Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №683/2600/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2600/25

1-кп/683/120/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Старокостянтинові кримінальне провадження №12025243160000111 від 26 серпня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сковородки Старокостянтинівського р-ну., Хмельницької області, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

в с т а н о в и в:

25.08.2025 близько 07 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на дорозі поблизу домогосподарства АДРЕСА_1 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_9 , під час словесного конфлікту, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння для нього тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, протиправно, тримаючи у правій руці металевий припон наніс ним два удари у ділянку лівої ноги та один удар лівою ногою у ділянку статевого прутня для потерпілого ОСОБА_9 , чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів по зовнішній поверхні лівого стегна в середній та нижній третинах та крововиливу в ділянці основи статевого прутня, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразились у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.125 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнав повністю. В судовому засіданні показав, що 25 серпня 2025 року близько 07 год. в перебуваючи на дорозі поблизу домогосподарства № 17 по вул. Дружби с. Сковородки, під час словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_9 , металевим припон наніс два удари у ділянку лівої ноги та один удар лівою ногою у ділянку статевого прутня. З потерпілим намагався примирився, однак останні відмовився. В судовому засідання просив пробачення в потерпілого. Просив суворо не карати та признати покарання у виді штрафу, оскільки здійснює догляд за матір`ю, яка є особою похилого віку та веде особисте селянське господарство. Цивільний позов визнав частково в сумі 4000 грн, при цьому усвідомлює заподіяння моральної шкоди потерпілому, однак вважає його необґрунтованим щодо розміру моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 25 серпня 2025 року близько 07 год. на ґрунті довготривалих неприязних відносин із обвинуваченим ОСОБА_7 під час словесного конфлікту останній металевим припон наніс йому два удари у ділянку лівої ноги та один удар лівою ногою у ділянку статевого прутня. Цивільний позов просив задовольнити.

Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин пред`явленого йому обвинувачення, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованому йому кримінального проступку ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого та потерпілого, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілого і оглядом характеризуючих даних щодо обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані правильно за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального проступку.

При визначенні ОСОБА_7 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, неодружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, беззаперечно визнав вину, раніше не судимий, до обставини, що пом`якшує покарання суд відносить - щире каяття, при якому обвинувачений продемонстрував готовність понести заслужене покарання, засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини справи, спосіб вчинення кримінального проступку, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, ставлення обвинуваченого до вчиненого, майновий стан обвинуваченого, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, думку потерпілого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень з урахуванням індивідуалізації покарання у виді штрафу.

Підстав для призначення ОСОБА_7 більш суворого передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді громадських робіт та виправних робіт відповідно, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, немає.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно із приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Особа, якій завдано збитків ушкодженням здоров`я, має право на відшкодування понесених нею витрат на лікування та завданої їй моральної шкоди.

Учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам (принцип змагальності).

Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, потерпілий ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів.

Витрат на лікування потерпілий не поніс, до медичних закладів не звертався.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин зокрема, стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи глибину і характер фізичних, моральних, душевних страждань потерпілого, який переніс негативні переживання, які змінили його звичний спосіб життя та потягли за собою тривале нераціональне витрачання життєвого часу, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також того, що моральна шкода не є способом збагачення, суд дійшов висновку про стягнення з винної особи моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., що є достатньою сатисфакцією.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В решті позову відмовити.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: