Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №583/745/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 583/745/25

Номер провадження 22-ц/816/1500/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача: Петен Я.Л.,

суддів: Замченко А.О., Сізова Д.В.,

з участю секретаря судового засідання: Чуприни В.І.

у присутності:

позивача – ОСОБА_1 та її представника – адвоката Яценка Артема Олеговича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Яценком Артемом Олеговичем,

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2025 року про зупинення провадження, постановлену у складі судді Савєльєвої А.І. у м. Охтирка Сумської області

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Охтирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про встановлення батьківства,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Яценка А.О. звернулася до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в м. Охтирка Сумської області, та внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши в розділі батько дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши відомості з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 », та вказавши по-батькові дитину « ОСОБА_5 », видати нове свідоцтво про народження, залишивши інші дані без змін.

22 грудня 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника – адвоката Кудіна О.М., подав клопотання про зупинення провадження у цій справі, в якому просив зупинити провадження у цій справі до закінчення воєнного стану на території України. Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується письмовим доказами. Також зазначив, що ОСОБА_2 бажає брати участь у справі і не погоджується з позовними вимогами.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Кудіна О.М., про зупинення провадження, задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Охтирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про встановлення батьківства - до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України, як цілісна структура, були переведені на організацію і штати воєнного часу. Суд першої інстанції взяв до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, а також врахував відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_2 щодо продовження розгляду справи. У зв`язку з викладеним дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Яценка А.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Зазначає, що відповідач безвідповідально ставиться до військової служби, оскільки за час розгляду справи неодноразово змінював військові частини. Звертає увагу, що відповідач не з`являвся для проведення експертизи. Вказує, що для зупинення провадження у справі недостатньо самого факту служби, а суд повинен з`ясувати чи бажає військовослужбовець щоб справа була розглянута без його участі або за участю представника. Якщо він не заперечує проти розгляду, підстави для зупинення відсутні. Зазначає, що будь-які повідомлення від відповідача на адресу суду не надходили, а зазначені його представником у клопотанні обставини не є волевиявленням самого відповідача. Наголошує на тому, що у справах про встановлення батьківства пріоритет мають інтереси дитини на визначення її походження. Тривале зупинення провадження у справі (на невизначений термін воєнного стану) порушує право дитини на батьківську опіку та соціальний захист. Посилається на ч. 2, 3 ст. 252 ЦПК України, відповідно до вимог яких не допускається зупинення провадження у справах, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника. Також звертає увагу, що суд повинен врахувати технічну можливість участі відповідача у судовому засіданні через відеозв`язок або за участю його представника, адвоката Кудіна О.М. Зазначає, що відповідачем та його представником не надано суду підтверджуючих доказів щодо проходження відповідачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, військового квитка та довідки форми 5. Вказує, що у долученій до матеріалів справи довідці зазначено, що відповідач перебуває у військовій частині НОМЕР_2 , тоді як відповідач перебуває у СЗЧ. Зазначає, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали, відповідь із військової частини НОМЕР_1 до суду не надійшла.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник, адвокат Яценко А.О., доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 165-167), своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 161), своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини 1 статті 253 ЦПК України).

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 зазначено: «з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що переведені на воєнний стан; упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні…»

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебував на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 та довідкою (форма 5) від 30 грудня 2024 року (а.с. 40 – 42).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 72 від 11 березня 2025 року ОСОБА_2 вважався таким, що залишив військову частину НОМЕР_2 з 10 березня 2025 року (а. с. 55).

Відповідно до повідомлення з військової частини НОМЕР_4 від 21 березня 2025 року № 45/17/5026 ОСОБА_2 , після самовільного залишення військової частини, прибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 , в якій з 20 березня 2025 року зарахований на тимчасовий військовий облік (а.с 56). Враховуючи викладене, ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 54).

Згідно до витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 09 квітня 2025 року № 102 військовослужбовець ОСОБА_2 09 квітня 25 року вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 76).

Листом № 894 від 07 липня 2025 року командир військової частини НОМЕР_1 повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_2 перебуває в зоні бойових дій (а. с. 84).

Тобто матеріали справи містять належну інформацію щодо перебування відповідача на військовій службі для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки суд позбавлений об`єктивної можливості забезпечити повноту реалізації процесуальних прав учасниками процесу, передбачених ЦПК України, що є одним з основоположних принципів цивільного судочинства.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зупинення провадження у даній справі призводить до затягування її розгляду, оскільки нормами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок, а не право суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про недостатність факту перебування відповідача на військовій службі і про обов`язок суду з`ясувати волю військовослужбовця щодо розгляду справи без його участі або за участю представника, оскільки зі змісту поданого представником відповідача клопотання про зупинення провадження і слідує, що ОСОБА_2 бажає брати участь у справі і не погоджується з позовними вимогами. Отже, ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у цій справі, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, і є саме воля військовослужбовця ОСОБА_2 , як сторони у справі, який її виразив у поданому його представником клопотанні про зупинення провадження у справі.

Відтак, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд повинен забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справах, що стосується інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника, оскільки ці положення (ст. 252 ЦПК України) не стосуються тих випадків, коли суд зобов`язаний зупинити провадження згідно зі статтею 251 ЦПК України. Колегія суддів зауважує, що суд зобов`язаний, а не має право зупинити провадження у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції. Такий припис є спеціальною процесуальною гарантією для військовослужбовців, які внаслідок виконання обов`язку, передбаченого статтею 65 Конституції, об`єктивно позбавлені можливості повноцінно брати участь у судовому процесі й захищати свої права та інтереси. Норма про обов`язкове зупинення провадження не може тлумачитися і застосовуватися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу.

Необґрунтованими є твердження представника позивача в апеляційній скарзі про те, що суд повинен був врахувати технічну можливість участі відповідача у судовому засіданні через відеозв`язок або за участю представника - адвоката Кудіна О.М., оскільки конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем та його представником не надано суду підтверджуючих доказів щодо проходження відповідачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не заслуговують на увагу колегії суддів та повністю спростовуються матеріалами справи.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали була відсутня відповідь із військової частини НОМЕР_1 щодо витребуваної судом ухвалою від 21 серпня 2025 року інформації.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 серпня 2025 року (а.с. 104) у військової частини НОМЕР_1 було витребувано інформацію: чи є військова частина НОМЕР_1 бойовою; чи має можливість військовослужбовець ОСОБА_2 (судом першої інстанції помилково вказано прізвище ОСОБА_6 ) прибути до експертної установи для відібрання зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Проте наявність чи відсутність вказаної інформації не впливає на обов`язок суду зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки з моменту введення в Україні правового режиму воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури Збройних Cил України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 252 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

З відповіді командира військової частині НОМЕР_1 № 894 від 07 липня 2025 року саме і слідує, що військовослужбовець ОСОБА_2 перебуває в зоні виконання бойових дій, у зв`язку з чим неможливо його направити для проходження експертизи (а.с. 84).

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безвідповідальне, на думку представника позивача, ставлення відповідача до військової служби, оскільки вказане не впливає на обов`язок суду зупинити провадження у справі за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частині 1 статті 251 ЦПК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у цій справі не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 та частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано норми процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Яценком Артемом Олеговичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 04 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач: Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

Д.В. Сізов