Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №564/4608/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4608/25

30 січня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Зберун К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленн) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 11.08.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16810 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами цього договору ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 7000 грн. 00 коп. строком на 365 днів, до 11.08.2025 шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника, емітовану АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50 % річних).

Вказує, що ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором, 11.08.2024 перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, починаючи з 11.08.2024 по 11.08.2025 в сумі 34108 грн. 00 коп., які нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом.

Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 41108 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн. 00 коп., заборгованості за нарахованими процентами - 34108 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 11.08.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16810 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується кредитним договором № 1810 від 11.08.2024 р., таблицею обчислення загальної вартості кредиту, графіком платежів, інформаційним повідомлення позичальника ОСОБА_1 про ознайомлення з умовами договору, повідомлення позичальника ОСОБА_1 про номери засобів зв`язку, підписаними позичальником одноразовим ідентифікатором, Правилами надання грошових коштів у позику, витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи про хронологію дій щодо укладення кредитного договору, в яких зазначено одноразовий ідентифікатор, час його відправки та номер телефону позичальника, час та дату введення ідентифікатора позичальником та відправки його товариству, дату та час перерахування позичальнику кредитних коштів.

Вказане свідчить про ознайомлення відповідачки з умовами договору та належне укладення зазначеного кредитного договору, шляхом проставляння сторонами електронного цифрового підпису.

За умовами цього договору ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 7000 грн. 00 коп. строком на 365 днів, до 31.08.2025, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника, емітовану АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50 % річних).

Наведене підтверджується квитанцією про перерахування кредитних коштів в сумі 7000 грн. на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 , повідомленням АТ КБ «Приватбанк» про підтвердження здійснення операції про зарахування кредитних коштів, випискою про рух коштів на картковому рахунку позичальника, з якої вбачається, що 11.08.2024 на її картковий рахунок зараховано кредитні кошти в сумі 7000 грн.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором, 11.08.2024 перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики та процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Всупереч умов кредитного договору №16810 від 11.08.2024 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала. Згідно наданого суду розрахунку станом на 22.10.2025 заборгованість відповідача становить 41108 грн. 00 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 34108 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками.

Пунктом 1.2 договору кредитної лінії № 16810 від 11.08.2024 передбачено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,50 % в день від суми залишку кредиту.

Проте, умови Договорів в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день, а саме 1,50%.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 11.08.2024 року кредитний договір № 16810 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ні ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ", позивач не мав права визначати проценту ставку у розмірі 1,50% в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Договір з відповідачем укладено 11.08.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7000 грн. 00 коп., то 1 % в день становить 70 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором №16810 від 11.08.2024 не виконала, у передбачений договором строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 32550 коп., яка складається з: 7000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 25550 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (із розрахунку 1 5 х 365 днів).

Доказів пртилежного суду не надано. Відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за кредитом.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені ст. 1048 - 1050 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

За наведених обставин з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитом у сумі 32550 грн. 00 коп.

Встановлено, що витрати позивача зі сплати судового збору становлять 2422 грн. 40 коп. , витрати на правничу допомогу 10000 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (32550 х 100) : 41108 = 79,18%, тобто позов задоволено на 79,18 %.

При визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд наводить наступний розрахунок: 2422 грн. 40 коп. х 79,18 % = 1918 грн. 06 коп., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1918 грн. 06 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7918 грн. 00 коп. (10000 грн. х 79,18%).

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПРОЦЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 16810 від 11.08.2024 в розмірі 32550 (тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ПРОЦЕНТ» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ПРОЦЕНТ» витрати, пов`язані з правничою допомогою в сумі 7918 (сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ПРОЦЕНТ», Київ, бульвар Вацлава Гавела,4, ЄДРПОУ 41466388.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2026 року.

СуддяР. М. Снітчук