Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №444/3112/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3112/25

Провадження № 2/444/1688/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області (80362, Львівська обл., Львівський р-н, смт.Куликів, пл.Незалежності, 27, ЄДРПОУ 04371957, тел. 0325231182 , ел.пошта: kulykiv27@gmail.com) та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 ) про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом про визнання за ними права власності.

Свої позовні вимоги, які позивачі підтримали в судовому засіданні, мотивує тим, що житловий будинок АДРЕСА_3 належав на праві колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 , що стверджується довідкою від 24.09.2024р. № 315, довідкою від 29.10.2024р. № 5779.

Із довідки Куликівської селищної ради від 24.09.2024р. № 315 вбачається що будинковолодіня АДРЕСА_3 відноситься до колгоспного типу двору. Станом на 30.06.1990 в даному господарстві були наступні члени двору:

- ОСОБА_4 - голова двору;

- ОСОБА_2 - дружина;

- ОСОБА_5 - донька.

1\3 частину згаданого вище будинковолодіння, яка належала ОСОБА_4 успадкувала його донька ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р.

ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з одруження, що стверджукється її свідоцтвом про шлюб.

ОСОБА_1 звертався до реєстратора з реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію за ним права власності на частку в колгоспному дворі АДРЕСА_3 , однак реєстратор в усній формі їй йому відмовила у реєстрації через відсутність у чинному законодавстві поняття колгоспний двір.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені звернутися до суду з позовом про визнання за ним права на частку в колгоспному дворі.

Просять задоволити позов.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були належно повідомлені.

Однак, відповідачем Куликівською седищною радою та ОСОБА_3 надіслано до суду листи про відсутність заперечень проти позовних вимог позивача та розгляд справи у відсутності їх представників.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить задоволити з наступних підстав.

Житловий будинок АДРЕСА_3 належав на праві колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 , що стверджується довідкою від 24.09.2024р. № 315, довідкою від 29.10.2024р. № 5779.

Із довідки Куликівської селищної ради від 24.09.2024р. № 315 вбачається що будинковолодіня АДРЕСА_3 відноситься до колгоспного типу двору. Станом на 30.06.1990 в даному господарстві були наступні члени двору:

- ОСОБА_4 - голова двору;

- ОСОБА_2 - дружина;

- ОСОБА_5 - донька.

1\3 частину згаданого вище будинковолодіння, яка належала ОСОБА_4 успадкувала його донька ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.08.2010р.

ОСОБА_6 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з одруження, що стверджукється її свідоцтвом про шлюб.

Відповідно до ст.120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно п.6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.

Таким чином всі вище перелічені особи, являються співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

ОСОБА_1 звертався до реєстратора з реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію за ним права власності на частку в колгоспному дворі АДРЕСА_3 , однак реєстратор в усній формі їй йому відмовила у реєстрації через відсутність у чинному законодавстві поняття колгоспний двір.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені звернутися до суду з позовом про визнання за ним права на частку в колгоспному дворі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`вити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Керуючись ст.120 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 328, 392 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його винесення безпосередньо Львівському апеляційному суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2025 року.

Суддя: Мікула В. Є.