Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №826/10204/14 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2026 р. Справа № 826/10204/14

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю секретаря судового засідання: Галюк Аліни Леонідівни,

представника позивача: Нестеришина Т.С.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсам №28 «Вигурівщина» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

В липні 2014 року ПАТ «Універсам №28 «Вигурівщина» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.06.2014, яким заборонено з 20.06.2014 експлуатацію нежитлової торгівельно-офісної будівлі за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера «А» у Деснянському районі м. Києва, вказано усунути порушення містобудівного законодавства в термін до 21.07.2014;

визнати протиправним та скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 20.06.2014, яким приписано з 20.06.2014. зупинити виконання будівельних робіт про усунення порушення містобудівного законодавства та вказано усунути порушення містобудівного законодавства в термін до 21.07.2014;

визнати протиправною та скасувати постанову №186/14/7126-32/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.07.2014.;

визнати протиправною та скасувати постанову №187/14/7126-31/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.07.2014;

визнати протиправною та скасувати постанову №188/14/7126-31/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.07.2014;

визнати протиправною та скасувати постанову №189/14/7126-31/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.07.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те. шо при здійсненні перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві допущено ряд грубих порушень норм чинного законодавства, що дає підстави вважати її незаконною і, як наслідок, не .можуть бути законними рішення, прийняті за її результатами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2015 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

Відповідач не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі №826/10204/14 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд де зазначив, що судами обох інстанцій не було надано оцінку висновку проведеної експертизи, не визнано його необґрунтованим, чи таким, що суперечить іншим доказам у справі чи викликає сумніви у його правильності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 справу № 26 10204/14 прийнято до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-1Х Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіній Наталії Володимирівні.

Ухвалою від 11.03.2025 справу прийнято до свого провадження. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 2 ст. 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо актуальності цього спору, процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог, а також додаткові пояснення по суті заявлених вимог чи заперечень щодо обставин, які стосуються предмету даного спору та які виникли за період розгляду даної справи. Призначено підготовче засідання на 03.04.2025

04.04.2025 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, де позивач вказує, що спір є актуальним та не втратив важливого значення, також зазначає щодо актуальний пояснень, а саме вказує па необхідність замінити відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України на його правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Ухвалою від 07.04.2025 в порядку процесуального правонаступництва допущено заміну відповідача у цій справі з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 3741912) на його правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, 26,м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44245840) (далі також - відповідач).

28.04.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що при перевірні було встановлено, що задекларований замовником об`єкт будівництва, не є об`єктом закінченого будівництва та будівельні роботи із будівництва ІІ черги були виконані не в І повному обсязі та вказав, що прийняті постанови та приписи були прийняті правомірно.

Ухвалою від 29.10.2025 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2025.

У зв`язку з неявкою позивача, підготовче судове засідання відбувалось в порядку ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвалою від 21.11.2025 вирішено допустити участь представника позивача під час розгляду адміністративної справи № 826/10204/14 в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою від 11.12.2025 підготовче засідання закрито. Розгляд справи по суті призначено на 13.01.2026.

Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість просив здійснювати розгляд справи без його участі, за наявними у справі матеріалами. Щодо задоволення позовних вимог - просив суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши позицію представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

20.06.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПАТ Універсам №28 «Вигурівщина» (02232, м Київ вул. Закревського, 61/2).

Підставами для проведення позапланового заходу слугувала вимога прокуратури міста Києва №07/1/5-796 вих. 14 від 05.06.2014 (7/26-0506/58 від 05.05.2014).

За результатами проведеної позапланової перевірки Інспекцією складено акт перевірки №б/н від 20.06.2014, у якому встановлено, що замовнику будівництва публічному акціонерному товариству Універсам №28 «Вигурівщина» Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі також - Інспекція) зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкції з надбудовою та прибудовою будівлі універсам для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою; вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва» №083130570007 від 26.02.2013 . У декларації вказана ІІІ категорія складності зазначеного об`єкта будівництва.

30.08.2013 Інспекція зареєструвала замовнику будівництва повідомлення №КВ 103132420693 про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, згідно якого змінено черговість введення в експлуатацію об`єкта будівництва: І черга (підвал, І поверх, II поверх) - загальна площа 10714,27 кв.м.; II черга (III поверх, IV) - загальна площа 4624, 27 кв.м.

02.09.2013 Інспекція зареєструвала замовнику будівництва декларацію № КВ 143132450477 про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсам для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва (І черга будівництва). У декларації вказана III категорія складності зазначеного об`єкта будівництва.

Також, Інспекція 05.05.2014 зареєструвала подану замовником будівництва декларацію № КВ І43І4І2505І8 про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсам для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва (II черга будівництва). У декларації вказана III категорія складності.

Під час зазначеної перевірки відповідач встановив, що задекларована замовником будівництва II черга будівництва, не є об`єктом закінченого будівництва, будівельні роботи із будівництва II черги будівництва виконані не у повному обсязі.

Також, вході проведення позапланового заходу відповідач дійшов висновку, що на підставі класу наслідків такого об`єкта будівництва відповідно до ДСТУ-Н Б В.І.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», ДБН А.3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та постанови №557, категорія складності зазначеного об`єкта будівництва V.

Таким чином, на думку відповідача, замовником будівництва недостовірно вказані дані у декларації про початок виконання будівельних робіт №083130570007 від 26.02.2013 та у деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації №КВ 143132450477 від 02.09.2013, № КВ 143141250518 від 05.05.2014, чим порушено вимоги п. 8 ст. 36, п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Одночасно встановлено, що замовником будівництва публічним акціонерним товариством Універсам №28 «Вигурівщина» виконуються будівельні роботи із «Реконструкції з надбудовою та прибудовою будівлі універсам для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м.Києва» без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також перевіряючи дійшли висновку, що публічне акціонерне товариство Універсам №28 «Вигурівщина» експлуатує 1-й, 11-й та підвальних поверх нежитлової торгівельно-офісної будівлі за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва, без прийняття їх до експлуатації у встановленому порядку, чим порушено вимоги п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також Інспекцією встановлено, що проектна організація ТОВ «Творча архітектурна майстерня «А. Володарська» розробила та передала замовнику будівництва публічному акціонерному товариству Універсам №28 «Вигурівщина» проектну документацію, розроблену з порушенням вимог законодавства, а саме: пояснювальній записці відсутній розрахунок категорії складності об`єкта будівництва та занижено категорію складності об`єкту №347/1 від 04.10.2012), чим було порушено п. 4.1 ДСТУ-Б В.12-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва», п. 4.2 ДБН А.2.2-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі акта перевірки Інспекцією складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.06.2014, якими встановлено порушення вимог п. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відповідальність за які передбачена абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2, абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 2, абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2, абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» відповідно.

Також, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, 03.07.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві прийнято:

- постанову №186/14/7/26-32/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ПАТ Універсам №28 «Вигурівщина» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 109620,00 грн.;

- постанову №187/14/7/26-31/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ПАТ Універсам №28 «Вигурівщина» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1096200,00 грн.;

- постанову №188/14/7/26-30/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ПАТ Універсам №28 «Вигурівщина» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1096200,00 грн.;

- постанову №189/14/7/26-33/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ПАТ Універсам №28 «Вигурівщина» винним v вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 109620,00 грн.

Непогоджуючись із приписом, протоколами та постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 10 Закону України від 20.05.1999 р. № 687-XІV "Про архітектурну діяльність" (із змінами та доповненнями) (тут і надалі законодавство в редакції, станом на момент виникнення правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно статті 41 Закону України від 17.02.2011 р. №3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №3038-VІ) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини восьмої ст. 36 Закону України № 3038-VI від 17.02.2011, «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Згідно частини 10 ст. 39 Закону України № 3038-VI від 17.02.2011, «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно абз. 4, п. 4, частини другої ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР від 14.10.1994 суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об`єктах III категорії складності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат.

Однією з підстав протиправності прийнятих відповідачем рішень представник позивача вказує на протиправність здійснення відповідного позапланового заходу поза межами тримісячного строку встановленого п. 7 Порядку здійснення державного контролю, затвердженого Постановою КМ України, № 553 від 23.05.2011.

Втім, такі доводи суд оцінює критично з огляду на позицію наведену у постанові Верховного Суду у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку позивача проведено відповідачем на вимогу правоохоронного органу, що є самостійною підставою для її проведення (абзац 7 частини 1 пункту 7 Порядку) і Порядком не передбачено строки проведення такої перевірки.

Щодо визначення категорії складності, то суд зважає на наступне.

Порядок віднесення об`єктів будівництва до відповідної категорії складності та критерії, за якими здійснюється таке віднесення, врегульовано Законом N93038-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011р. №557, відповідними Державними будівельними нормами.

Таким чином, питання віднесення об`єкту будівництва до тієї чи іншої категорії складності в першу чергу лежить у правовій площині, а з`ясування питання правомірності віднесення позивачем об`єкту будівництва до ІІІ категорії складності і відповідно достовірність відомостей у зареєстрованих деклараціях потребує насамперед правової оцінки з боку суду.

При цьому, проведені у справі судові експертизи чи надані стороною будь-які дослідження з цих питань не можуть суперечити правовим нормам або змінювати встановлені ними правила.

У цій справі ухвалою від 02.10.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва за клопотанням позивача призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проведення зазначеної будівельно-технічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи складено Висновок експертів №14247/14-42 від 21.05.2015, яким в резолютивній частині експерт, окрім іншого, виснував, що відповідно до наданих на дослідження матеріалів та відомостей об`єкт будівництва «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсаму для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва» відноситься до ІІІ категорії складності.

Крім того, в матеріалах справи містяться матеріали будівельно-технічного дослідження від 01.12.2015 за №01/12-2015, проведеного в позасудовий спосіб на замовлення позивача. За результатами проведеного дослідження, зіставляючи результати обстеження, дослідження наданих матеріалів з вимогами чинних на території України нормативно-правових документів у галузі будівництва, експерт дійшов висновку, що об`єкт будівництва, зазначений в деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 26.02.2013 №КВ 083130570007 «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсаму для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера «А» відповідно до Проекту реконструкції з надбудовою та прибудовою будівлі універсаму для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва, відноситься до 111 категорії складності.

Вищенаведені Експертні висновки в тій чи іншій частинах враховувались судами під час первинного розгляду даної адміністративної справи, проте були критично оцінені Верховим Судом під час касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В свою чергу, відповідач в обґрунтування правомірності сформованих в Акті висновків щодо категорії складності об`єкту реконструкції покликався на лист ТОВ «Українська будівельна експертиза» від 19.06.2014 №3/1906/47, відповідно до якого, об`єкт «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсаму для збільшення торгівельно-офісних площ за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера «А» у Деснянському районі м. Києва» відноситься до V категорії складності.

Разом з тим, суд критично оцінює лист ТОВ «Українська будівельна експертиза» від 19.06.2014 №3/1906/47 з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 7 Порядку № 577 під мас проведення державного архітектурно- будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об`єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Згідно пункту 6 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.

В даному випадку, судом встановлено, що лист ТОВ «Українська будівельна експертиза» від 19.06.2014 №3/1906/47 був сформований у відповідь на лист Інспекції від 13.06.2014 №7/26-27/1306/02/1 щодо перевірки категорії складності об`єкта будівництва «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсаму для збільшення торгівельно-офісних площ по вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва» та сформований виключно на підставі інформації відображеної у відповідному листі Інспекції, тобто без фактичного дослідження технічної документації.

При цьому, суд враховує те, що після отримання відомостей від ТОВ «Українська будівельна експертиза», які викликали в Інспекції сумніви щодо правильності зазначення у проектній документації категорії складності об`єкта реконструкції, суб`єкт владних повноважень не вжив передбачених чинними на той час нормативно-правовими актами заходів щодо ініціювання проведення будівельно-технічної експертизи.

