Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №642/444/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/444/26

Провадження № 1-кп/642/297/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2026 за № 12026226260000001 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з повною середньою освітою, студент 4 курсу «Комунальний заклад охорони здоров’я «Богодухівський медичний фаховий коледж» Харківської обласної ради» за спеціальності фельдшера, не працюючого, який зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який не має на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку, являється особою з інвалідністю 3-ої групи з дитинства, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2025 року приблизно о 14:50 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на балконі квартири АДРЕСА_2 , за своїм місцем мешкання, де спровокував конфлікт з бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході конфлікту, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи у положенні стоячи обличчям до обличчя потерпілої ОСОБА_4 на відстані витягнутої руки наніс останній один удар кулаком правої руки у ділянку грудної клітини ліворуч.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта ДСУ «ХОБСМЕ» № 09-21/2026 від 06.01.2026, спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця на тлі травматичної припухлості м`яких тканин на передній поверхні лівої половини груді.

За ступенем тяжкості: синець на тлі травматичної припухлості м`яких тканин викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи, що ступінь відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зокрема те, що останні є бабою та онуком, та характер насильства відповідають критеріям, визначених у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством.

Такі дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Разом з тим, зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акту за їх відсутності, обвинувачений ОСОБА_3 , представлений захисником адвокатом ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку, а потерпіла ОСОБА_4 надала заяву, в якій не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку. А тому суд, за клопотанням прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_6 , що регламентоване ч. 1 ст. 302 КПК України, вважає за доцільне розглянути обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження на підставі обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченої винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому проступку, повністю доведена за результатами спрощеного провадження.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Відповідно роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення правопорушення ОСОБА_3 щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку, є особою з інвалідністю 3-ї групи з дитинства, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт у межах станції ч.1 ст. 125КК України, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим, та за своїм видом та розміром є справедливим. Обвинувачений не має перешкод для виконання такого виду покарання, згідно із ст.56 КК України.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.

Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Обмежувальні заходи при призначенні покарання можуть бути застосовані судом як за ініціативою (клопотанням) прокурора, так і за власною ініціативою суду.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальних заходів, суд зазначає наступне.

У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 визнається винуватим в умисному легкому тілесному ушкодженню, завданому потерпілій ОСОБА_4 , з якою перебуває у сімейних відносинах.

У своєму висновку, зробленому у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19 (провадження № 51-4000кмо19), ОП ККС ВС вказала, що злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених уст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частиністатті)КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Пунктом 3 частини 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі Закон) визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому пункт 6 частини 1статті 1 Закону дає визначення поняттю «кривдник», за яким кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 проживає з ОСОБА_4 однією сім`єю при тому, що останні є бабою та онуком; характер фізичного насильства, яке обвинувачений вчинив стосовно потерпілої, положення статей 1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд висновує про те, що дане кримінальне правопорушення є пов`язаним із домашнім насильством і до обвинуваченого слід застосувати обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників, який передбачений ст. 91-1 КК України.

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої, призначене судом покарання та обмежувальний захід у своїй сукупності будуть необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 302, 373-374, 382, 392- 395, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк - 60 (шістдесят) годин.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк - 1 (один) місяць.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1