Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №336/827/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/827/26

Пр. 3/336/822/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с.Олексіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з протоколом про військове адміністративне правопорушення серії А1556 №9 від 23.01.2026, - солдат ОСОБА_1 21.01.2026 не прибув вчасно з лікувального закладу в район виконання завдання за призначенням - АДРЕСА_2 ; 22.01.2025 о 16.00 год. військовослужбовець ОСОБА_1 самостійно повернувся в розташування підрозділу АДРЕСА_2 та приступив до виконання своїх обов`язків, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений належним чином, згідно з заявою, наявною в матеріалах справи, просить розглядати справу за його відсутності.

Разом з цим, за змістом протокола у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності», зазначив, що вчасно не прибув до військової частини, оскільки не було квитків на потяг.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Враховуючи наявну заяву, вжиття всіх необхідних заходів для своєчасного виклику особи, визначені ст. 277 КУпАП строки розгляду вказаної справи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи, відносно якої складено протокол, що не протирічить ч.1 ст.268 КУпАП.

Оцінивши в сукупності наявні докази, суддя дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і, водночас, достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Крім того, відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-11 КУпАП може наставати за ч. 1 - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; ч.2 - діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення ; ч. 3- самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб ; ч. 4 - діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Обсяг доказів безумовно відрізняється в залежності від кваліфікації діяння.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , в порушення ч.1 ст.256 КУпАП відсутня тривалість періоду, протягом якого військовослужбовейь був відсутній у розташуванні військової частини. Посадовою особою, яка склала протокол - командиром 3 гірсько-штурмового батальйону в/ч НОМЕР_1 зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився 21.01.2026 з лікувального закладу (при цьому з`явився 22.01.2025), тобто не зрозуміло з якого часу відраховувати початок вчинення правопорушення, враховуючи диспозицію статті 172-11 КУпАП, з часу вчинення правопорушення відраховується триденний (максимальна тривалість, за ч.1) або десятиденний (за ч.3) строк відсутності особи за місцем служби, який прямо впливає на кваліфікацію дій особи, відповідно до вказаної вище норми.

Крім того, ч.5 ст.407 КК України встановлено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Суддя зауважує, що за змістом п.3 розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 №329, та зареєстрованої МЮУ 14.12.2021 за №1622/37244, не допускаються закреслення чи виправлення записів, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений. Тобто усунення вказаних недоліків неможливо шляхом доопрацювання.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Суд з цього приводу також зауважує, що, визнаючи те чи інше діяння адміністративним правопорушенням і встановлюючи за його вчинення санкцію, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. Внаслідок цього у ряді випадків визначається декілька складів адміністративних проступків, належних до одного типу діянь. Такі склади різняться за ступенем суспільної небезпеки. На більш високий ступінь небезпеки вказують додаткові (кваліфікуючі) ознаки. Кваліфікація діяння особи відноситься до повноважень особи, яка складає певний протокол, й ця функція притаманна та є частиною діяльності саме суб`єктів адміністративної юрисдикції, включає вибір, встановлення норми, яка підлягає застосуванню у конкретному випадку. Посадова особа, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, не може переймати на себе функції кваліфікації деліктів.

Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбачені ч.3 ст.172-11 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.9, 172-11, 245, 247, 256, 280, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-11 КУпАП України, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015).

Суддя Л.А. Вайнраух

Постанова набрала законної сили “___”_____________ 20___рік

Дата видачі постанови “___”_____________ 20___рік