Ба більше, стороною відповідача проведення відповідної будівельно-технічної експертизи заперечувалось й під час розгляду даної адміністративної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва, про що зазначено судом в ухвалі від 02.10.2014.

Поряд із цим, судом встановлено, що на замовлення позивача 16.06.2020 судовим експертом Свістуновим І.С., який діяв на підставі Свідоцтва №1623 від 22.03.2013 (копія міститься в матеріалах справи) було проведено бедівельно-технічну експертизу об`єкта «Реконструкція з надбудовою та прибудовою будівлі універсаму для збільшення торгівельно-офісних площ по вул. Миколи Закревського, 61/2 літера А у Деснянському районі м. Києва» та складено Висновок експерта від 16.06.2020 за №138/05-2020 про те, що об`єкт дослідження відноситься до класу наслідків (відповідальності) - СС2 та ІІІ категорії складності.

Суд враховує, що зазначений Експертний висновок був наданий позивачем вже після повернення справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду у м. Києві та долучений зазначеним судом до матеріалів справи.

Водночас, після прийняття справи до свого провадження Вінницьким окружним адміністративним судом, відповідачем був наданий новий відзив на позовну заяву, в якому відповідач не ставив під сумнів ані висновки, а ні повноваження експертної установи, що здійснювала проведення експертизи, а відтак у суду відсутні підстави для неврахування.

Таким чином, беручи до уваги викладене у сукупності, враховуючи Висновок експерта від 16.06.2020 за №138/05-2020, а також безпідставність посилань відповідача як на нормативну підставу віднесення об`єкту до V категорії складності на лист ТОВ «Українська будівельна експертиза» від 19.06.2014 №3/1906/47, суд вважає недоведеними відображені у Акті перевірки №б/н від 20.06.2014 твердження Інспекції щодо відображення позивачем в поданих деклараціях про початок будівельних робіт та деклараціях про готовність об`єкта до експлуатації недостовірних даних та виконання будівельних робіт за відсутності відповідного дозволу.

Щодо тверджень відповідача про те, що замовником будівництва ПАТ Універсам № 28 «Вигурівщина» було безпідставно здійснено декларуванні факту завершення будівництва. яке насправді не було завершене, то суд зазначає наступне.

Згідно пояснень позивача, станом на момент проведення перевірки будь-які будівельні роботи на об`єкті не виконувались, оскільки згідно декларацій про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 143132450477 від 02.09.2013 та № КВ 143141250518 від 05.05.2014, зареєстрованих Інспекцією, об`єкт є готовим до експлуатації. Зважаючи нате, що переважна більшість приміщень об`єкту, належного позивачу, здається останнім в оренду іншим суб`єктам господарювання, то на об`єкті інколи можуть проводитись некапітальні (не будівельні) роботи з пристосування умов користування орендарями приміщень об`єкту для своїх потреб (наприклад, влаштування некапітальних перегородок з легких конструкцій, проведення ліній засобів зв`язку, фарбування та шпалювання стін, влаштування від`єднювльних елементів стелі, влаштування підлоги, тощо).

В матеріалах справи містяться фотографії об`єкту, які на думку відповідача, є доказами того, що замовником будівництва виконуються будівельні роботи.

Надаючи оцінку відповідним обставинам Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.02.2016, прийнятій у даній справі під час первинного розгляду виснував наступне: «... наявні в матеріалах справи фотографії об`єкту не можуть вважатись належними та допустимими доказами в силу ст. 70 КАС України, оскільки з даних фотокопій не зрозуміло, що саме сфотографовано, який фасад, не вбачається яка саме будівля не добудована. На фотокопіях відсутні будівельна техніка, будівельні матеріали, робітники, що проводять роботи, тобто надані документи не підтверджують самого факту виконання будівельних робіт. Окрім того, дані фотокопії не містять жодної прив`язки до акту перевірки, що не дає можливості суду встановити факт здійснення фотофіксації саме під час проведення перевірки. Підтверджень надання цих фотокопій позивачу разом із актом перевірки суду, також не надано. В самому акті перевірки від 20.06.2014 відсутній опис виконуваних будівельних робіт, об`єктів недобудови, тощо.».

Разом з тим, Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд та надаючи оцінку вищезазначеним висновкам суду апеляційної інстанції зазначив, що в разі наявності у суду сумнівів чи необхідності роз`яснень змісту фотографій та їх походження такі могли бути надані особами, які проводили перевірку і здійснювали фотофіксацію.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка об`єкта реконструкції проводилась в 2014 році посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Втім, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна архітектурно-будівельна інспекція України 06.03.2023, як юридична особа, ліквідована, а її функціональні обов`язки передані до Державної інспекції архітектури та містобудування України.

В зв`язку з цим, ухвалою суду від 07.04.2025 в порядку процесуального правонаступництва допущено заміну відповідача у цій справі з Державної архітектурно- будівельної інспекції України на ного правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

28.04.2025 на адресу суду від правонаступника Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача, окрім іншого, зазначив, що позивачем пред`явлений позов щодо визнання протиправною та скасування постанов про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які винесені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві. Відповідно, у Державної архітектурно-будівельної інспекції України, як відповідача немає можливості надати відомості щодо дій та управлінських рішень, що нею не приймались.

Також зазначила, що дії та рішення, які стали підставою для звернення до суду прийняті відповідними посадовими особами на основі аналізу документів та особистого прийняття оскаржуваного рішення. Дані рішення гуртуються на основі внутрішнього переконання посадових осіб ДАБ1, які не перебувають у трудових відносинах з ДІАМ, тому остання не в змозі надати детальних пояснень відносно дій та управлінських рішень, що нею не приймались.

За наведених обставин, на даний час відповідач фактично повідомив про відсутність в нього можливості надати будь-які пояснення щодо змісту фотографій та їх походження.

Разом з тим, представник позивача у наданих суду поясненнях наголосив на тому, що будівельні роботи після подання декларацій про готовність об`єкта до експлуатації не проводились. Разом з тим, зауважив на тому, що в силу особливостей експлуатації об`єкту реконструкції, на останньому інколи можуть проводитися некапітальні (не будівельні у розумінні Порядку проведення будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року) роботи з пристосування умов користування орендарями приміщень Об`єкту під свої потреби (наприклад, влаштування некапітальних перегородок з легких конструкцій, проведення ліній засобів зв`язку, фарбування та шпатлювання стін, влаштування від`єднувальних елементів стелі, влаштування під власні вподобання підлоги тощо). Також зазначив, що Акт перевірки від 20.06.2014 не містить опис виконуваних будівельних робіт, об`єктів недобудови, тощо.

Надаючи оцінку наведеним відповідачем в акті перевірки твердженням щодо необхідності проведення позивачем експертизи проекту будівництва об`єкту реконструкції, оскільки у висновку по інженерно-геологічним умовам, виконаному у 2008 році ТОВ «МАЙСТЕРГЕО», згідно додатку 10 СНіП 1.02.07-87 по геоморфологічним, геологічним і гідрологічним факторам категорія складності інженерно-геологічних умов у площадки відноситься до II (середня), суд виходить з наступного.

У відповідності до СНіП 1.02.07-87 «Інженерні вишукування для будівництва (Додаток 10) (так само як і у ДБН А 2.1-1-2008 (Додаток Ж), інженерно-геологічні умови поділяються на З (три) категорії складності: І (проста), ІІ (середньої складності) та ІІІ (складна).

На думку Відповідача, до складних інженерно-геологічних умов відносяться інженерно-геологічні умови II та III категорії.

Однак, з таким небуквальним тлумаченням санітарних та будівельних норм погодитися не можна.

Так виходячи з буквального (також відомого як текстуального та адекватного) тлумачення СНіП 1.02.07-87 «Інженерні вишукування для будівництва (Додаток 10), в якому дослівно міститься фраза «складні» (щодо категорії складності інженерно-геологічних умов) у прив`язці виключно до ІІІ категорії складності, та те ж саме слово «складні» міститься у пункті 2 частини четвертої етапі 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в контексті необхідності проведення експертизи проектної документації щодо будівництва об`єктів, що споруджуються на території із складними інженерно-геологічними умовами), за тотожності вживаних термінів у СНіП 1.02.07-87 - «складні» та у пункті 2 частини четвертої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - «складні», цілком очевидно, що для застосування вказаних правових норм невизначеною кількістю осіб є прийнятною та правильною з точки зору принципу ясності закону позиція та розуміння того, що нормотворець під складними територіями за своїми інженерно-геологічними умовами мав на увазі лише складні, тобто ІІІ категорії, а не прості (І категорії) та середньої (ІІ категорії) складності території.

Вказане також підтверджується й системним тлумаченням норм законодавства.

В примітці до додатку М «Категорія складності об`єкту будівництва» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» зазначено про те, що складні інженерно-геологічні умови визначаються відповідно до ДБН А.2.1-1. ДБН В.2.1-10, ДБН В. 1.1-24, сейсмічні райони згідно ДБН В. 1.1-12.

У пункті 1.3. ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва» вказано, що вишукування для будівництва в складних інженерно-геологічних умовах (III категорія), а також вишукування для будівництва будівель і споруд підвищеного рівня відповідальності (ГОСТ 27751) повинні виконувати спеціалізовані вишукувальні та проектно-вишукувальні організації, які мають відповідне технічне оснащення та фаховий склад.

У пункті 3.5 цих же ДБН А.2.1-1-2008, який (пункт) називається «Інженерно-геологічні вишукування у складних умовах», вказано, що додаткові вимоги поширюються на інженерно-геологічні вишукування для територій з ІІІ категорією складності умов.

Відтак і внаслідок застосування системного тлумачення норм законодавства випливає висновок про те, що до складних інженерно-геологічних умов відносяться території, що відповідають III категорії складності (складні).

Крім того суд враховує, що жодним нормативним актом не передбачено, що до складних інженерно-геологічних умов відносяться інженерно-геологічні умови II категорії (середньої складності).

Зазначимо, що правової позиції про те, що до складних інженерно-геологічних умов відносяться території, що відповідають ІІІ категорії складності (складні), а території з II категорією (середньої складності) до складних інженерно-геологічних умов не відносяться, дотримується і Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №826/6988/16.

Посилання відповідача на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.09.2013 та роз`яснення Інституту геофізики ім. С.1. Субботіна НАМ України від 18.06.2013 №01-7-381 у спірній ситуації є безпідставним, оскільки проєктна документація на будівництво розроблялася та затверджувалася ще 04.10.2012 (наказом № 347/1), а декларація про початок виконання будівельних робіт була зареєстрована 26.02.2013 (№ 083130570007), тобто листи, на які посилається відповідач, були складені після розроблення та затвердження проектної документації на будівництво та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Крім того, суд зазначає, що листи не є нормативними актами та не містять яких-небудь загальнообов`язкових приписів. При цьому, як вже зазначалося, жоден нормативний акт не встановлює положень щодо того, що складними територіями за своїми інженерно- геологічними умовами є і складні (III категорії), і середньої (II категорії) складності території.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанов та приписів виконав.

З огляду на викладене, в силу встановлених під час розгляду справи фактичних обставин, а також повідомлення представником відповідача про неможливість, в силу ліквідації первинного суб`єкта, який проводив позапланову перевірку позивача, надання додаткових пояснень та доказів на підтвердження правомірності прийнятих постанов, суд дійшов до переконання, що, в даному випадку, наявні підстави для скасування прийнятих Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 липня 2014 року.

Щодо підстав для скасування приписів про заборону експлуатації та про заборону проведення будівельних робіт, то суд зазначає, що вони базуються на одних і тих само обставинах та твердженнях відповідача, аналогічних тим, що стали фактичними підставами для прийняття відповідачем вищезазначених постанов, а тому також є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, вирішуючи даний спір, з урахуванням повідомлених представником відповідача обставин відсутності можливості надати суду інші, окрім тих, що вже містяться в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення, а також обґрунтувати втручання у права та законні інтереси особи.

