Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №947/20005/25 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/20005/25

провадження №1-кп/947/558/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

04 лютого 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025164480000029 від 16.01.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Болградського району Одеської області, громадянина України, раніше судимого, працюючого не офіційно, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі.

1. Відповідно до обвинувального акту від 28.05.2025 року по кримінальному провадженню №12025164480000029 від 16.01.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачуються у трьох епізодах заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

2. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України. Запропонував не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитися допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, які характеризують їх особи.

3. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України визнав повністю, погодився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Надав згоду давати показання.

4. Потерпіла ОСОБА_5 в судове засіданні, проти скороченого порядку розгляду кримінального провадження не заперечувала. Крім того повідомила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, матеріальну шкоду у розмірі 99305,60 грн. їй відшкодовано у повному обсязі.

5. На стадії судових дебатів, прокурор просив визнати ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі. Вирок Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2025 року, яким ОСОБА_3 було призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, виконувати самостійно. Речові докази зберігати в матеріалах кримінального провадження.

6. На стадії судових дебатів, потерпіла просила обвинуваченого суворо не карати. Сподівалась на його виправлення.

7. Обвинувачений, на стадії судових дебатів, просив його суворо не карати. Готовий сплати штраф або на виправні роботи. Просив не позбавляти його волі, оскільки він є єдиним чоловіком у сім`ї, який допомагає бабусі та матері. Звертав увагу, що потерпілій повністю відшкодував завдану шкоду.

8. Під час останнього слова, обвинувачений вибачався. Обіцяв, що більше такого не повториться. Просив не призначати йому позбавлення волі.

ІІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

9. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:

10. 15.11.2024 року, в денний час доби, у АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 в розмові із ОСОБА_5 , ввів останню в оману та повідомив їй неправдиву інформацію про те, що він начебто може організувати продаж останній за повною передоплатою, за значно зниженою ціною від ринкової - паливні талони від різних автозаправних станцій (надалі АЗС), що працюють в м.Одесі, на що остання погодилась.

11. В подальшому, 21.11.2024 року близько 12:30 год., ОСОБА_3 маючи єдиний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 , повторно, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в АДРЕСА_2 , під приводом начебто продажу та доставки ОСОБА_5 впродовж наступних трьох тижнів талонів на 500 літрів дизельного пального від АЗС «Shell», вартістю 40 гривень 50 копійок за 1 літр, ввівши в оману ОСОБА_5 , отримав від неї 20250 гривень, які ОСОБА_3 за проханням ОСОБА_5 передала ОСОБА_6 .

12. Після чого, ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати свій єдиний умисел, 24.11.2024 року близько 16:15 год. повідомив ОСОБА_5 через ОСОБА_6 про відсутність у нього можливості продати їй талони на 500 літрів дизельного палива саме від АЗС «Shell», однак сказав, що замість цього, може організувати продаж та доставку їй талонів на 500 літрів дизельного палива «Nano Extro» від АЗС «SOCAR», вартістю 44 гривні 50 копійок за 1 літр, для чого ОСОБА_5 має доплатити йому, ще 2200 гривень, а саме перерахувати їх на банківський рахунок, що обслуговує банківська карта AT «Універсал Банк» № НОМЕР_1 . На що ОСОБА_5 погодилась та 24.11.2024 о 18:43 год., перебуваючи в м.Одесі по проспекті Небесної Сотні, 2, через мобільний додаток банку А-Банк, перерахувала 2200 гривень на вказаний ОСОБА_3 банківський рахунок.

13. Після чого, ОСОБА_3 наданими йому грошовими коштами на загальну суму 22450 гривень розпорядився на власний розсуд, а вказані паливні талони ОСОБА_5 так і не надав, чим завдав їй майнової шкоди на вказану вище суму.

14. Крім того, 29.11.2024 р., у ранковий час, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на території домоволодіння АДРЕСА_3 , повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію, про начебто можливість організації продажу та доставки ним ОСОБА_5 , за повною її передоплатою, за значно зниженою ціною від ринкової - нерафінованої, соняшникової олії, вартістю 42 гривні за 1 літр, після чого залишив території вищевказаного домоволодіння.

15. В подальшому, 29.11.2024 р. близько 12:00 год., ОСОБА_5 погодилась на вищевказану пропозицію та в телефонній розмові повідомила ОСОБА_3 , що має намір придбати у нього 1000 літрів нерафінованої соняшникової олії.

16. Після чого, 29.11.2024 р. у період часу близько з 13:00 год. по 14:00 год., ОСОБА_3 повторно, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в будинку АДРЕСА_3 , ввівши в оману ОСОБА_5 , в присутності останньої, отримав від її чоловіка ОСОБА_7 1000 доларів США (що еквівалентно 41595,6 гривень за офіційним курсом НБУ), за які пообіцяв упродовж наступного місяця доставити в м.Одесу 1000 літрів нерафінованої, соняшникової олії, яку ОСОБА_5 надалі зможе забрати із вказаного ОСОБА_3 відповідного місця.

17. В подальшому, ОСОБА_3 наданими йому грошовими коштами в сумі 1000 доларів США (що еквівалентно 41595,6 гривень за офіційним курсом НБУ) розпорядився на власний розсуд, а вказану соняшникову олію ОСОБА_5 так і не надав, чим завдав їй майнової шкоди на суму 41595,6 гривень.

18. Крім того, 20.12.2024 р. у вечірній час, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на території домоволодіння АДРЕСА_3 , повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію, про начебто можливість організації продажу та доставки ним ОСОБА_5 28.12.2024 р. талонів на дизельне паливо від АЗС «SOCAR», вартістю 41 гривня за 1 літр. На вказану пропозицію ОСОБА_5 погодилась та повідомила ОСОБА_3 , що придбає у нього талонів на 860 літрів даного палива, а гроші за них в сумі 35260 гривень надасть завтра.

19. В подальшому, 21.12.2024 р. близько 10:00 год., перебуваючи на території АЗС «ОККО» за адресою: м.Одесі, вул.Євгена Чикаленка, 82, ОСОБА_3 під час зустрічі з ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_7 , повторно, умисно, з корисливих мотивів, ввівши в оману ОСОБА_5 , в присутності останньої, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 35260 гривень, за які 28.12.2024 р. мав надати ОСОБА_5 талони на 860 літрів дизельного палива від АЗС «SOCAR».

20. Після чого, ОСОБА_3 наданими йому грошовими коштами в сумі 35260 гривень розпорядився на власний розсуд, а вищевказані паливні талони ОСОБА_5 так і не надав, чим завдав їй майнової шкоди на вказану вище суму.

21. Згідно з ч.2 ст.24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

22. Відповідно до ч.2 ст.190 КК України, кримінальна відповідальність настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

23. Відповідно до п.1 примітки ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу, а згідно п.2 примітки цієї статті, у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

24. Відповідно до вироку Приморського районного суду м.Одеси від 11.12.2023 року, ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три (3) роки. На підставі ст.75 КК України, Кихай був звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один (1) рік. Вказаний вирок набрав законної сили 06.11.2024 року.

25. Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

26. Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

27. Станом на 01.01.2024 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становив 3028,00 грн. Тож, у 2024 році для цілей, передбачених ст.190 КК України значною шкодою вважалася сума у розмірі 151400 гривень.

28. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він, керуючись єдиним умислом, вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

29. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового розгляду положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, стосуються речових доказів, заходів забезпечення і процесуальних витрат.

30. Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальному акті та оголошені прокурором в судовому засіданні, а надалі з`ясовані у нього судом. Зазначив, що пропонуючи потерпілій паливо та соняшникову олію, заздалегідь знав, що не зможе їх їй продати. Злочини вчиняв, оскільки йому були потрібні гроші. Шкоду потерпілій повністю відшкодував.

V. Призначення покарання.

31. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

32. Так, обвинувачений відповідно до ч.4 ст.12 КК України, вчинила кримінальне правопорушення, яке класифікується як нетяжкий злочин, раніше судимий, на обліках у медичних установах не перебуває, працює не офіційно, може сплати штраф.

33. Згідно з досудовою доповіддю від 08.09.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим, оцінюється як середня; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, також як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високого рівня небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на порушника крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, ще додаткові обов`язки відповідно п.4 ч.3 ст.76 КК України, а саме: виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

34. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння судовому розгляду та добровільне відшкодування завданого збитку, а обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

35. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

36. Водночас, суд враховує, що ОСОБА_3 станом на 03.02.2026 року, на підставі ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 15.05.2025 року був звільнений від відбування призначеного покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 11.12.2023 року, у виді позбавлення волі на строк три (3) роки, у зв`язку із закінченням іспитового строку. Вказана ухвала набрала чинності та не скасована.

37. У зв`язку з цим, суд при призначенні покарання за цим вироком, не враховує покарання, призначене за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 11.12.2023 року.

38. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.190 КК України, у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений покарання у виді позбавлення волі, на думку суду, не буде сприяти виправленню обвинуваченого враховуючи його молодий вік та бажання виправитися.

39. При цьому, суд також враховує, що ОСОБА_3 за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2025 року, ОСОБА_3 був засуджений до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один (1) рік. Вказаний вирок набрав законної сили 13.10.2025 року, а строк покарання за яким ОСОБА_3 станом на 03.02.2026 року ще не відбув, так як на облік був поставлений 17.11.2025 року. Водночас, обставини вчинення кримінального правопорушення мали місце 13.06.2025 року, тобто до подій, за які обвинувачений визнається винуватим за цим вироком.

41. Тож, враховуючи положення ч.4 ст.70 КК, ч.2 ст.72 КК України, суд при призначенні покарання за цим вироком, вважає за необхідне, призначити обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2025 року більш суворим за цим вироком, а також зараховувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

VІ. Цивільний позов та заходи забезпечення кримінального провадження.

42. Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся, заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні не застосовувалися.

VІІ. Речові докази та процесуальні витрати.

43. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один (1) рік.

2. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2025 року у виді пробаційного нагляду на строк один (1) рік більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді обмеження волі на строк один (1) рік.

3. Зарахувати у строк покарання за цим вироком, покарання, відбуте частково за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2025 року у виді пробаційного нагляду на строк один (1) рік, за правилами, передбаченими п.5 ч.1 ст.72 КК України, строк з 17.11.2025 року по 03.02.2026 року включно.

4. Речові докази: Фотокопії листування з ОСОБА_8 на 33 аркушах; копію квитанції №195829523 від 24.11.2024 на суму 2200 гривень на 1 аркуші; копію квитанції №205117941 від 03.01.2025 на суму 16000 гривень на 1 аркуші; фотокопію знімку екрану з додатку «Приват24» зарахування грошових коштів в сумі 4975 гривень від 22.01.2025 на 1 аркуші; фотокопію знімку екрану з додатку «Приват24» зарахування грошових коштів в сумі 4975 гривень від 22.01.2025 на 1 аркуші; фотокопію знімку екрану з додатку «Приват24» зарахування грошових коштів в сумі 4975 гривень від 22.01.2025 на 1 аркуші; фотокопію знімку екрану з додатку «Приват24» зарахування грошових коштів в сумі 4975 гривень від 22.01.2025 на 1 аркуші; фотокопію знімку екрану з додатку «Приват24» зарахування грошових коштів в сумі 4975 гривень від 22.01.2025 на 1 аркуші; фотокопія знімку екрану з додатку «А-банк» зарахування грошових коштів в сумі 25000 гривень від 22.01.2025 на 1 аркуші; оптичны носії інформації CD-R диски у кількості 3 (три) штуки, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

5. Строк покарання за цим вироком обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

6. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

8. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1