Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №175/14971/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 04 січня 2026 р.

Справа: №175/14971/25

Суддя: Городецький Д. І.

Справа № 175/14971/25

№ 2/183/6547/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Самар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

30 вересня 2025 року ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

1.Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона і відповідач є батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначила у заяві, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 просила суд:стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача

Відповідач ОСОБА_2 не звертався до суду з відзивом на позовну заяву.

3. Рух справи та процесуальні дії у справі

30 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2025 року зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2025 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.

06 листопада 2025 року позивач звернулася до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунула недоліки первісної заяви.

Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

4.Судовий розгляд

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника остання просила розглядати справу без її участі, вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, згідно просив розглядати справу без його участі, вимоги визнав повністю. В той же час, заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складеності справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

5.Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Встановлено, що дитина проживає разом з позивачем, знаходиться на її утриманні.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно до ст.ст.180,181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, який набув чинності 08 липня 2017 року були внесені зміни до частини 2ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Крім того, відповідно до ст.191СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а вразі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

7.Висновки суду

Оскільки дитина проживає разом з позивачем, остання має право на отримання аліментів на утримання дитини від батька дитини, який проживає окремо від дитини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, на його утриманні інших дітей або непрацездатних батьків немає, має нерегулярний мінливий дохід, згоден надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн.

В зв`язку з наведеним, з урахуванням позиції відповідача, суд приходить до переконання, що розмір аліментів на утримання дитини на користь позивача повинен становити в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 30 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, в зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

8.Судові витрати

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові позивач навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 6 000,00грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові КАС ВС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 27.09.2025 року; додаткової угоди № б/н від 27.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги № б/н від 27.09.2025 року, згідно якого адвокатом Келембет І.М. надано послуги загальною вартістю 6000,00 грн.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Так, у своїй заяві відповідач ОСОБА_2 заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному вище розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи.

Суд погоджується з такими доводами відповідача та вважає витрати на професійну правничу допомогу завищеними, та такими, що не відповідають складності справи, а тому підлягають зменшенню.

Таким чином, враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, а тому, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати в сумі 1 211,20 грн.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 182, 191, 180-183, 198-201 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) щомісяця, починаючи з 30 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 05 січня 2026 року.

Суддя Д.І. Городецький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua