Рішення від 28 червня 2023 р. у справі №932/7183/21 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа №932/7183/21

Провадження № 2/932/820/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Т.О.

за участі секретаря судового засідання Ганіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що проживає та зареєстрована у кімнаті АДРЕСА_1 , яка не є приватизованою. Зазначає, що за вказаною адресою рахуються зареєстрованими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не проживають у кімнаті з 2016 року, а їх реєстрація покладає на неї - позивача додаткові витрати на утримання вказаної нерухомості, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Лукінової К.С. від 30.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У зв`язку із закінченням відрядження судді Лукінової К.С. до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська справу було передано судді цього ж суду Кудрявцевій Т.О. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 03.05.2020 року.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 03.05.2022 прийнято цивільну справу до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачами відзиву не надано.

Представником третьої особи письмових пояснень не надано.

У судове засідання, сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У наданій суду заяві 29.06.2023 року позивач ОСОБА_1 просила розглядати справу без її участі, проти заочного рішення по даній справі не заперечувала.

У наданій через канцелярію суду 20.06.2023 року заяві відповідач ОСОБА_2 просив розглянути справу без його участі.

У заяві, яка надійшла до канцелярії суду 27.06.2023 року, відповідач ОСОБА_3 просив розглянути справу без її участі.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не надіслали відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно копії ордера на житлову площу №2 від 01.02.2008 року, виданого начальником управління житлового господарства міської ради Коваленко А.М., ОСОБА_2 надано право на заняття із сім`єю з 5 чоловік квартири АДРЕСА_2 , постійно (склад сім`ї: ОСОБА_3 – дружина; ОСОБА_4 – син; ОСОБА_1 – невістка; ОСОБА_5 – онук).

Відповідно до копій актів про не проживання особи за місцем реєстрації від 15.02.2021 року, 12.04.2021 року, 14.06.2021 року, засвідчених директором КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , починаючи з 01.03.2016 року фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно копії довідки №362, наданої 12.08.2021 року директором КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , рахуються зареєстрованими: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з ч.1 ст.106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Виходячи з принципу рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї (ст. 64 ЖК), члени сім`ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму.

Причини, з яких приймається рішення про зміну договору найму, можуть бути різними, найбільш часто така зміна обумовлюється похилим віком або станом здоров`я наймача і його бажанням передати обов`язок по оплаті і утриманню жилого приміщення іншому члену сім`ї. Причиною для зміни договору найму також може бути смерть наймача або втрата ним права на жиле приміщення за ст.71 ЖК України.

Частиною 2 статті 824 ЦК України визначено, що у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що у разі якщо нерухоме майно не належить позивачу на праві власності, з вимогою про визнання особи такою, що втратила право користування може звертатись наймач такого нерухомого майна, члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 10.02.2021 прийнятій за результатами розгляду справи №522/5654/17, на стороні позивача можуть виступати власник житлового приміщення, наймач, члени його сім`ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню. Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього, не мають права на пред`явлення такого позову.

Як зазначено у статті 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, які передбачено законом.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Таким чином, ключовою обставиною, встановлення якої є необхідним для правильного вирішення цього спору, є наявність чи відсутність поважних причин відсутності відповідача у жилому приміщенні понад строки, встановлені ст.71 ЖК України.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивача наділено правом на звернення до суду з даним позовом та підтверджують не проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у квартирі (кімнаті) АДРЕСА_1 понад шість місяців (з 2016 року), заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання останніх такими, що втратили право користування вказаним приміщенням.

Щодо вимоги позивача про зняття з реєстраційного обліку відповідачів, вона не підлягає задоволенню, оскільки підставою для зняття з реєстрації місця проживання є рішення суду про визнання громадянина такими, що втратив право користування житловим приміщення. У випадку відмови відповідного органу зняти особу з реєстрації на підставі судового рішення, такі дії можуть бути оскарженні в порядку передбаченому законом.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, а саме по 454,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням (кімнатою) АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позов ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачів, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О.Кудрявцева