Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №182/8123/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8123/25

Провадження № 3/0182/81/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2026 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Клименко І.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від СЮП ВП №2 Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , не працює, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 868289 від 02.12.2025 ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 11.11.2025 о 15.30 год. самовільно залишив сім`ю та пішов у невідому напрямку.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що у них багатодітна родина. Того дня у його сина ОСОБА_3 стався конфлікт зі старшою сестрою і після сварки він пішов з дому. Про це він дізнався, коли повернувся додому, викликав поліцію. Пізніше син сам повернувся додому та розповів, що шукав, де мешкає його товариш, щоб з ним погуляти, але заблукав, тому пізно прийшов. Вважає, що його вини в тому, що трапилось немає, від виконання батьківських обов`язків він не ухилявся.

Вивчивши надані матеріали, вважаю за необхідне провадження у справі закрити згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За змістом ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З огляду на те, що ч. 1 ст. 184 КУпАП, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справи необхідно з`ясувати серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Ст. 150 Сімейного Кодексу передбачає, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання й розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право й зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Системний аналіз приписів ЗУ «Про освіту» та ЗУ «Про охорону дитинства» дає підстави зробити висновок, що під невиконанням обов`язків щодо виховання та навчання дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання та навчання неповнолітніх.

Ухилення батьків та осіб, що їх заміняють, від виконання своїх обов`язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров`я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності тощо.

Отже, правовою підставою для покладання відповідальності на батьків за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення є наявність ознак та елементів складу правопорушення, що полягає в невиконанні батьками чи іншими особами, які їх замінюють, обов`язків щодо утримання, виховання, навчання, захисту прав та інтересів неповнолітніх. З`ясування цих ознак і правильне застосування норми сприяють дотриманню принципів законності й презумпції невинності.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності (ч. 1 ст. 184 КУпАП). Ухилення від виконання батьківських прав - це психічне ставлення батька, матері до протиправної поведінки щодо виконання батьківських обов`язків, що виражається у формі умислу чи необережності.

Відповідальність у цьому випадку настає, якщо батько, мати розуміли, могли усвідомлювати свої дії (бездіяльність), передбачати їх наслідки й керувати ними, якщо вони мають юридичну і фактичну можливість.

Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.

Водночас, в порушення вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, в яких саме діях ОСОБА_1 вбачається неналежне виконання батьківських обов`язків щодо дитини, не зазначена форма вини та наслідки, що настали саме у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків, їхній причинний зв`язок, тобто суть правопорушення викладено не повно, оскільки особою, якою складено протокол, зазначено лише загальні фрази щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків, з яких неможливо встановити, в чому конкретно полягає ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та в чому саме його вина.

Суддя також бере до уваги й те, що невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер. Проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 неналежно займається вихованням свого сина ОСОБА_2 .

Натомість як із показів ОСОБА_1 , так і з показів самого неповнолітнього ОСОБА_2 вбачається, що останній з дому не тікав, а вийшов погуляти та хотів піти до друга. Будь-якого конфлікту між батьком та сином не відбулось, самого ОСОБА_1 на той час вдома не було.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, зокрема, в чому саме полягає ухилення особи від виконання обов`язків щодо виховання дитини та яким чином було здійснено відповідне ухилення.

З огляду на обставини, встановлені під час розгляду справи, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, вважаю, що сукупністю зібраних та досліджених судом доказів не доведена наявність в діях останньго складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі підягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення і набирає чинності після закінчення строку на оскарження.

Суддя: І. В. Клименко