цій земельній ділянці, а відтак виконання розпорядження № 0004-вих-14599 від 31.01.2025 року Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради щодо зобов`язання привести пам`ятку культурної спадщини за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 21, до належного стану у строк до 02.03.2025 року, а саме — відновити втрачені ділянки тинькованої поверхні фасаду з подальшим пофарбуванням в існуючий колір зі збереженням автентичних архітектурних та декоративних елементів, є неможливим, оскільки це прямо суперечить ухвалі Личаківського районного суду м. Львова від 9 вересня 2022 року в справі № 463/6272/22, якою заборонено вчинення будь яких будівельних, ремонтних, земельних чи інших робіт на вказаному об`єкті.

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Крім того, статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 533 КПК України ухвала суду, яка набрали законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України. Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання. Обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Також, у пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10 р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей. Основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ АВЕНЮ» виконувало судове рішення і було позбавлене об`єктивної можливості виконати вимоги, викладені у розпорядженні № 0004-вих-14599 від 31.01.2025 року Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

Із урахуванням встановлених судом обставин та наведених правових норм суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна