Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №203/856/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/856/26

Провадження № 1-кп/0203/1466/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2026 року Цетральний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030014992 від 01 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Серби, Колимського району, Одеської області, громадянин України, маючий середньо- спеціальну освіту, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у посаді старшого розвідника 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

Напідставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався, на даний час триває.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 369 від 04.12.2024 року, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду солдата-резерву взводу солдатів резерву 103 запасної роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останній було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває на посаді старшого розвідника 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1—4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 19 грудня 2024 року, близько 08 годин 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 який дислокувався в АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 26 січня 2026 року, коли останнього було затримано працівниками поліції.

В судовому засіданні ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та суду пояснив, що у вересні 2024 року його призвали на військову службу. Він пройшов базову військову підготовку та перебував у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , коли вирішив самовільно залишити військову частину через свої релігійні переконання. В грудні 2024 року він на автомобілі таксі залишив частину та перебував за місцем свого мешкання, поки його не затримали працівники поліції.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів відносно обвинуваченого, визначивши, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд приймає до уваги тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу ОСОБА_5 , а також те, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю.

Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого , суд вважає, що ОСОБА_5 має бути призначене покарання в межах санкції, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту затримання ОСОБА_6 - з 26 січня 2026 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишити у вигляді тримання під вартою.

На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1