Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №447/2584/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/107/26

Справа №447/2584/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №12025141250000351 від 14.07.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Дрогобицького району Львівської області, українця, громадянина України, розлученого, із вищою освітою, безробітного, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 19.09.2024 Самбірським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу розміром 17000,00 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

прокурор: ОСОБА_4

обвинувачений: ОСОБА_3

захисниця: ОСОБА_5

встановив:

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19.09.2024, у зв`язку з умисним невиконанням постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.08.2023 у справі №442/5555/23 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, з призначенням покарання у виді штрафу 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин.

Так, ОСОБА_3 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №452/1594/24 із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 51000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу, та постановою Дрогобицького міськрайонного суду у Львівській області від 11.02.2025 у справі №442/834/25 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років, без конфіскації транспортного засобу, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма фізичними особами на всій території України, ігноруючи вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, ухилився від виконання зазначених судових рішень.

Зокрема, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що він позбавлений права керування транспортним засобом, 24.01.2025, о 03:00 год., умисно керував транспортним засобом, не маючи права керування таким (будучи позбавленим) по вулиці Грушевського, 2, в місті Стебник Дрогобицького району Львівської області, у зв`язку з чим останнього було притягнуто 11.02.2025 постановою Дрогобицького міськрайонного суду до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП (справа № 442/834/25).

Окрім цього ОСОБА_3 , 13.07.2025, о 19:40 год., діючи умисно, всупереч вищевказаних постанов суду, керував транспортним засобом марки «Мерседес Бенц Е270», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Івана Франка, в с. Велика Горожанна, Стрийського району Львівської області, дорога Т1416 Львів-Мединичі, де був зупинений поліцейськими СРПП ВП № 2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, на підставі п.п.1,2 ч. 1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, будучи особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортного засобу строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку тривалістю 2 роки, покласти на ОСОБА_3 обов`язки передбачені п. 1 і п. 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Захисниця ОСОБА_5 просила суд врахувати, що ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся; наголосила на його незадовільному стану здоров`я. Просила призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з керуванням транспортного засобу строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 рік, покласти на ОСОБА_3 обов`язки передбачені п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання. Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: вимога про наявність судимостей; копія квитанції про сплату штрафу у розмірі 17000,00 грн.; характеристика видана Дрогобицькою міською радою вих. №130 від 28.07.2025, згідно якої на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час проживання в АДРЕСА_1 , скарг від сусідів та інших мешканців міста на поведінку громадянина ОСОБА_3 не поступало; відомості з КНП «Стебницька міська лікарня» відповідно до яких ОСОБА_3 у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; копія висновку лікаря-спеціаліста виданого КНП «Дрогобицька міська лікарня» №193, відповідно до якого ОСОБА_3 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 29.09.2025-03.10.2025.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який раніше судимий, востаннє 19.09.2024 Самбірським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу розміром 17 000 грн. (штраф сплачено), на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, незадовільний стан здоров`я, за місцем проживання характеризуються типово.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, можливе при призначенні покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з керуванням транспортними засобами, в межах санкції передбаченої ч. 3 ст. 382 КК України. Потерпілі у вказаному кримінальному провадженні відсутні. Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не заподіяно. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судових витрат не понесено. Долю речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов`язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням та призначити йому 2 (два) роки іспитового строку.

Призначене ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю пов`язаною з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки виконувати самостійно.

На підставі ст. 76 КК України: зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речовий доказ по справі, а саме: оптичний диск для лазерних систем зчитування оптичний диск формату DVD-R марки, на якому наявні 4 відео файли з відображенням відео фіксації вчинення кримінального правопорушення надане із реєстратора службового автомобіля, та відео нагрудних «BODI-камер» працівників СРПП ВнП №2 Стрийського РУП ГУНП – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1