Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №120/9497/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Суд: Вінницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 01 лютого 2026 р.

Справа: №120/9497/25

Суддя: Заброцька Людмила Олександрівна

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2026 р. Справа № 120/9497/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 01.01.2025 по 03.07.2025 із розрахунку 100000 гривень на місяць.

Ухвалою суду від 15 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також даною ухвалою встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Копію ухвали ( документ в електронному вигляді ) було надіслано одержувачу Військовій частині НОМЕР_1 в його електронний кабінет та доставлено 15.07.2025 о 23:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Проте, у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.

Суд, з`ясувавши доводи позивача, викладені в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини.

Позивач з 23.05.2024 по 03.07.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 12.04.2024 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 № 191.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України № 553 від 01.12.2024 року зазначається, що ОСОБА_1 дійсно у період з 23.05.2024 року по 07.06.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Лиманській міській територіальній громаді, Краматорського району, Донецької області, н.п. Білогорівка, Сіверської міської територіальної громади Донецької області.

06.06.2024 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 позивач отримав бойове поранення - мінно - вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми від 15.06.2024 №692/493.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 24 вересня 2024 року № 1717, травма ОСОБА_1 згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04.07.2007р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції 07.08.2007 за №902/14169, відноситься до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує тривалого лікування. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 39-40).

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5291 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 з 02.12.2024 по 30.12.2024. Вказане підтверджується також довідкою військової частини НОМЕР_3 № 1279 від 27.12.2024, відповідно до якої зазначено, що з 02.12.2024 та станом на 27.12.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 37).

Крім того, згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 5752 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 з 31.12.2024 по 21.01.2025. Представлений на ВЛК. Рішенням ВЛК №110 від 21.01.2025 потребує відпустки для лікування після поранення строком на 45 календарних днів. Рекомендовано по завершенні відпустки представити пацієнта на ВЛК для визначення ступеню придатності.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії НОМЕР_3 від 21 січня 2025 року № 111 травма отримана ОСОБА_1 відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на 45 календарних днів (а.с. 13).

Згідно з відпускним квитком від 22 січня 2025 року № 63, виданим військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надано відпустку для лікування з 22 січня 2025 року по 07 березня 2025 року (а.с. 23).

В період з 03.03.2025 року по 28 травня 2025 року позивач проходив у військовій частині НОМЕР_3 лікування та обстеження, а також ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 2025-0528-1407-1417-0 від 28.05.2025, виданим Гарнізонною ВЛК " Військова частина НОМЕР_3 " ( а.с. 48 - 51 ).

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 2025-0528-1407-1417-0 від 28.05.2025 ОСОБА_1 на підставі статті 61а графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби (а.с. 48-51).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 № 2025-0528-1407-1417-0 від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 на підставі статті 61 «а» графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби та потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на строк, необхідний для оформлення звільнення, 30 днів, але не більше 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду (а.с. 43).

Протоколом засідання штатної ВЛК 11 Регіональної ВЛК від 06.06.2025 року затверджено постанову гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_3 , оформлену свідоцтвом про хворобу від 28.05.2025 року ( а.с. 52 - 53 ).

24 березня 2025 року позивач звернувся з листом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо не виплати грошового забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 з січня 2025 року. Вказаний лист позивача був переправлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 29 квітня 2025 року № 8404/1 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про проведення перевірки за фактами викладеними у його заяві, за наслідками чого встановлено, що у зв`язку з відсутністю у Військовій частині НОМЕР_1 відповідних підтверджуючих документів щодо перебування ОСОБА_1 на лікуванні, у військовій частині НОМЕР_1 не було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення за січень та лютий 2025 року. Також повідомлено, що відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 №692/7999, грошове забезпечення за січень та лютий 2025 року буде виплачено протягом поточного місяця, враховуючи відсутність підстав визначених пунктом 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2025 № 191 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03.07.2025.

Проте, відповідачем так і не здійснено виплату позивачу грошового забезпечення, в тому числі і додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. щомісячно за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, з 01 січня 2025 року по 03 липня 2025 року.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1-1 постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Згідно з п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час перебування у відпустці для лікування, у зв`язку з отриманням тяжкого поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, 06.06.2024 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 позивач отримав бойове поранення - мінно - вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми від 15.06.2024 №692/493.

Отже, надані позивачем документи, які містяться в матеріалах справи, свідчать, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2025 року по 27.06.2025 року включно перебував або на стаціонарному лікуванні (отримував медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебував у відпустці для лікування після поранення, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення під час захисту Батьківщини, за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Відтак, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн на місяць за період з 01.01.2025 по 27.06.2025 включно, а тому бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн за вищевказаний період є протиправною.

При цьому суд зауважує про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі з розрахунку 100000 грн за період з 28.06.2025 по 03.07.2025 року, оскільки відпустка терміном 30 календарних днів, надана відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 № 2025-0528-1407-1417-0 від 28 травня 2025 року, закінчувалась 27.06.2025 року.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення виплати позивачу всіх видів грошового забезпечення, то суд зазначає, що така задоволенню не підлягають, з огляду на те, позовна заява, як і долучені до неї докази не містять відомостей та доказів про те, які саме види грошового забезпечення не були виплачені позивачу при звільненні з військової служби.

Так, представником позивача до позовної заяви долучено лише атестат військовослужбовця №1434 від 03.07.2025 року на речове майно, виданий ОСОБА_1 . Проте, грошовий атестат ОСОБА_1 , в якому зазначаються усі виплати та нарахування за період проходження військової служби, не надано суду.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині ) від 03.07.2025 року №191, в ньому перелічені відповідні види грошового забезпечення ( основні та додаткові ), які належало виплатити ОСОБА_1 при звільненні, а період за який належить здійснити виплату зазначений до 03.07.2025 року включно ( тобто по день виключення позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ).

Таким чином, заявлені вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення виплати позивачу всіх видів грошового забезпечення є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 01.01.2025 по 27.06.2025 в розмірі 100000,00 грн ( сто тисяч гривень ) на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 01.01.2025 по 27.06.2025 включно в розмірі 100000,00 грн ( сто тисяч гривень ) на місяць, з урахуванням виплаченої суми такої допомоги.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua