Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №750/12352/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12352/25

Провадження № 1-кп/750/150/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 08.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025270000000133 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Червоний Яр Березнегуватського району Миколаївської області, одруженого, із середньо-спеціальною освітою, маючого на утриманні неповнолітню дитину –дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

за участі учасників судового провадження :

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

Обвинуваченого ОСОБА_3 ,

Захисника адвоката ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и в :

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дій або тимчасово окупованих російською федерацією», ІНФОРМАЦІЯ_3 внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 01.03.2022 по 11.11.2022.

У тимчасово окупованому м. Херсон окупаційною адміністрацією на базі державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄРДПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) створено незаконний орган з питань виконання покарань - « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (дали – ІНФОРМАЦІЯ_6 ) (мовою оригіналу), який розпочав функціонування з 07.05.2022 та об`єднав у собі всі установи виконання покарань, які знаходились на тимчасово окупованій території (наказ воєнного коменданта Херсонської області від 07.05.2022 №18).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів, серед інших належать органи і установи покарань, а також інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Отже, « ІНФОРМАЦІЯ_6 » є незаконним правоохоронним органом, створеним на тимчасово окупованій території.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15 червня 2022 року громадянин України ОСОБА_3 , діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації на тимчасово окупованій території м.Херсон, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням представників збройних формувань та окупаційної влади Російської Федерації добровільно зайняти у незаконно створеному на тимчасово окупованій території м. Херсон правоохоронному органі посаду «младшего инспектора 2 категории отдела охраны учреждения ИК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу).

У подальшому, ОСОБА_3 , діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч вимог діючого законодавства України, добровільно зайняв у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м.Херсон, який має назву ІНФОРМАЦІЯ_6 », посаду «младшего инспектора 2 категории отдела охраны учреждения ИК « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу), розташованому за адресою АДРЕСА_3 , отримав спеціальне звання «рядовой внутренней службы» та приступив до виконання своїх службових обов`язків по здійсненню контролю за дотриманням режиму утримування ув`язнених на території установи.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю. Показав, що в червні 2022 року змушений був працевлаштуватися до установи, бо вагітна дочка потрапила до лікарні. Шукав роботу в м.Херсон, але не міг знайти. Побачив вивіску про те, що установа №90 набирає працівників. Пішов працевлаштовуватися, проте його не взяли. Згодом зателефонували і вирішили прийняти на роботу, бо не вистачало працівників. Займав посаду молодшого інспектора відділу охорони. В обов`язки входило охороняти периметр установи. Зброю отримував, але жодного разу не застосовував. Пропрацював 2,5 місяці, заробітну плату отримував в рублях, приблизно 32-35 тис російських рублів. Звільнився, бо стали вимагати отримати російський паспорт, а це могло означати, що треба буде піти воювати проти своїх. Він не мав проросійських поглядів, тому відмовився отримувати російський паспорт. Після звільнення пішов працювати до фермера. Одразу не міг піти до фермера працювати, бо окупанти розстрілювали всіх, хто їхав на поле. У вчиненому розкаюється, До окупації працював на будівництві.

Крім визнання винуватості, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

Крім повного визнання винуватості, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 11.06.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно із яким ІНФОРМАЦІЯ_10 отримано дані про вчинення мешканцями Херсонської області кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України із додатком у вигляді рапорту ст.оперуповноваженого в ОВС 2 сектору 1 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ в Херсонській області про виявлені ознаки кримінального правопорушення, до якого додано копії «табелей рабочего времени отдела безопасности «Северной исправительной колонии (№90) та копія «положения об управлении службы исполнения наказаний по ІНФОРМАЦІЯ_11 »;

-фотокопією «приказа воєнного коменданта Херсонской области» от 07 мая 2022 года №18 о Создании управления и назначении начальника службы исполнения наказаний по ІНФОРМАЦІЯ_11 » (мовою оригіналу);

-протоколом огляду від 2012.2024 Інтернет ресурсу : ІНФОРМАЦІЯ_12 , на якому виявлено публікацію, яка підтверджує наявність Указу Президента Российской Федерации от 13.10.2024 г.№1314», який регламентує діяльність незаконно створеного окупаційною владою РФ органу – ІНФОРМАЦІЯ_6 », який в свою чергу прямо підпорядкований « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та який згідно із положенням, викладеному в вище зазначеному «Указі», має право на здійснення «правозастосовних функцій» із додатком у вигляді роздруківки Указу Президента Российской Федерации от 13.10.2004 №1314 на 20 арк;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 27.03.2025, відповідно до якого старший слідчий СВ УСБУ в Чернігівській області ОСОБА_9 провів тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №42022100000000247 від 02.06.2022, при ознайомленні з якими було встановлено, що підлягають вилученню наступні документи – копії рапорту від 09.08.2022, складеного «инспектором (оперативной охранной теле – (видео-) системы) ІНФОРМАЦІЯ_14 » рядовою внутрішньої служби Юлією Угрюмовою, та рапорту від 18.08.2022, складеного инспектором (оперативной охранной теле – (видео-) системы) ІНФОРМАЦІЯ_14 » сержантом внутрішньої служби ОСОБА_10 на 12 арк, які були вилучені згідно із додатком до даного протоколу;

-копією рапорту від 09.08.2022, складеного «инспектором (оперативной охранной теле – (видео-) системы) ІНФОРМАЦІЯ_14 » рядовою внутрішньої служби Юлією Угрюмовою;

-копією рапорту від 18.08.2022, складеного инспектором (оперативной охранной теле – (видео-) системы) ІНФОРМАЦІЯ_14 » сержантом внутрішньої служби ОСОБА_10 на 12 арк;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 20.01.2025, відповідно до якого старший слідчий в особливо важливих справах ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 провів тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №42022100000000247 від 02.06.2022, та вилученив документи згідно із додатком до даного протоколу у вигляді опису вилучених речей і документів;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 за участі свідка ОСОБА_12 , який на фототаблиці №1 під №2 впізнав ОСОБА_3 , а на фототаблиці №2 під №4 він впізнав ОСОБА_13 , з додатками №1 та №2 у вигляді фототаблиць, довідкою до неї та диском;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 за участі свідка ОСОБА_14 , яка на фототаблиці №1 під №2 впізнала ОСОБА_3 , а на фототаблиці №2 під №4 він впізнала ОСОБА_13 , з додатками №1 та №2 у вигляді фототаблиць, довідкою до фототаблиці та диском;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.07.2025 за участі свідка ОСОБА_15 , яка на фототаблиці №1 під №2 впізнала ОСОБА_3 , а на фототаблиці №2 під №4 він впізнала ОСОБА_13 , з додатками №1 та №2 у вигляді фототаблиць, довідкою до фототаблиці та диском;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2025 за участі свідка ОСОБА_16 , який на фото №3 впізнав ОСОБА_3 , який працевлаштувався до незаконно створеного правоохоронного органу РФ, з додатком №1 у вигляді фототаблиці та довідкою до неї;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.04.2025 за участі свідка ОСОБА_17 , який на фото №3 впізнав ОСОБА_3 , який працевлаштувався до незаконно створеного органу ІНФОРМАЦІЯ_6 , з додатком №1 у вигляді фототаблиці та довідкою до неї та диском;

-протоколом затримання підозрюваного від 25.06.2025, згідно із яким ОСОБА_3 було затримано о 07 год 10 хв 25.06.2025 в АДРЕСА_4 . Під час особистого обшуку було вилучено мобільний телефон «Samsung Galaxy А10» із сім-картою;

-протоколами допитів свідка ОСОБА_17 від 23.04.2025, свідка ОСОБА_16 від 30.01.2025, ОСОБА_12 від 25.07.2024, свідка ОСОБА_14 від 27.07.2024, свідка ОСОБА_15 від 28.07.2024, допит яких відбувався відповідно до ч.11 ст. 615 КПК України під запис. Відеозаписи допитів зазначених свідків були переглянуті в судовому засіданні.

Недопустимості доказів сторони обвинувачення згідно із вимогами ст.ст.87-89 КПК України судом не встановлено, всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, та судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.

Сукупністю досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_3 добровільно зайняв посаду у незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі, ходив на роботу, виконував покладені на нього окупаційною владою обов`язки, отримував заробітну плату, про що також зазначив сам обвинувачений під час його допиту в суді.

Судом встановлено, що вчинення кримінального правопорушення не відбулось під впливом погрози, тиску чи примусу.

Оцінюючи відповідно до вимог ст.94 КПК України безпосередньо досліджені судом докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 , який є громадянином України, у добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, доведена поза розумним сумнівом, а тому кваліфікує дії обвинуваченого за ч.7 ст.111-1 КК України.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , а так само обставин, які б виключали злочинність його діяння, або були б підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_3 мав проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, а тому зазначені ознаки протиправних дій обвинуваченого виключаються судом із обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується положеннями ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України, є особливо тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає у наданні правдивих показань, та щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, про що зазначалось як стороною обвинувачення так і стороною захисту, а також підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Суд зазначає, що передбачені п.1 ч.1 ст.66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.11.2018 у справі № 297/562/17.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він одружений, має дружину та дитину, має зареєстроване місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його пост кримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Зі змісту частини першої статті 69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 591/2221/19 при призначенні більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), необхідно враховувати наявність зв`язку між пом`якшуючими обставинами і метою та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Окрім того, необхідно встановити, що відповідні пом`якшуючі обставини істотно знизили тяжкість вчиненого злочину.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

З огляду на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи ОСОБА_3 , недоведеності наявності у нього проросійських поглядів та критичного ставлення до діючої законної влади в Україні, відсутність фактів застосування ним зброї проти громадян України, відсутності шкоди та будь-яких тяжких наслідків, суд погоджується з думкою сторони обвинувачення та сторони захисту і вважає за можливе застосувати ст.69 КК України, призначивши обвинуваченому більш м`яке основне покарання, ніж передбачено санкцією ч.7 ст.111-1 КК України, у позбавлення волі на строк 8 років, з призначенням, в межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, як обов`язкового, та конфіскації всього майна (крім житла), яке є його особистою власністю, як альтернативного.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України стосовно дотримання мети.

Судом не встановлено підстав для застосування ст. 75 КК України, як того просив захисник обвинуваченого, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення обвинуваченим вчинено в період встановленого в Україні воєнного стану, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, і що свідчить про те, що злочин має підвищену суспільну небезпечність.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 27.06.2025 у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово був продовжений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Керуючись ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, на строк 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна (крім житла).

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 25.06.2025 по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1