Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №641/8461/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Суд: Слобідський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 лютого 2026 р.

Справа: №641/8461/25

Суддя: Чайка І. В.

Провадження № 2/641/1562/2026 Справа № 641/8461/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря – Чабанової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/8461/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Черновал С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за письмовою розпискою від 30.05.2024 року у розмірі 10 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України станом на день звернення з позовом становить 417 000 грн.; стягнути 3 % річних з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов`язання у розмірі 127,40 доларів США, та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.03.2024 року між сторонами укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, які зобов`язався повернути до 30.05.2025 року. Відповідач свої обов`язки за договором позики належним чином не виконав, борг не повернув, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму позики та 3% річних за прострочення зобов`язання.

Ухвалою суду від 04.11.2025 повернуто заяву представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.11.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Судом встановлено, що 30.05.2024 року між сторонами укладено договір позики у вигляді боргової розписки, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, а відповідач зобов`язався повернути надані грошові кошти єдиноразовим платежем не пізніше 30.05.2025 року.

До теперішнього часу відповідач не виконав зобов`язання за вищевказаною борговою розпискою, борг не повернув, у зв`язку з чим порушив умови договору.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає про стягнення суми боргу 10 000 (десять тисяч) доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату звернення з вказаним позовом – 02.11.2025 року, а саме 417 000 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з розписки відповідач ОСОБА_2 зобов`язався виконати взяте на себе грошове зобов`язання, а саме повернути грошові кошти не пізніше 30.05.2025 року.

З огляду на вищезазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи. Крім того, розписка має також містити дату отримання коштів.

Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань за договором позики належним чином не виконав, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за борговою розпискою від 30.05.2024 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України курсу станом на день звернення з позовом становить 417 000 грн., та 3% річних за прострочення вказаного грошового зобов`язання в розмірі 127,40 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України курсу станом на день звернення з позовом становить 5 312,58 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відмічає, що, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правничих послуг адвоката від 25.10.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Черновалом С.О., акт приймання – передачі наданих правничих послуг від 01.02.2026 року на суму 7 000 грн.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, а також результатів розгляду такої справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує згідно зі ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 170 грн. сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговою розпискою в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що еквівалентно 417 000 (чотириста сімнадцять тисяч) грн. та 3% річних за прострочення вказаного грошового зобов`язання в розмірі 127 (сто двадцять сім) доларів США 40 (сорок) центів, що еквівалентно 5 312 (п`ять тисяч триста дванадцять) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 170 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя І.В.Чайка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua