Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №569/23969/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23969/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП ______________, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №493381 від 25.10.2025, 25.10.2025, о 08 год 52 хв, в м. Рівне по вул. Біла, 71, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; неприродна блідість; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Нікольченко Б.Б. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На доведення доводів посилався на порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виразилось у вимозі пройти огляд без фактичного встановлення ознак наркотичного сп`яніння, вказав, що причиною відмови були небезпідставні побоювання, що працівники поліції проти волі доставлять його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - ТЦК та СП), наголосив на тому, що за результатами проходження огляду в медичному закладі за власною ініціативою у нього не виявлено ознак сп`яніння.

Заслухавши пояснення захисника Нікольченка Б.Б., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту – Інструкція).

Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2-4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому, з наявних у матеріалах справи відеозаписах з нагрудної камери працівника поліції не вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов`язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд.

У судовому засіданні захисник Нікольченко Т.О. пояснив, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які встановили, що він як активна особа, яка немає відстрочки від мобілізації та бронювання, а тому вони мають його доставити до ТЦК. З метою власної безпеки він відмовився, після чого патрульним було запропоновано пройти освідування на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. Зазначив, що не мав умислу порушувати п. 2.5 ПДР України, а відмовився вийти з автомобіля та проїхати із поліцейськими до медичного закладу, оскільки розумів, що його завезуть до ТЦК.

Дані обставини узгоджуються із наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким підтверджується, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння після того, як він не виявив бажання прослідувати в ТЦК.

За таких обставин, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 наявності прямого умислу на вчинення правопорушення, адже він не відмовлявся від освідування з метою приховати стан наркотичного сп`яніння та уникнути відповідальності за це.

Разом з цим, судом враховується, що ОСОБА_1 , після оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння. Результат огляду ознак сп`яніння не виявлено, що підтверджується висновком лікаря КП «РОЦПЗН» № 1262 від 25.10.2025 року.

Працівники поліції проявили упереджене ставлення до особи ОСОБА_1 , адже фактично поліцейським ініційовано процедуру огляду водія на стан сп`яніння з метою поміщення його в патрульний автомобіль, у зв`язку із порушенням правил військового обліку. Такі дії поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до ТЦК, спонукавши її до відмови від освідування, яка й стала підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об`єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23).

Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:

- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»);

- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);

- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.

Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.

У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі підлягає до закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Святослав РОГОЗІН