Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №360/2315/25 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2315/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Книш Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Книш Тетяни Юріївни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:

визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік протиправними;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. «4» ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та пунктів 3.3, 5.7.1, 5.7.5 Наказу № 35 зі змінами № 342 (в ред. Закону від 07.01.2017).

В обґрунтування пред`явленого позову зазначено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 до 28.02.2017.

28.02.2017 ОСОБА_1 знятий з військового обліку на підставі п.2.3 Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.01.2002 № 35, зі змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 09.06.2006 № 342, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку позивача, вчиненим ІНФОРМАЦІЯ_6 та скріпленим підписом військового комісара і гербовою печаткою.

Підставою для виключення ОСОБА_1 з військового обліку слугувало досягнення граничного віку перебування у запасі, а саме на момент прийняття рішення позивач досяг 46-річного віку.

Однак на теперішній час ОСОБА_2 взятий повторно на військовий облік військовозобов`язаних, що, на думку позивача, суперечить фактичним обставинам щодо виключення його з військового обліку на підставі вищевказаного Наказу № 35 зі змінами № 342.

06.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення позивача з військового обліку на підставі статті 58 Конституції України, пунктів 3.3., 5.7.1., 5.7.5. 5 Наказу № 35 зі змінами № 342 та п. «4» ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в ред. Закону №1769-VІІ від 07.01.2017 - діяла на момент прийняття рішення).

Натомість станом на день звернення до суду заява ОСОБА_1 проігнорована та зміни не внесені, що підтверджується випискою з мобільного застосунку «Резерв+».

Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_7 протиправними та такими, що порушують законодавство про військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внаслідок чого звернувся до суду.

Відповідач 24.12.2025 надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») позивач має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО) та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Незважаючи на вимоги чинного законодавства та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, позивач з 24.02.2025 офіційно вважається порушником правил військового обліку, оскільки не звернувся до територіального центру комплектування за фактичним місцем проживання ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) для взяття на облік.

Відповідач вважає, що твердження позивача щодо «виключення з обліку» у 2017 році у зв`язку з досягненням граничного віку (46 років), не враховує зміни в законодавстві. Зокрема, згідно зі змінами, внесеними до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», граничний вік перебування у запасі для військовозобов`язаних було збільшено до 60 років.

Таким чином, особа, яка була знята/виключена з обліку за старими нормами, але не досягла 60-річного віку, підлягає поновленню на військовому обліку для актуалізації даних в умовах загальної мобілізації. Внесення відомостей про позивача до реєстру є обов`язком відповідача з метою забезпечення національної безпеки.

Дії ІНФОРМАЦІЯ_7 спрямовані виключно на виконання мобілізаційних завдань та дотримання законодавства про військовий обов`язок. Тому вимогу позивача про виключення з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону (досягнення граничного віку) вважає передчасною та безпідставною, оскільки позивач на момент звернення не досяг 60-річного віку, що є граничним віком перебування в запасі згідно з чинною редакцією Закону.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом та карткою фізичної особи – платника податків на ім`я позивача.

Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 від 19.10.1992 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , 28.02.2017 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час, знятий з обліку 28.02.2017 внаслідок досягнення граничного віку за ст. 2.3 наказу МОУ № 342 від 29.06.2006, про що мається відповідний запис, скріплений печаткою ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно інформації із застосунку «Резерв+», наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , дата уточнення даних 20.03.2025, адреса проживання: АДРЕСА_1 . Також наявна відмітка про порушення правил військового обліку, звернення до Нацполіції.

Внаслідок повторного зарахування позивача на військовий облік, 28.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, відповідно до якої просив внести змiни до Єдиного державного реєстру призовникiв, вiйськовозобов`язаних та резервiстiв, а саме вiдомостi про виключення ОСОБА_1 з вiйськового облiку на пiдставi статтi 58 Конституцiї України, пунктiв 3.3, 5.7.1. 5.7.5. 5 Наказу № 35 зi змiнами № 342.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення ОСОБА_1 з військового обліку внесені не були.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 , що виразились у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про взяття на військовий облік ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною восьмою 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За припсами частини другої статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній до 01.01.2014) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Частиною четвертою статті 28 Закону № 2232-XII передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас, за приписами пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які, зокрема, досягли граничного віку перебування в запасі.

Положення Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Зокрема, Законом України № 1169-VII від 27.03.2014 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до статті 28 Закону № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

Водночас, положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII позивач вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі ОСОБА_1 було поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто, останній згідно вимог чинного законодавства повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Зокрема, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону він поширює свою дію наперед на всій території України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 814/4386/15 та від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3113/17.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частинами третьою-п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Приписами пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема на військовий облік військовозобов`язаних - звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.

Водночас, відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Згідно з пунктом 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

З огляду на набрання чинності змін до Закону № 2232-XII, суд зауважує, що позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду (60 років).

Відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, у розумінні приписів пункту 4 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, та Порядку № 1487 відсутні, оскільки позивач такого віку не досяг.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судовий збір на користь позивача не стягується.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Книш Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян