Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №566/358/25 — Млинівський районний суд Рівненської області

Кримінальне провадження № 566/358/25

№ провадження 1-кп/566/46/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025181160000001, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець с. Стара Носовиця Дубенського району Рівненської області, житель АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не депутат, не судимий, пенсіонер, на утриманні неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 31.12.2024 приблизно о 22 год., перебуваючи в приміщенні будинку по місцю свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з раптово виниклим умислом, з метою вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті іншої людини та бажаючи їх настання, умисно наніс два удари ножем по тулубу потерпілого ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної непроникаючої рани по задньо - паховій лінії зліва у 6-му міжребер`ї, яке має ознаки легкого тілесного ушкодження із короткочасним розладом здоров`я, а також колото-різаної рани на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні 5-го ребра і 4-го міжребер`я, раньовий канал якої проникав у плевральну порожнину через 4-те міжребер`я і 5-те ребро та закінчувався в порожнині лівого шлуночка серця, яке має ознаки тяжкого за критерієм небезпеки для життя в момент отримання і знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_6 . У результаті гострої крововтрати внаслідок колото-різаних ушкоджень лівої половини грудної клітки, ушкодження лівого шлуночка серця, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер на місці події.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він 31.12.2024 приблизно о 22 год., перебуваючи в приміщенні будинку по місцю свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій людині та бажаючи їх настання, умисно наніс не менше п`яти ударів ножем по спині, голові та правій руці потерпілого ОСОБА_7 , в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді двох колото-різаних ран на спині біля хребта, саден в ділянці правої вушної раковини, різаної рани на підборідді справа, саден і поверхневої рани на тильній поверхні правої кисті, які мають ознаки легких із короткочасним розладом здоров`я.

Тобто, ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме, у заподіянні умисних легких тілесних ушкодженнях, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 18.12.2025 року було задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку з його відмовою від обвинувачення; кримінальне провадження № 12025181160000001 від 01 січня 2025 року в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, - закрито.

Прокурор у судовому засіданні підтримав обвинувачення, просив визнати винним ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років, скасувати арешт на майно, процесуальні витрати стягнути із обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, подавав до суду клопотання, у якому просив розгляд кримінального провадження проводити без його участі, цивільний позов не заявляв і зазначив, що заявляти не буде (т. 1 а.п. 149), відмовився від обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України, претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не мав (т. 2 а.п. 71).

У судовому засіданні 16.04.2025 року ОСОБА_7 пояснив, що 31.12.2024 розпивав спиртні напої з ОСОБА_8 . ОСОБА_9 (обвинувачений) запропонував, що поставить могорич, якщо вони з ОСОБА_10 знайдуть його велосипед. Вони знайшли його велосипед та привезли йому, разом сиділи, по стопці випивали в ОСОБА_11 , «по п`яні» між ними виникла суперечка, мабуть ОСОБА_12 щось образливе сказав в сторону дяді ОСОБА_13 , не пам`ятає що саме, а той схопив ножа, який був між бильцем ліжка і подушкою, та наніс удари ОСОБА_14 , потім кинувся до нього, його порізав, вибігла тьотя ОСОБА_15 і йому вдалося втекти. Мови за гроші не було, думок щось вкрасти теж не було, всі троє були п`яні, він не пам`ятав, чого виник конфлікт між ними.

Потерпіла ОСОБА_16 , дочка померлого ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, подавала суду клопотання, у якому просила розгляд кримінального провадження проводити без її участі, повідомила, що цивільний позов заявляти не буде (т. 1 а.п. 147).

У судовому засіданні 16.07.2025 року в режимі відеоконференції ОСОБА_16 повідомила, що не була очевидцем події, 15 років не проживає з батьком, батьки розлучені з 2010 чи з 2009 року, батько не цікавився її життям, цивільний позов не заявляла і не планує, щодо покарання обвинуваченому зазначила, що якщо він зробив це, то нехай несе відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав, пояснив, що напередодні нового року 31.12.2024 він загубив десь свій велосипед, та зайшов до свого кума ОСОБА_17 , щоб придбати горілку. Там були ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які погодилися за могорич знайти його велосипед. Взявши пляшку в кума, він пішов додому. Приблизно о 22 годині до нього додому прийшли ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , які відразу завели у веранду будинку його велосипед. ОСОБА_4 вказав їм на пляшку, яку він взяв у кума та поставив на підвіконнику у веранді як могорич за знайдений велосипед. Хлопці просили ще гроші на цигарки, однак він їм сказав, що є лише великі гроші, які лежать у ліжку, але він не збирався їм їх давати. Тоді він пішов у кухню готувати їсти, але згадав, що забув телефон у кімнаті. Зайшовши у кімнату, він побачив, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 рилися у ліжку, він зрозумів, що вони шукали там гроші. Запитав їх: «На хрена?», розвернувся до виходу і зі спини на нього напали хлопці, ОСОБА_20 заламав йому праву руку, ОСОБА_12 був за спиною зліва, вони боролися з ним. ОСОБА_4 дістав ніж, який давно, ще з 2014 року, зберігав між бильцем ліжка і подушкою, та лівою рукою (він шульга) почав махати ножем взад, відбиваючись від хлопців. ОСОБА_12 впав на ліжко, а він продовжував боротьбу з ОСОБА_20 . Увесь той час в сусідній кімнаті була його співмешканка ОСОБА_15 , вона психічно хвора, проте документи про її стан здоров`я не оформляли, але возили її в психлікарню. Вона вибігла із криком, тоді ОСОБА_20 втік. ОСОБА_4 побачив, що ОСОБА_12 лежить, вийшов з ножем, у веранді зробив ковток горілки з горла, на дворі уже були люди. Пояснив, що не хотів вбивати, різати ОСОБА_21 , шкода, що так сталося, він захищався, не нападав, з ОСОБА_10 жив нормально, ніякої біди не хотів, злякався, що його заб`ють, бо ОСОБА_22 , злодій.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав підзахисного, зазначив, що кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 115 КК України не знайшла підтвердження, умислу ОСОБА_4 не мав заподіяти смерть ОСОБА_23 . Обвинувачений допустив дурницю, він сказав хлопцям, що є у нього гроші, а ОСОБА_20 неодноразово судимий, в тому числі за крадіжки. Просив врахувати, що покази ОСОБА_24 , на відміну від ОСОБА_7 , послідовні, просив врахувати пояснення експерта, та виправдати обвинуваченого за ст.115 КК України. Вважає, що підзахисний діяв в умовах необхідної оборони.

Заслухавши учасників кримінального провадження, допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків, експерта, дослідивши матеріали кримінального провадження, речові докази, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, крім іншого, згідно із статтею 91 КПК України, є: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування, відповідно до ч. 1 статті 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до положень статей 84-85 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Із метою з`ясування обставин кримінального правопорушення, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_6 , та правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , в судових засіданнях було допитано свідків, експерта та досліджено докази, зібрані стороною обвинувачення.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 повідомив, що 31.12.2024, приблизно о 23:00 год., коли він перебував у будинку ОСОБА_7 , то туди забіг останній і сказав, що його вітчима ОСОБА_6 ножем зарізав ОСОБА_4 і що це трапилось за місцем його проживання. ОСОБА_25 прибіг у будинок ОСОБА_4 , де у кімнаті на ліжку виявив труп ОСОБА_6 та намагався врятувати його, здійснюючи серцево-легеневу реанімацію, однак останній був мертвий. Після цього, свідок вийшов на двір і побачив ОСОБА_4 , який тримав у руці ніж. Обвинувачений сказав йому: «Пробач, я цього не хотів», а ОСОБА_25 відповів: «Підніми і в нього пробачення проси». Тоді він викликав поліцію та швидку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 (матір ОСОБА_25 ), яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_6 31.12.2024, приблизно о 18:00 год. пішов щедрувати, куди саме не розповідав. Приблизно о 23:40 год. до неї зателефонував її син ОСОБА_25 і повідомив, що ОСОБА_6 вбили у будинку ОСОБА_4 , очевидцем самої події вона не була.

Свідок ОСОБА_27 (кум обвинуваченого) в судовому засіданні пояснив, що у вечірню пору 31.12.2024 приблизно о 21 год. до нього прийшли ОСОБА_20 і ОСОБА_12 , щедрували, вони сиділи в нього випивали. Зайшов також кум ОСОБА_28 , сказав, що у нього вкрали велосипед. ОСОБА_20 з ОСОБА_14 погодилися за могорич знайти цей велосипед, і вони все таки знайшли та повезли його ОСОБА_10 . Потім до свідка додому прибіг ОСОБА_19 та сказав, що ОСОБА_28 його підрізав ножем. Також ОСОБА_29 розповів свідку, що ОСОБА_30 зарізав ОСОБА_6 , який помер на місці. ОСОБА_27 не був очевидцем самої події та не знав, за яких обставин це сталося. Разом з тим, охарактеризував обвинуваченого з позитивної сторони, сказав, що він не конфліктний і ніхто не повірив, що він вбив ОСОБА_14 , ціле село б за ОСОБА_31 пішло. А про ОСОБА_20 сказав, що він злодій і бандит.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , яка є сусідкою обвинуваченого, через стіну живе, повідомила, що чула, як хтось постукав до ОСОБА_10 , він сказав: «Ну то заходь, ОСОБА_33 ». Все було тихо і вона заснула міцно, а прокинулася, коли ОСОБА_15 (співмешканка обвинуваченого) кричала: «Люди, поможіть». Що відбувалося у кімнаті ОСОБА_10 зовсім не чула, бо спала. Свідок охарактеризувала сусіда ОСОБА_34 як спокійного, дуже доброго, не конфліктного чоловіка, він жив з ОСОБА_15 і доглядав за нею, вона психічно хвора (шизофренія), трохи випивав, але конфліктів, бійок не було, завжди тихенько в них в хаті. Зазначила, що всі люди в селі бояться говорити про ОСОБА_20 , він погана людина, схильний до бійок, п`янок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 , яка проживає разом з ОСОБА_20 , у них двоє спільних дітей, пояснила, що 31.12.2024 до них приходив ОСОБА_18 і ОСОБА_36 , вони випивали, потім ОСОБА_12 з ОСОБА_20 пішли колядувати/щедрувати. Пізніше ОСОБА_37 привів ОСОБА_20 додому пораненого, він був весь в крові, вона викликала швидку. Безпосереднім очевидцем подій, які відбувалися у ОСОБА_10 вона не була.

Свідок ОСОБА_38 (брат співмешканки обвинуваченого) в судовому засіданні пояснив, що приїхав близько 2 чи 3 год. ночі 01.01.2025 року в село до будинку сестри, де проводилися слідчі дії. Безпосереднім очевидцем подій, які відбувалися у ОСОБА_10 він не був. Проте повідомив, що ОСОБА_39 розповів, що дочка залишила гроші на лікування, а ОСОБА_20 з ОСОБА_14 хотіли їх забрати. ОСОБА_10 попросив його забрати ті гроші, щоб не пропали, в журналі під матрасом ліжка. Дійсно, там, де сказав ОСОБА_39 були 7000 грн., він їх знайшов і забрав. Обвинувачений з його сестрою ОСОБА_40 , яка хворіє шизофренією, живуть з 1994 року, у них двоє дорослих дітей. ОСОБА_39 любив випити, але не конфліктна людина. За словами ОСОБА_41 , він злякався, що його задушать за гроші, хлопці рилися в кімнаті, шукали гроші.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_42 підтвердив, що смерть ОСОБА_6 настала у результаті гострої крововтрати внаслідок колото-різаних ушкоджень лівої половини грудної клітки, ушкодження лівого шлуночка серця. При цьому експерт більш схилився до версії обвинуваченого, аніж потерпілого щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

У судовому засіданні були дослідженні також докази, надані стороною обвинувачення, зокрема:

- протокол огляду місця події від 01.01.2025 з ілюстративними таблицями, відеозаписом, в ході якого у житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , що в АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_6 з явними ознаками насильницької смерті, а також виявлено та вилучено сліди кримінального правопорушення та ніж, який був знаряддям його вчинення (т. 1 а.к.п. 16-55);

- ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 01.01.2025 року надано дозвіл слідчому на проведення огляду житла - господарства в АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_43 (т. 1 а.к.п. 65-66);

- протокол огляду місця події від 01.01.2025, в ході якого було оглянуто труп ОСОБА_6 та зафіксовано тілесні ушкодження, а саме колото-різану рану передньої грудної клітки зліва, колото-різану рану серця, а також оглянуто та вилучено одяг загиблого з пошкодженнями (т. 1 а.к.п. 71-76);

- лікарське свідоцтво про смерть № 1 від 01.01.2025 померлого ОСОБА_6 із зазначеними причинами смерті: гостра крововтрата, колото-різана рана серця (т. 1 а.к.п. 78);

- висновок експерта № 1 від 30.01.2025 (т. 1 а.к.п. 83-85), за яким смерть ОСОБА_6 настала від гострої крововтрати в результаті колото-різаних ушкоджень лівої половини грудної клітки, ушкодження лівого шлуночка серця;

- протокол проведення слідчого експерименту від 02.01.2025 за участю ОСОБА_7 з відео фіксацією (т. 1 а.к.п. 126-133), який показував за яких обставин 31.12.2024 він та ОСОБА_6 отримали ушкодження;

- висновок експерта № 9 (1д) від 19.03.2025 (т. 1 а.к.п. 137-139), за яким одна із колото-різаних ран на лівій половині грудної клітки ОСОБА_6 могла бути нанесена за обставин, на які вказав свідок ОСОБА_7 під час слідчого експерименту 2 січня 2025 року;

- висновок експерта № 48 від 19 березня 2025 (т. 1 а.к.п. 177-178), за яким не виключено виникнення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_7 за обставин, на які вказали він та підозрюваний ОСОБА_4 в ході проведених із ними слідчих експериментів відповідно 2 та 10 січня 2025 року;

- висновок експерта від 10.01.2025 (т. 1 а.к.п. 234-236), за яким виявлені колото-різані рани трупа ОСОБА_6 виникли внаслідок двох травматичних дій плоским, односторонне загостреним, колюче-ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа;

- висновок експерта № 15/16/17-мк від 17.02.2025 (т. 2 а.к.п. 10-16), за яким на тканині куртки, джемпера та теніски від трупа ОСОБА_6 виявлені по два колото-різаних пошкодження, розташованих по одному у середніх третинах передів зліва та по одному у середніх третинах спинок зліва; дані колото-різані рани на шкіряних клаптях та колото-різані пошкодження на тканині предметів одягу виникли одночасно, внаслідок двох травматичних дій плоским, односторонне загостреним, колюче-ріжучим травмуючим знаряддям на зразок клинка ножа та могли бути заподіяні клинком ножа, представленого на експертизу, а рівно і від дії іншого колюче-ріжучого травмуючого знаряддя з подібними конструктивними характеристиками клинка;

- висновки біологічних експертиз від 04.03.2025, 06.03.2025 (т. 2 а.к.п. 21-28, 33-40, 46-61), за якими встановлювалися генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразків букального епітелію ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ;

- висновок експерта від 11.03.2025 (т. 2 а.к.п. 67-80), за яким генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами виявлених на зрізах нігтів правої руки підозрюваного ОСОБА_4 є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 та зразка букального епітелію ОСОБА_7 , та не містять генетичних ознак зразків букального епітелію ОСОБА_6 ;

- висновок цитологічної експертизи № 17 від 29.01.2025 (т. 2 а.к.п. 84-87), за яким виявлені сліди крові на ножі не виключає походження від ОСОБА_7 , походження слідів крові на ножі від трупа ОСОБА_6 не виключається у якості домішку, а також походження слідів крові на ножі від ОСОБА_4 не виключається лише в якості домішку та за наявності в нього тілесних ушкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент події;

- висновки імунологічних експертиз № 85, № 84, № 82 від 17.01.2025 (т. 2 а.к.п. 91, 95, 99), за якими встановлювалися групи рідкої крові за ізосерологічною симтемою АВО ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;

- висновок цитологічної експертизи № 15 від 24.01.2025 (т. 2 а.к.п. 103-106), за якою виявлені епітеліальні клітини у змивах з обох рук ОСОБА_7 можуть походити в тому числі від самого ОСОБА_7 , домішок клітин ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не виключається;

- висновок цитологічної експертизи № 14 від 24.01.2025 (т. 2 а.к.п. 110-113), за якою досліджувалися змиви з обох рук ОСОБА_4 , виявлено кров людини, яка може походити в тому числі від ОСОБА_7 , походження крові від ОСОБА_6 не виключається лише у якості домішку, походження від ОСОБА_4 можливо лише у якості домішку, якщо в останнього на момент події була зовнішня кровотеча;

- висновок цитологічної експертизи № 13 від 24.01.2025 (т. 2 а.к.п. 118-124), за якою досліджувалися змиви з гумового килиму на доріжці, що веде до житлового будинку, змиви з першої сходинки порогу перед вхідними дверима житлового будинку, змиви з внутрішньої сторони вхідних дверей житлового будинку, вирізки з лінолеуму з підлоги кухні, зішкріби з підлоги кімнати № 1, виявлені кров (об.1-5) та клітини пухкої сполучної та жирової тканин (об. 1-4) можуть походити, в тому числі від ОСОБА_7 , походження даних слідів від ОСОБА_6 не виключається лише у якості домішку, походження від ОСОБА_4 можливо у якості домішку, якщо в останнього на момент події була зовнішня кровотеча;

- висновок імунологічної експертизи № 329 від 14.03.2025 (т. 2 а.к.п. 129-131), за якою досліджувався одяг ОСОБА_6 , на футболці, джемпері, куртці, джинсах, трусах виявлена кров людини, ознаки якої властиві ОСОБА_6 , даних про наявність крові ОСОБА_7 , ОСОБА_4 не отримано; на шкарпетках, шапці, кросівках плям, схожих на кров, не виявлено;

- висновки імунологічних експертиз № 330 від 14.03.2025, № 83 від 04.02.2025 (т. 2 а.к.п. 136-138, 143-144), за якими досліджувався одяг ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , на представлених футболці, куртці, безрукавці виявлена кров людини, ознаки якої властиві ОСОБА_7 , у випадку змішання крові двох, або більше осіб, домішок крові, яка властива ОСОБА_6 не виключається, даних за наявність крові ОСОБА_4 не отримано; на представлених кофті темно-сірого кольору, куртці виявлена кров людини, ознаки якої властиві ОСОБА_7 , у випадку змішання крові декількох осіб, домішок крові, характерної ОСОБА_6 не виключається, даних за наявність крові ОСОБА_4 не отримано, на кофті сірого кольору, штанах, чоботах наявності крові не встановлено;

- висновок цитологічної експертизи № 16 від 23.01.2025 (т. 2 а.к.п. 148-150), за якою досліджувалася кров ОСОБА_4 , трупа ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та встановлювалася їх групова належність за ізосерологічною системою АВ0;

- протокол проведення слідчого експерименту із відео фіксацією (т. 2 а.к.п. 197-203) за участю підозрюваного ОСОБА_4 , під час якого останній показав за місцем проживання обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ;

- висновок експерта № 8 (1д) від 18.03.2025 (т. 2 а.к.п. 207-209), за яким тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран лівої половини грудної клітки ОСОБА_6 могли бути нанесені за обставин, на які вказав підозрюваний ОСОБА_4 під час проведеного з ним слідчого експерименту 10 січня 2025 року, ударів ножем у ліву половину грудної клітки потерпілого було два;

- висновок експерта № 6 від 07.01.2025 (т. 2 а.к.п. 213-214), за яким у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді поверхневої рани в ділянці другого міжфалангового суглобу четвертого пальця лівої кисті по ходу складки шкіри; вказане ушкодження має ознаки дії ріжучого предмета, могло утворитись під час стискання клинка ножа самим потерпілим 31.12.2024 року і має ознаки легкого, ушкодження не відображає індивідуальних ознак травмуючого предмета, характерне воно для дії тупого предмета, самооборони тощо;

- висновок судово-психіатричного експерта №40/25 від 12.02.2025 (т. 3 а.к.п. 3-11), за яким ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення будь-яким психічним захворюванням, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав; ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованих йому дій у тимчасовому хворобливому стані, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебував; ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення будь-якими психічними розладами не страждав, міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_4 в даний час будь-яким психічним захворюванням не страждає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

- протокол огляду речей від 20.03.2025 (т. 3 а.к.п. 30-34) з участю ОСОБА_4 та його захисника, об`єктом огляду був ніж, який зі слів ОСОБА_4 належить йому і саме ним він заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 31.12.2024 під час конфлікту з останніми, з метою власної оборони.

У судовому засіданні були оглянуті речові докази, а саме, ніж, одяг обвинуваченого, які ОСОБА_4 впізнав, як свої речі, а також одяг ОСОБА_6 .

Таким чином, сукупність наведених вище висновків експертиз, інших доказів підтверджує, що саме ОСОБА_4 наніс два удари ножем по тулубу ОСОБА_6 , в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної непроникаючої рани по задньо - паховій лінії зліва у 6-му міжребер`ї, яке має ознаки легкого тілесного ушкодження із короткочасним розладом здоров`я, а також колото-різаної рани на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні 5-го ребра і 4-го міжребер`я, раньовий канал якої проникав у плевральну порожнину через 4-те міжребер`я і 5-те ребро та закінчувався в порожнині лівого шлуночка серця, яке має ознаки тяжкого за критерієм небезпеки для життя в момент отримання і знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_6 . У результаті гострої крововтрати внаслідок колото-різаних ушкоджень лівої половини грудної клітки, ушкодження лівого шлуночка серця, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер на місці події.

За змістом положень ч. 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен, крім іншого, вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 3-1) чи підлягає обвинувачений звільненню від відповідальності; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; 6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; тощо.

Згідно із частинами 1, 3 статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Із метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_4 послідовно пояснював, що не хотів вбивати, різати ОСОБА_21 , він захищався, діяв в умовах самооборони, злякався, що його заб`ють, заберуть гроші, знаючи, що ОСОБА_20 раніше судимий неодноразово, а ОСОБА_12 борець. ОСОБА_20 з ОСОБА_14 хотіли грошову винагороду за знайдений велосипед, а він їм попередньо казав, що у нього в ліжку є гроші, лише великими купюрами, які потрібні на ліки, проте хлопцям не збирався їх давати.

Вирішуючи питання про те, чи перебував обвинувачений, який спричинив смерть ОСОБА_23 , в стані необхідної оборони, суд враховує вимоги про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 4 ст. 17 КПК України).

За вимогами ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України характеризується двома елементами: вчиненням особою суспільно небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.

Перший елемент підстави необхідної оборони - це наявність суспільно небезпечного посягання. При цьому об`єктом суспільно небезпечного посягання можуть бути також охоронювані законом права та інтереси іншої особи, тобто особи, яка хоч і була піддана посяганню, але сама їх не захищає і на захист стала інша особа. Істотною характеристикою суспільно небезпечного посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона.

Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони, - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання.

Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона перебуває в стані необхідної оборони. У разі якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо не зважаючи на це, особа все ж таки завдає шкоди особі, що здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона підлягає кримінальній відповідальності за завдану шкоду на загальних підставах.

Водночас за нормативним визначенням умисне вбивство ч. 1 ст. 115 КК України з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини, коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.

Спрямованість умислу необхідно встановлювати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема потрібно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, а отже і для того, хто обороняється.

На відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Суд виходить із установлених фактичних обставин справи та вважає, що органом досудового розслідування не вірно кваліфіковані дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, суд, аналізуючи події кримінального правопорушення, вбачає підстави для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 118 КК України.

Так, версія обвинуваченого не була спростована стороною обвинувачення поза розумним сумнівом. Фактично мотив та мету злочину зазначено в обвинувальному акті як раптово виниклий умисел, з метою вбивства. При цьому до уваги стороною обвинувачення очевидно бралися показання саме ОСОБА_7 .

Проте, показання потерпілого ОСОБА_7 , який в подальшому навіть відмовився від обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України та претензій до ОСОБА_4 зовсім не мав, цивільний позов не заявляв, були не послідовні та не відповідали дійсним обставинам справи.

ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомляв, що вони утрьох з ОСОБА_14 та ОСОБА_44 випивали алкоголь в ОСОБА_24 в кімнаті, та нібито ОСОБА_12 сказав щось образливе ОСОБА_10 і через це той схопив ножа. Що саме сказав ОСОБА_12 обвинуваченому, чому все ж таки виник конфлікт, ОСОБА_20 так і не пригадав, зазначивши, що не пам`ятає, бо усі троє були п`яні.

Однак із протоколу огляду місця події від 01.01.2025 року з ілюстративними таблицями та відеозаписом (т. 1 а.к.п. 16-53), не вбачається, що в кімнаті, де сталася подія хтось взагалі розпивав алкогольні напої. Пляшка з алкоголем стояла на підвіконні у веранді, що відповідає версії обвинуваченого, який підготував цю пляшку як могорич за знайдений велосипед ОСОБА_20 і ОСОБА_14 , та вони утрьох не розпивали її в нього в кімнаті.

Хлопці, за версією обвинуваченого, хотіли окрім пляшки, грошову винагороду за знайдений та доставлений велосипед. Якраз під матрасом ліжка, на якому лежав мертвий ОСОБА_18 , й були гроші 7000 гривень номіналом по 1000 гривень, які на прохання обвинуваченого ОСОБА_24 , щоб вони не зникли, забрав брат його співмешканки ОСОБА_45 - ОСОБА_46 . Саме ці гроші, на думку обвинуваченого, й хотіли забрати ОСОБА_20 і ОСОБА_12 . Зазначене підтвердив в судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_46 .

Згідно із інформацією, наявною в матеріалах кримінального провадження, із показань свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_47 (т. 1. а.к.п. 115-116), згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_48 (т. 1 а.к.п. 117-118), із Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за крадіжки, також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення адміністративного нагляду, домашнє насильство, дрібне хуліганство, характеризується негативно за місцем проживання, дуже конфліктна та коли вип`є - агресивна людина, його бояться мешканці в селі.

У свою чергу обвинувачений ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання (т. 2 а.к.п. 165-166), свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_47 , ОСОБА_49 його характеризували як добру, неконфліктну людину, раніше не судимий, пенсіонер, доглядав за хворою співмешканкою.

Із матеріалів кримінального провадження та із показань обвинуваченого вбачається, що у день події в сусідній кімнаті була співмешканка обвинуваченого - ОСОБА_43 , згідно протоколу допиту якої (т. 1 а.к.п. 109-111) вона повідомила, що 31.12.2024, у вечірній час, до них додому прийшов ОСОБА_19 з якимось чоловіком, якого вона не знає. Вони почали розмовляти про те, що знайшли велосипед ОСОБА_4 і просили у нього якусь винагороду. При цьому через деякий час невідомий чоловік сказав, що винагорода не потрібна та запропонував ОСОБА_50 йти, однак останній не йшов і продовжував розмову з ОСОБА_4 , стверджуючи, що вони заслужили винагороду. Дана розмова проходила на спокійних тонах, без агресії між учасниками, однак остання знаходилась у іншій кімнаті та не бачила на власні очі, а лише чула розмову. Раптово вона почула, що почалась бійка і тоді зайшла у кімнату, де перебували вищевказані особи та побачила, що ОСОБА_4 тримає у руках ніж, а вищевказаний невідомий чоловік лежить на ліжку без свідомості. ОСОБА_29 в цей час кричав до ОСОБА_4 , щоб той кинув ніж. Побачивши це ОСОБА_45 злякалась і вибігла з будинку.

Прокурор спростовував версію обвинуваченого про самооборону тим, що ОСОБА_10 не мав тілесних ушкоджень.

Проте, згідно висновка експерта № 6 від 07.01.2025 (т. 2 а.к.п. 213-214) у обвинуваченого ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді поверхневої рани в ділянці другого міжфалангового суглобу четвертого пальця лівої кисті по ходу складки шкіри. Вказане ушкодження має ознаки дії ріжучого предмета, могло утворитись під час стискання клинка ножа самим потерпілим 31.12.2024 року і має ознаки легкого, ушкодження не відображає індивідуальних ознак травмуючого предмета, характерне воно для дії тупого предмета, самооборони тощо.

Після події ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування слідів та знаряддя злочину, не втікав з місця події, лише вийшов на двір, навпаки як побачив пасинка ОСОБА_51 , вибачався перед ним, казав, що не хотів цього.

Висновки експертиз (т. 1 а.к.п. 137-139, т. 1 а.к.п. 177-178, т. 2 а.к.п. 207-209) свідчать, що механізми ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 могли відповідати і версії ОСОБА_20 , і версії ОСОБА_10 . Проте на допиті в судовому засіданні експерт ОСОБА_42 все-таки схилявся до версії обвинуваченого.

Оскільки висновки експерта свідчать, що і за обставин, зазначених обвинуваченим, і за обставин, вказаних ОСОБА_20 , могли виникнути ушкодження ОСОБА_14 , то, зважаючи на позицію сторони захисту, суд виходить з вимог частини 4 статті 17 КПК України і приймає до уваги варіант, що є найбільш сприятливим для обвинуваченого.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 19 вересня 2023 року у справі № 204/647/20 (провадження № 51-3037км22).

Згідно із ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 6 ст. 368 КПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права; обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інших доказів, окрім суперечливих показів ОСОБА_20 , які б спростували версію сторони захисту про те, що смертельні удари були завдані як самооборона у зв`язку з нападом потерпілих на обвинуваченого і для захисту від них, прокурором не наведено, і, таким чином, твердження ОСОБА_24 не спростовані поза розумним сумнівом.

Обставини кримінального провадження свідчать про те, що у обвинуваченого виник намір заподіяти потерпілим будь-які тілесні ушкодження лише задля того, щоб вони припинили посягання на його власність ( ОСОБА_7 та ОСОБА_6 хотіли забрати грошові кошти у ОСОБА_4 ), а також життя (напали на нього раптово ззаду).

Разом із тим, застосування обвинуваченим у цій ситуації ножа та заподіяння смертельного поранення ОСОБА_23 не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а отже він вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію діяння обвинуваченого з частини 1 статті 115 КК України на статтю 118 КК України, оскільки це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого, судом встановлено, що він є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, ніколи не конфліктував з сусідами і односельчанами, доглядає за дружиною, яка має проблеми зі здоров`ям, завжди спокійний, доброзичливий, врівноважений, у 2022 році переніс операцію на очі, має проблеми із зором та опорно-руховим апаратом, відноситься до категорії людей, які переважно використовують ліву руку - шульга, скарг та претензій в його адресу не надходило (т. 2 а.к.п. 165-166), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 2 а.к.п. 168), виключений з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі (т. 2 а.к.п. 170), раніше не судимий, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався (т. 2 а.к.п. 171).

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вказаний факт підтверджується відповідним медичним висновком від 01.01.2025 (т.2 а.к.п. 176).

Із урахуванням зазначеного, суспільної небезпеки вчиненого, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 118 КК України, тобто позбавлення волі на строк 2 (два) роки з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Суд вважає, що призначення такого покарання ОСОБА_4 буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

06 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області у справі № 566/1/25 (т. 1 а.к.п. 112-113) накладено арешт без права користування, розпорядження та відчуження на наступне майно, а саме:

- ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, що знаходився в коридорі №1; скляну пляшку з етикеткою «Улюблена VODKA пшенична класична» з прозорою рідиною; мобільний телефон в корпусі синього кольору з чохлом чорного кольору виявлений на кухні; черевик з нашаруванням речовини бурого кольору з підлоги кімнати №1 (спальна кімната); мобільний телефон марки «NOKIA», пачка сірників, запальничка, защібка замка типу блискавка, вилучені в ході огляду місця події в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_4 ; взуття камуфляжного забарвлення «Піксель» з написом «KROK»; куртку темного кольору з капюшоном; кофту темно-сірого кольору на замку; кофту світло-сірого кольору з написом «FILA»; штани темного кольору; вилучені в ході затримання ОСОБА_4 ;

- кофту типу «худі» зеленого кольору, на поверхні якої наявне нашарування речовини темно-бурого кольору зовні схоже на кров; штани із візерунком типу «хакі» військові, на поверхні яких наявне нашарування речовини темно-бурого кольору візуально схоже на кров; підкладку до куртки з матеріалу чорного кольору типу жилетка на поверхні якої наявне нашарування речовини темно-бурого кольору; кофту зеленого кольору (військову) із замком, на поверхні якої наявні нашарування речовини темно-бурого кольору, зовні схожа на кров; футболку зеленого кольору з пошкодженням матеріалу та нашаруванням речовини темно-бурого кольору, зовні схожа на кров, вилучені в ході огляду в приміщенні КНП «Дубенська міська лікарня», які належать ОСОБА_7 ;

- куртку чорного кольору з наявним написом «Adidas», на якій наявні пошкодження матеріалу; кофту в`язану світлого кольору з візерунком темного кольору, на якій наявні пошкодження; футболку з пошкодженням матеріалу; джинсові штани синього кольору; кросівки темного кольору з написом «270 білого кольору», труси чорного кольору, шкарпетки чорного кольору, шапка чорного кольору, які належали померлому ОСОБА_6 .

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на зазначене вище тимчасово вилучене майно згідно ухвали слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 06 січня 2025 року.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У матеріалах кримінального провадження наявні документально підтверджені витрати на залучення експертів у загальному розмірі 44018,09 грн., в тому числі:

- 9417,85 грн. згідно довідки про витрати до висновку експерта від 04.03.2025 № СЕ-19/118-25/1059-БД (т. 2 а.к.п. 28);

- 10321,65 грн. згідно довідки про витрати до висновку експерта від 04.03.2025 № СЕ-19/118-25/1492-БД (т. 2 а.к.п. 40);

- 14292,08 грн. згідно довідки про витрати до висновку експерта від 06.03.2025 № СЕ-19/118-25/1487-БД (т. 2 а.к.п. 61);

- 9986,51 грн. згідно довідки про витрати до висновку експерта від 11.03.2025 № СЕ-19/118-25/1489-БД (т. 2 а.к.п. 80).

Оскільки ухвалюється обвинувальний вирок, процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення експертиз експертами Рівненського НДЕКЦ МВС України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави в загальному розмірі 44018,09 грн.

ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України затримано 01.01.2025 о 03:40 год., згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 2 а.к.п. 172-175).

Ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 03.01.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду від 26.02.2025 продовжено до 31.03.2025.

20.03.2025 прокурором затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 та скеровано його для розгляду по суті в Млинівський районний суд Рівненської області.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27.03.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.05.2025, а в подальшому ухвалами суду продовжувався такий запобіжний захід, востаннє ухвалою суду від 18.12.2025 продовжено по 12 год. 20 хв. 15 лютого 2026 року включно.

Із врахуванням того, що ОСОБА_4 обрана міра покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо нього слід залишити попередній - тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.

Згідно із ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк затримання та тримання під вартою з 03 години 40 хвилин 01.01.2025 року із розрахунку один день позбавлення волі за один день утримання ОСОБА_4 під вартою.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 373 - 374, 376, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання - 03 години 40 хвилин 01.01.2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання у виді позбавлення волі, зарахувати строк затримання та тримання під вартою з 03 години 40 хвилин 01.01.2025 року із розрахунку один день позбавлення волі за один день утримання ОСОБА_4 під вартою.

Продовжити раніше обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 02 квітня 2026 року включно.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 06 січня 2025 року у справі № 566/1/25, на усе зазначене в ухвалі майно.

Стягнути з ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області 09.10.2001 року) на користь держави на фінансування Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати, пов`язані із залученням експертів на проведення судових експертиз в розмірі 44018 (сорок чотири тисячі вісімнадцять) гривень 09 копійок.

Речові докази:

- усі змиви речовин бурого кольору, зрізи з нігтів, зразки крові, зразки букального епітелію, змиви з рук та інші змиви, контрольний зразок бинта, зішкріб з підлоги, серветка (матеріал), яким оброблено змиви з рук, контроль марлі; ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, що знаходився в коридорі № 1; скляну пляшку з етикеткою «Улюблена VODKA пшенична класична» з прозорою рідиною; вирізку з лінолеуму з підлоги кухні з нашаруванням речовини бурого кольору; зішкріб речовини бурого кольору з підлоги кімнати № 1; черевик з нашаруванням речовини бурого кольору з підлоги кімнати № 1, защібка замка типу блискавка, - знищити;

- мобільний телефон в корпусі синього кольору з чохлом чорного кольору виявлений на кухні, мобільний телефон марки «NOKIA», вилучені в ході огляду місця події в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , повернути власникам майна;

- взуття камуфляжного забарвлення «Піксель» з написом «KROK»; куртку темного кольору з капюшоном; кофту темно-сірого кольору на замку; кофту світло-сірого кольору з написом «FILA»; штани темного кольору, які належать ОСОБА_4 , - повернути власнику;

- куртку чорного кольору з наявним написом «Adidas», на якій наявні пошкодження матеріалу; кофту в`язану світлого кольору з візерунком темного кольору, на якій наявні пошкодження; футболку з пошкодженням матеріалу; джинсові штани синього кольору; кросівки темного кольору з написом «270 білого кольору», труси чорного кольору, шкарпетки чорного кольору, шапка чорного кольору, які належали померлому ОСОБА_6 , - повернути його дочці, потерпілій ОСОБА_16 ;

- кофту типу «худі» зеленого кольору, на поверхні якої наявне нашарування речовини темно-бурого кольору зовні схоже на кров; штани із візерунком типу «хакі» військові, на поверхні яких наявне нашарування речовини темно-бурого кольору візуально схоже на кров; підкладку до куртки з матеріалу чорного кольору типу жилетка, на поверхні якої наявне нашарування речовини темно-бурого кольору; кофту зеленого кольору (військову) із замком, на поверхні якої наявні нашарування речовини темно-бурого кольору, зовні схожа на кров; футболку зеленого кольору з пошкодженням матеріалу та нашаруванням речовини темно-бурого кольору, зовні схожа на кров, які належать ОСОБА_7 , - повернути власнику;

- запальничку темного кольору з написом «Вогник», пачку сірників, грошову банкноту номіналом 200 грн. серійний номер ДД 6816884, грошову банкноту номіналом 100 грн. серійний номер ВД 6376089, чотири монети номіналом по 2 грн., одна монета номіналом 1 грн., які належать ОСОБА_4 та передані на зберігання ОСОБА_52 , - повернути власнику.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1