Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №638/654/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/654/26

Провадження № 3/638/281/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові об`єднаний адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 о 13 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «BMW Е46» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Клочківській, 370 у м. Харкові, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а ПДР, порушення вчинено повторно протягом року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ОСОБА_1 станом судового провадження не цікавився, в судове засідання не з`явився.

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке мало місце 08.01.2026 та полягало у тому, що він, керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, підтверджується наступними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561971 від 08.01.2026, згідно якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення за вказаних вище обставин; довідкою ст.інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП В.Демченка, згідно якої ОСОБА_1 , не отримував посвідчення водія; довідкою про повторність ст.інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП В.Демченка, копією постанови капрала поліції Савіцької І.В. від 26.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, копією постанови Запорізького райсуду Запорізької області від 25.09.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, рапортом інспектора патрульної поліції Батрака В. від 08.01.2026, відеозаписом з бодікамери поліцейського.

ОСОБА_1 не скористався правом з`явитись до суду та надати свої пояснення, докази та заперечення проти доказів, наданих представниками поліції.

Вищевказані докази, що надані органом поліції, суд визнає належними та допустимими.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вказаних вище правопорушеннях та факт порушення ним вимог п.п. 2.1.а ПДР України.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, та яка протягом року вчинила порушення, передбачені ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.

На підставі вищевказаного, з урахуванням ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення за вчинене правопорушення у виді штрафу в дохід держави з позбавленням права керуванням транспортними засобами у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Крім цього, санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.

Суд зазначає, що додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу до ОСОБА_1 застосовано бути не може, оскільки згідно даних протоколу про адміністративні правопорушення та довідки ст.інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП В.Демченка автомобіль марки «BMW Е46» номерний знак НОМЕР_1 перебуває на іноземній реєстрації, власник не вказаний.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,6 грн, які підлягають стягненню з правопорушника.

Крім того, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561937, 08.01.2026 о 13 год. 25 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «BMW Е46» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Клочківській, 370 у м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки ТЗ та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Порушення вчинено повторно протягом року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Згідно з п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 12 Розділу 2 вказаної Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

В протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП вказані ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода.

Судом досліджений відеозапис, долучений у якості доказу. В результаті встановлено, що працівники поліції не оголошували водію ознаки його знаходження у стані сп`яніння. Поліцейський зазначив, що не чує від ОСОБА_1 запаху алкоголю через холодну погоду. Після отримання інформації, що стосовно ОСОБА_1 08.01.2025, близько 1 години ночі, було складено протокол за ст. 130 КУпАП, поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, згідно вищевказаних вимог Інструкції, передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан сп`яніння повинно бути обгрунтоване встановлення ознак такого сп`яніння, а не лише припущення працівників поліції щодо такого стану.

Більше того, з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці, порушень мови, координації рухів не вбачається, поліцейський зазначив, що не чує від ОСОБА_1 запаху алкоголю, що зафіксовано на відеозаписі бодікамери.

Таким чином, відсутність на відео явних ознак сп`яніння, разом з іншими вищевказаними порушеннями, ставлять під сумнів законність вимоги поліцейського про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за даних конкретних обставин і, відповідно, наявність складу інкримінованого правопорушення.

Згідно із вимогами ч. 5, 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підставі викладеного, суд констатує, що ОСОБА_1 було направлено на огляд з метою виявлення стану сп`яніння із порушенням встановленого порядку, внаслідок чого визнає таку процедуру недійсною.

При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд дійшов висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,6 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього буде застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя Є.В. Невеніцин