Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №748/4104/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/138/26

Єдиний унікальний № 748/4104/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002015 від 05 листопада 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалиха Смілянського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 11 травня 2007 року Канівським міськрайонний судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 28 грудня 2007 року Смілянським міськрайонний судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 15 квітня 2011 року на 7 місяців 28 днів;

- 08 січня 2024 року Смілянським міськрайонний судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185, ст. 75 КК України на до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 63 від 01 червня 2024 року військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 148 від 21 липня 2024 року ОСОБА_3 призначено на посаду розвідника- далекомірника відділення управління командира 2 мінометної батареї 1 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обоврязки та додержуватися вимог :татутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

В свою чергу, солдат ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, близько 08 год. 00 хв. 01 вересня 2024 року, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, що для особового складу 1 єгерської роти НОМЕР_2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 визначене у АДРЕСА_2 .

23 листопада 2024 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (м. Чернігів, вул. Коцюбинського, буд. 57).

Так, солдат ОСОБА_3 внаслідок самовільного залишення місця служби, що визначене у сел. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області, обов`язки військової служби у період часу з 01 вересня 2024 року по 23 листопада 2024 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини його скоєння, викладені у обвинувальному акті. Суду зазначив, що з 21 липня 2024 року проходив військову службу за мобілізацією на посаді розвідника- далекомірника відділення управління командира 2 мінометної батареї 1 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 . 01 вересня 2024 року він самовільно залишив військову частину, поважних причин нез`явлення на службу не мав, час проводив за місцем проживання на власний розсуд. 23 листопада 2024 року самостійно прибув до П`ятого слідчого відділу ТУДБР та заявив про себе. У скоєному щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження та вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого, що виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану органом досудового слідства вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відносить визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, особу обвинуваченого, який за місцем служби характеризується незадовільно, раніше неодноразово судимий, кримінальне правопорушення скоїв в період іспитового строку, вік обвинуваченого, стан його здоров`я, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції цієї статті.

Враховуючи, що дане кримінальне правопорушення обвинувачений скоїв після ухвалення вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 січня 2024 року, за яким він засуджений до позбавлення волі строком на п`ять років з іспитовим строком один рік, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ч.1ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

На переконання суду саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу слід залишити тримання під вартою, строк покарання обвинуваченому слід рахувати з дня проголошення вироку суду, зарахувати у строк покарання обвинуваченому тримання його під вартою з 13 листопада 2025 року по 03 лютого 2026 року включно.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання за це кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 січня 2024 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років три місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку суду.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання перебування його під вартою з 13 листопада 2025 року по 03 лютого 2026 року включно.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою у той же строк з дня отримання вироку суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1