ЄСПЛ послідовно наголошує, що принцип верховенства права та право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції) вимагають від органів публічної влади наводити належні та достатні підстави своїх рішень, а також демонструвати їх відповідність закону та легітимній меті.

Зокрема, у справах Suominen v. Finland та Hirvisaari v. Finland Суд зазначив, що органи влади зобов`язані надавати чітке та зрозуміле обґрунтування своїх рішень, що дозволяє особі ефективно оскаржити їх у суді. У рішенні Cakarevic v. Croatia ЄСПЛ підкреслив, що негативні наслідки помилок або недоліків у діяльності державних органів не можуть перекладатися на приватну особу, а саме держава повинна довести законність своїх дій. Аналогічний підхід висловлено й у справі Shchokin v. Ukraine, де Суд наголосив на необхідності доведення державними органами правової визначеності та передбачуваності їхніх рішень.

Отже, у разі спору щодо правомірності рішення суб`єкта владних повноважень саме на цей орган покладається тягар доказування його законності, обґрунтованості та відповідності принципу пропорційності, тоді як сумніви щодо правомірності такого рішення мають тлумачитися на користь приватної особи.

Також, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у спорах між особою та державою саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести законність, обґрунтованість і пропорційність прийнятого рішення. За відсутності достатніх і належних доказів на підтвердження правомірності такого рішення втручання у права юридичної особи вважається необґрунтованим і несумісним із принципом верховенства права.

Зокрема, у рішеннях Suominen v. Finland та Hirvisaari v. Finland ЄСПЛ наголосив, що органи публічної влади зобов`язані наводити переконливі мотиви та докази, які дозволяють перевірити законність їхніх рішень у судовому порядку. У справі Cakarevic v. Croatia Суд зазначив, що негативні наслідки відсутності належного обґрунтування та доказів з боку державного органу не можуть покладатися на приватну особу. Аналогічний підхід викладено у рішенні Shchokin v. Ukraine, де Суд підкреслив, що будь-які сумніви щодо правомірності втручання органу влади мають тлумачитися на користь особи, щодо якої таке втручання здійснено.

Таким чином, у разі якщо суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення належними та достатніми доказами, спір має бути вирішений на користь юридичної особи як сторони, права та законні інтереси якої зазнали втручання з боку держави.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач при прийнятті оскаржуваних постанови та припису не діяв на підставі та у спосіб передбачений діючим законодавством, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів протиправність спірних рішень, а відповідач не спростував правомірність заявлених позовних вимог, тому, наявні правові підстави для їх задоволення.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню. Відповідно, застосовані до позивача припис та постанова про накладення штрафу підлягають скасуванню.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України та те, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 560,28 грн., судові витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 червня 2014 року, яким заборонено з 20 червня 2014 року експлуатацію нежитлової торгівельно-офісної будівлі за адресою: вул. Миколи Закревського, 61/2 літера «А» у Деснянському районі м. Києва, вказано усунути порушення містобудівного законодавства в термін до 21 липня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 20 червня 2014 року, яким приписано з 20 червня 2014 року зупинити виконання будівельних робіт до усунення порушення містобудівного законодавства та вказано усунути порушення містобудівного законодавства в термін до 21 липня 2014 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві № 186/14/7126-32/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 липня 2014 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві № 187/14/7126-31/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 липня 2014 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві № 188/14/7126-30/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 липня 2014 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у місті Києві № 189/14/7126-33/0307/02/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03 липня 2014 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсам № 28 «Вигурівщина» судовий збір в розмірі 560,28 грн (п`ятсот шістдесят гривень 28 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Універсам " 28 "Вигурівщина" (вул. Закревського, 61/2, м. Київ, 02232, код ЄДРПОУ 01293234)

Відповідач: Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44245840)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна