Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №243/9929/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/9929/25

Провадження № 2/243/382/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2025 року адвокат Прокопцев С.В., діючи на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою про розірвання спадкового договору, визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 вересня 2006 року батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з однієї сторони та ОСОБА_1 , з другої сторони, уклали нотаріально посвідчений спадковий договір (подружжя). Згідно цьому договору подружжя після смерті останнього з них передають у власність дочки належну їм квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. З метою оформлення права власності на квартиру, з правом отримання компенсації щодо пошкодженого або знищеного майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до нотаріуса. Листом від 9 жовтня 2025 року нотаріус повідомив про неможливість розірвання спадкового договору і визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру. Позивач вважає, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінились, зокрема, оголошення в Україні воєнного стану у лютому 2022 року в зв`язку з повномасштабним нападом РФ на Україну; неможливість передбачення пошкодження чи зниження нерухомого майна внаслідок воєнних дій; помилка сторін щодо умов спадкового договору про наслідки смерті одного із подружжя щодо механізму переходу права власності на квартиру до іншого подружжя, оскільки в договорі не передбачили можливість спадкування квартири одним із подружжя після смерті іншого подружжя, що, в свою чергу, унеможливлює зміну титульного власника квартири в порядку спадкування. Крім того, сторони не можуть розірвати спадковий договір добровільно, оскільки одна із сторін договору померла. З наведених підстав позивач просить суд розірвати вказаний спадковий договір, визнати за нею право власності на спірну квартиру, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2026 підготовче провадження у справі закінчено, розгляд справи по суті призначено на 04.02.2026.

Позивач та його представник надали заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена, надала заяву, в якій проти позовних вимог не заперечує та просить здійснювати розгляд справи без її участі.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 липня 1969 року.

Копією свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками в свідоцтві зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про одруження від 25.09.1993 за № НОМЕР_1 , ОСОБА_6 25 вересня 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , прийнявши прізвище чоловіка ОСОБА_8 .

Копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Слов`янською міською радою 5 вересня 2006 року, встановлено, що ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 5 вересня 2006 року вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_4 .

25 вересня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (відчужувачі) – з однієї сторони, та ОСОБА_1 (набувач) – з другої сторони, відповідно до вимог глави 90 ЦК України уклали нотаріально посвідчений спадковий договір (подружжя) (далі – Спадковий договір), відповідно до якого подружжя передають після їх смерті у власність дочці – ОСОБА_1 належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 . Згідно п. 7 спадкового договору право власності на вказане нерухоме майно переходить до набувача майна в разі виконання ним умов цього договору та після смерті останнього з подружжя.

За змістом п. 10 Спадкового договору у разі невиконання набувачем майна розпорядження відчужувачів спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувачів, а також на вимогу набувача майна в разі неможливості виконання ним розпорядження відчужувачів.

Згідно з п. 12 Спадкового договору у зв`язку із посвідченням цього договору накладається заборона на відчуження вказаної квартири; з моменту укладення договору відчужувачі можуть користуватись нерухомим майном без права розпорядження ним.

Копією свідоцтва про смерть встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу за роз`ясненнями щодо спадкового договору.

Листом від 9 жовтня 2025 року нотаріус повідомила позивачеві, що підстави для оформлення права власності на квартиру за ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом відсутні, оскільки в спадковому договорі не передбачена можливість переходу до іншого подружжя права власності на предмет спадкового договору. Оскільки спадковий договір укладено між трьома особами, одна з яких померла, то укласти договір про розірвання спадкового договору за домовленістю сторін неможливо. Для вирішення питання рекомендовано звернутись до суду.

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно для реєстрації права власності на спірну квартиру.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 23 жовтня 2025 року у проведенні реєстраційних дій за вказаною вище заявою відмовлено, оскільки на квартиру накладено обтяження (згідно п. 12 спадкового договору від 25 вересня 2006 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача в позовній заяві зазначив, що з моменту укладення спадкового договору істотно змінились обставини, що є підставою для розірвання спадкового договору від 25 вересня 2006 року Такими обставинами представник позивача вважає: оголошення в країні воєнного стану у лютому 2022 року внаслідок військової агресії РФ, що призведе до можливого пошкодження чи знищення нерухомого майна та потребуватиме переоформлення права власності на квартиру до смерті останнього із подружжя; сторони не могли передбачити необхідність державної реєстрації права власності на квартиру у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відсутність такої можливості через наявність накладеного обтяження на квартиру; сторони помилялись щодо умов спадкового договору про наслідки смерті одного із відчужувачів, оскільки в договорі не передбачили можливість спадкування квартири одним із подружжя після смерті іншого подружжя. Сторони не можуть розірвати спадковий договір добровільно в порядку укладення і нотаріального посвідчення угоди про розірвання договору, оскільки одна із сторін договору померла.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

За змістом ст. 1306 ЦК України предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.2 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 652 ЦК України договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах; якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд вважає, що з моменту укладення спадкового договору обставини, якими сторони керувалися при його укладенні, змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони уклали б його на інших умовах.

Цими обставинами є оголошення в Україні воєнного стану в зв`язку з повномасштабним нападом РФ на Україну; помилка сторін щодо умов спадкового договору про наслідки смерті одного із подружжя щодо механізму переходу права власності на квартиру до іншого подружжя.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 1306 ЦК України спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

У спірному спадковому договорі сторони не передбачили можливість спадкування квартири одним із подружжя після смерті іншого подружжя, що в свою чергу, унеможливлює зміну власника квартири в порядку спадкування.

З наведених підстав суд вважає можливим вказаний спадковий договір розірвати.

Вирішуючи позов в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, суд виходить з такого.

Оскільки спадковий договір, укладений між подружжям ОСОБА_9 і позивачем ОСОБА_1 , підлягає розірванню, питання про право власності на спірну квартиру вирішується в порядку спадкування.

Як зазначено вище, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Слов`янською міською радою 5 вересня 2006 року, належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшла спірна квартира.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 заповіту не залишив, в зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно дост.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В судовому засіданні встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1 , що підтверджується копіями відповідних документів.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємець першої черги ОСОБА_3 спадщину не прийняла, у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не зверталась, на час відкриття спадщини із спадкодавцем постійно не проживала, що суд розцінює як відмову від спадщини.

Натомість спадкоємець першої черги позивач ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадщину після смерті батька прийняла, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем.

Однак оформити право на спадщину в нотаріальному порядку позивач не має можливості через наявність зазначеного спадкового договору та накладеного в зв`язку з цим обтяження на спадкове майно.

Вказане підтверджується рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 23 жовтня 2025 р., яким позивачеві відмовлено в проведенні реєстраційних дій в зв`язку з наявністю зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, виникла ситуація, за якої ОСОБА_1 після смерті батька успадкувала вказану квартиру, однак позбавлена можливості оформити спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, що порушує її права і охоронювані законом інтереси.

Для поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 р. право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити своє право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 22 вересня 2021 р. (справа № 227/3750/19).

Суд приймає до уваги, що позивач прийняла спадщину після смерті батька, однак наявність зазначеного спадкового договору та накладеного в зв`язку з цим обтяження на спадкове майно, унеможливлюють оформлення в нотаріальному порядку права власності на квартиру, яка станом на день смерті ОСОБА_4 належали саме йому. Вказане є підставою для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1937,92 грн. судового збору, однак вимога щодо відшкодування понесених судових витрат не заявлена, тому судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 316, 328, 392, 651, 652, 1216, 1223, 1268, 1269, 1308 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Спадковий договір (подружжя), укладений 25 вересня 2006 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (відчужувачі), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (набувач), з другої сторони, посвідчений державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області, зареєстрований в реєстрі за №1-4104 - розірвати.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,7 кв. м, житловою площею 30,3 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст рішення суду складений 04 лютого 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова