Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №466/6989/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/6989/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/3734/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Волошина І.В. – представника позивачки ОСОБА_1 ;

відповідача ОСОБА_2

та його представниці – адвоката Ладан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Волошина Іллі Васильовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зі згаданого відповідача аліментів на утримання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , урозмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 11 жовтня 2014 року між сторонами був зареєстрований шлюб, у якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

23 липня 2025 року позивачкою подано до суду позов про розірвання згаданого вище шлюбу між сторонами.

Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, оскільки відповідач жодної допомоги на утримання дитини не надає, у зв`язку з чим позивачка і змушена звернутися до суду з даним позовом (а.с. 3-5).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову – з 24 липня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 грн.

У задоволенні решти вимог – відмовлено (а.с. 69-70).

Дане рішення оскаржив представник позивачки.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права і на порушення норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що суд у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив, що «у відповідності до ч.1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб», а відтак вважає, що «суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки «спір у даній справі розглядався саме в порядку позовного провадження, а не наказного» і обмеження «не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку» «не підлягає застосуванню в позовному провадженні, адже стосується виключно наказного провадження і не визначає верхньої межі аліментів у позовних справах».

Також вважає, що:

-«суд першої інстанції не навів мотивів, якими керувався, визначаючи частку у розмірі 1/6»;

-не може прийматися до уваги посилання суду на те, що «відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму виплачених доходів та утриманих податків від 08.08.2025, ОСОБА_2 працює у ТОВ «Рінбіт» та середня місячна заробітна плата з січня 2025 року по червень 2025 року становить вище 150000,00грн. за місяць», оскільки «відповідач у будь-який момент може змінити місце роботи, зменшити або втратити свій дохід, що автоматично позначиться на виконанні обов`язку щодо утримання дитини, у такому випадку встановлення аліментів у меншій частці 1/6 призведе до значного зниження рівня забезпечення дитини»;

-«судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення частки розміру аліментів, визначеної позивачкою у позовній заяві… не надав належної оцінки тому, що відповідач є працездатною особою, має стабільний дохід, не має проблем зі станом здоров`я, які б перешкоджали йому здійснювати трудову діяльність, а також не має інших осіб на утриманні, що могло б впливати на його матеріальне становище»;

-«суд не взяв до уваги, що позивачка на даний час не працює, оскільки здійснює догляд та утримання малолітньої дитини, що повністю перебуває на її забезпеченні. У зв`язку з цим вона не має постійного доходу, а всі витрати, пов`язані з харчуванням, лікуванням, розвитком та побутовими потребами дитини, несе самостійно з липня 2025 року, без матеріальної підтримки з боку відповідача» (а.с. 93-99).

25 листопада 2025 року відповідач надіслав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін (а.с. 109-113).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення міститься посилання на частину 1 статті 161 ЦПК України, якою передбачено що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Тобто, як вбачається з наведеного вище, сам стягувач аліментів має ініціювати стягнення аліментів на одну дитину у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

В той же час, позивачка заявила позовну вимогу про стягнення аліментів урозмірі 1/3 (а не 1/4) частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача – без обмеження цієї вимоги кількістю прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Тому максимальний розмір аліментів на одну дитину, які стягуються на підставі судового наказу, не застосовується при розгляді справ про стягнення аліментів у позовному провадженні. Аналіз розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення частини 1 статті 182 та частини 5 статті 183 СК свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною 5 статті 183 СК, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження, яке призначене для стягнення грошових сум незначного розміру.

Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 760/6860/17-ц і в силу положень, передбачених частиною 4 статті 263 ЦПК України, є обов`язковою для застосування до спірних правовідносин.

За наведених вище обставин оскаржуване рішення в частині обмеження розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки, десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку не може залишатися в силі і в цій частині підлягає скасуванню.

За своєю правовою природою аліментами є кошти на утримання дитини.

Частиною 2 статті 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Предметом даного позову є стягнення аліментів саме на утримання дитини сторін, а не на утримання позивачки, як матері цієї дитини до досягнення останньою трьох років, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що «суд не взяв до уваги, що позивачка на даний час не працює, оскільки здійснює догляд та утримання малолітньої дитини …», не можуть прийматися до уваги, оскільки позивачка вправі звернутися до суду з позовом до батька дитини про стягнення коштів на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1), і що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2).

Як вбачається з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків від 08.08.2025 року, середній розмір доходу відповідача протягом періоду січень-червень 2025 року становив 178 560 грн. 95 коп. на місяць (а.с. 38-39): суд при ухваленні рішення по справі зобов`язаний був враховувати наведену обставину.

1/6 частина від 178 560 грн. 95 коп. становить 29 760 грн. 16 коп., що більш, ніж в 11 разів перевищує законодавчо встановлений станом на 2025 рік прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років (2 563 грн.).

Колегія суддів зазначений розмір аліментів на дитину вважає таким, що відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності (частина 6 статті 3 ЦК України).

В той же час, 1/3 частина (стягнення якої є предметом позовних вимог) від 178 560 грн. 95 коп. буде становити аж 59 520 грн. 32 коп.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що «відповідач у будь-який момент може змінити місце роботи, зменшити або втратити свій дохід, що автоматично позначиться на виконанні обов`язку щодо утримання дитини, у такому випадку встановлення аліментів у меншій частці 1/6 призведе до значного зниження рівня забезпечення дитини», ґрунтуються лише на припущеннях позивачки (апелянта), а тому не можуть слугувати правовою підставою для обґрунтування висновків суду.

В той же час, статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено право одержувача аліментів (як і їх платника) на звернення до суду з позовом про зміну визначеного судом розміру аліментів, в тому числі – у разі зміни матеріального стану одного з батьків дитини.

Крім цього, позивачка, як одержувач аліментів, вправі звернутися до суду з заявою про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (частина 1 статті 184 СК України).

З урахуванням всіх наведених вище обставин по справі в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення слід змінити, виключивши з його резолютивної частини словосполучення «та не більше десяти прожиткових мінімумів», а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2025 року змінити, виключивши з його резолютивної частини словосполучення «та не більше десяти прожиткових мінімумів».

В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 04 лютого 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.