Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №182/3306/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3306/25

Провадження № 2-а/0182/31/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.02.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій ТЦК неправомірними та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2025 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

03.04.2025 року відносно позивача було складено протокол №855 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП. На підставі даного протоколу постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 4/324 від 16.04.2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: неприбуття за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.

З даною постановою позивач не погоджується з наступних підстав. Вважає, що матеріалами справи не доведено обставини, які б визначали в його діях склад адміністративного правопорушення, хоча обов`язок доказування лежить на посадовій особі, яка виносить постанову. Повістка ним не була отримана, конверт «Укрпошти» повернувся відправнику з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, позивач стверджує, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав права складати постанову стосовно особи, яка не стоїть у нього на військовому обліку. Враховуючи викладене вище позивач вважає, що складена постанова є протиправною та просить скасувати її.

12.01.2026 року представник позивача Вартанова Г.М. надала суду заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом щодо оскарження спірної постанови. Клопотання мотивоване тим, що копію постанови позивач отримав «Укрпоштою» 17.05.2025 року, останнім днем звернення до суду було 27.05.2025 року, але з 25.04.2025 року по 30.05.2025 року він перебував на лікарняному.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , роз`яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.15-16).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками на їх юридичну адресу, пакет документів доставлявся до адресата кур`єром суду, про що свідчить запис в журналі вихідної кореспонденції, згідно якого поштове відправлення отримано 03.07.2025 року (а.с.19а).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалу суду від 12.06.2025 року не виконав, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 на адресу суду не направив, своїм правом на підготовку відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та надані докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є військовозобов`язаним громадянином України.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/324 від 16.04.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП.

Спірну постанову винесено 16.04.2025 року, тобто під час дії особливого періоду.

Постанову позивач отримав поштою 17.05.2025 року. Крім того, згідно наданої медичної довідки, ОСОБА_1 з 25.04.2025 року по 30.05.2025 року проходив лікування. Позов надійшов до суду 30.05.2025 року, а отже суд виснує про поважність причин пропуску строку оскарження постанови та існування підстав для поновлення пропущеного строку.

В постанові №4/324 від 16.04.2025 року зазначено, що суть адміністративного правопорушення полягає в наступному: «На розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов Протокол №855 від 03.04.2025 про адміністративне правопорушення, складений ІНФОРМАЦІЯ_6 на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. За даними обліку військовозобов`язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_7 27.05.2023 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 взятий на облік з Єдиного державного реєстру виборців. Громадянин ОСОБА_1 перебував у розшуку у зв`язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строки та місце зазначені в повістці. Повісткою №259968 сформованій системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, позначкою «Повістка ТЦК Вручити особисто» за №0610233217231 було надіслано за місцем реєстрації/проживання ( АДРЕСА_1 ), яке було вказане 16.07.2024 року військовозобов`язаним при оновленні даних через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок Резерв +). 04.03.2025 року поштове відправлення №0610233217231 (повістка №259968 на ім`я ОСОБА_1 ) було повернуто. В довідці про причини повернення стоїть позначка – «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно даним застосунку «Трекінг» Укрпошта 04.03.2025 року, як підставу повернення зазначено – «одержувач відсутній за вказаною адресою», при цьому відправлення прибуло до відділення Укрпошта – 69003, м. Запоріжжя Україна 27.02.2025 року».

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до частини першої пункту 2 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Як вбачається з військово-облікового документу Резерв +, ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 (Оріхів), вчасно оновив свої облікові дані, зазначив номер телефону, електронну пошту та адресу проживання: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Як зазначає позивач, він не був обізнаний про факт направлення йому повістки, про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 не знав, і повістку не отримував.

Разом з тим, відповідач не направив на адресу суду матеріали справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Суд позбавлений можливості перевірити, чи відповідала повістка вимогам законодавства, з якою метою позивач викликався, чи дійсно позивач повістку не отримував, і вона повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідачем також не надано протокол про адміністративне правопорушення №855 від 03.04.2025 року, складений ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Незрозумілим є і той факт, чому позивач за викликом по повістці повинен був з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , а фактичну адресу проживання зазначив – АДРЕСА_1 .

Крім того, в постанові №4/324 від 16.04.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 посилається на порушення ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною, при цьому не конкретизовано порушення конкретних Правил військового обліку, що позбавляє можливості суд чітко визначити склад адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вище суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість поза розумним сумнівом встановити вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.245 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, заперечень щодо позовних вимог не надав, доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності на адресу суду не направив, а отже суд сприймає даний факт як визнання позову.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину. Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 р.

За наведених вище обставин, враховуючи відсутність доказів, які підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення, а також те, що відповідачем не були вжиті заходи щодо повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є не доведеним, а тому суд доходить висновку про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України в разі задоволення позову зазначені витрати необхідно стягнути з відповідача. Однак, позивач не наполягав на відшкодуванні судового збору.

Керуючись ст.ст.7,9,210-1,235,245, 251, 268,278 КУпАП, ст.ст. 2,3,72,77,286,293,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій ТЦК неправомірними та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Поновити строк на оскарження постанови №4/324 від 16.04.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Скасувати постанову №4/324 від 16.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Рунчева