Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №569/23660/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23660/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.,

секретар судового засідання Баланович М.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на частку у спільному майні подружжя та поділ спільного майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; визначити її право власності на 1/2 частку автомобіля марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Toyota Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 у сумі 105025 гривень.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 02.12.1994 року перебувають з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Право власності на вказане майно зареєстровано на ім`я відповідача. Досягти домовленості в позасудовому порядку не вдалося, у зв`язку з чим вона звертається до суду для захисту свого права.

Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито позовне провадження у справі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позов в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання.

Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, з 02.12.1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №449196443 від 24.10.2025 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , від 04.08.2004 року.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_3 .

Згідно звітів про оцінку майна від 30.10.2025 року ТОВ «Консалтинг-експерт І» ринкова вартість транспортного засобу: марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 210050 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка майна співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частини перша, друга, третя статті 70 СК України).

Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.

До складу майна, що підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб. Разом з тим при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

При поділі майна подружжя шляхом визначення часток кожного із подружжя майно відбувається зміна режиму права спільної власності зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судом встановлено, що спірне майно: квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , набуте сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі.

При цьому, суд зауважує, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, оцінивши докази в сукупності, суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , придбані сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, і є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач не спростував презумпцію спільної сумісної власності на вказане майно.

Тому суд доходить висновку, що спірне нерухоме майно є спільним сумісним майном сторін, яке підлягає поділу між ними в рівних частках між сторонами.

Позивач вказує, що в зв"язку з неможливістю поділу автомобіля в натурі, оскільки відповідач користується автомобілем, просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу у сумі 105025 гривень.

Відтак, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, суд вважає за можливе поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, по 1/2 частці за кожним, право власності на квартиру АДРЕСА_1 . А також, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 у сумі 105025 гривень.

Відповідно задоволення вимоги про поділ майна як спільної сумісної власності шляхом визнання за сторонами права власності на її частки за кожним свідчить і про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такі об`єкти.

В частині заявлених позивачем вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя: земельної ділянки та житлового будинку суд звертається до висновку, викладеного у п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, згідно з яким встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

З огляду на викладене вимога позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя наведених вище об`єктів нерухомого майна не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3150 гривні 00 копійок.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на частку у спільному майні подружжя та поділ спільного майна задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, по 1/2 частці за кожним, право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки Toyota модель Corolla, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 у сумі 105025 (сто п`ять тисяч двадцять п"ять) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3150 гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4

Повне судове рішення складено 02.02.2026 року.

Суддя І.О.Гордійчук