Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №949/40/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/40/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024240000000124 від 07 березня 2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург російської федерації, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого на посаді оператора ГРС Західного ЛВУМГ ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», громадянина України, неодруженого, освіти середньої, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом на незаконне придбання, зберігання бурштину, переслідуючи корисливий мотив, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час та місці, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, незаконно придбав у невстановлений слідством спосіб каміння, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 № 637/97-ВР, а також згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994, та висновків судових гемологічних експертиз за спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння», відноситься до дорогоцінного каміння органогенного утворення, а саме каміння природного походження - бурштин пресований та бурштин у декоративних елементах загальною масою 3131,76 г, ринковою вартістю 108228 гривень 99 копійок, також бурштин у сировині, загальною масою 4,58177 кг, ринковою вартістю 8231 гривня 30 копійок, бурштин у сировині, загальною масою 0,03241 кг, ринковою вартістю 27 гривень 26 копійок, бурштин у декоративних елементах, загальною масою 647,65 г, ринковою вартістю 2476 гривень 89 копійок та бурштин пресований, загальною масою 6674,92 г, ринковою вартістю 169632 гривні 31 копійка, що у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відноситься до значних розмірів, не маючи при цьому відповідних документів, які б підтверджували законність походження даного бурштину, незаконно зберігав його в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту виявлення та вилучення вказаного каміння бурштину, працівниками поліції під час проведення обшуку за вказаною адресою.

Органом досудового розслідування вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 240-1 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджена відповідними документами, вчиненого у значних розмірах.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Додатково пояснив, що шкодує про вчинене, зробив для себе належні висновки та обіцяв, що більше такого не повториться.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд зважати на повне визнання вини обвинуваченим та просив призначити йому покарання із застосування статті 75 КК України звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просить розглянути кримінальне провадження не досліджуючи докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю.

Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів по справі, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Враховуючи викладене, судом зроблено висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 240-1 КК України, як незаконне придбання, зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджена відповідними документами, вчиненого у значних розмірах., є правильною.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами) (далі - постанова №7), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 240-1 КК України, згідно ст. 12 КК України класифікується, як тяжкий злочин.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.

Отже, характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий (а.п. 181), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (а.п. 183), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п. 182).

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , що передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У п. 2 постанови №7 зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

У п. 4 вказаної постанови №7, Верховний Суд України зазначив, що виходячи з того, що встановлення пом`якшувальних та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Разом з тим, наведений у ч. 1 ст. 67 КК України перелік обставин, що обтяжують покарання, є вичерпним, тому суд не вправі посилатись у вироку як на обтяжуючі і враховувати при призначенні покарання інші обставини, не передбачені цією статтею (п. 6 постанови №7).

Відповідно до п. 1 постанови №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вказані роз`яснення узгоджуються і з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19 жовтня 2006 року суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення".

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Тому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети: кари, виправлення винної особи і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти росії" від 09 червня 2005 року, "Фрізен проти росії" від 24 березня 2005 року, "Ісмайлова проти росії" від 29 листопада 2007 року).

Тобто, суд має призначити покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання з урахуванням справедливості відносно конкретної особи, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 КК України).

Таким чином, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, а також те, що він повністю визнавши свою вину, щиро розкаявся, тому вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті інкримінованої за вказане кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Проте, зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, із встановленням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, сприяти виправленню та попередженню у вчиненні ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Майнової шкоди не завдано.

Питання про речові докази та розподіл процесуальних витрат, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Враховуючи, що санкція інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 240-1 КК України - передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років з конфіскацією майна, суд вважає за необхідне відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати до обвинуваченого заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, яка полягає у конфіскації у обвинуваченого у власність держави каміння бурштину.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27 червня 2023 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області накладено арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування у кримінальному провадженні №12023240000000029 на: предмети схожі на вироби з бурштину, які поміщено до сейф-пакету №7330937, на який нанесено пояснювальний напис, посвідчено підписами учасників та опечатано, предмети схожі на вироби з бурштину які поміщено до сейф-пакету №7330938, на який нанесено пояснювальний напис, посвідчено підписами учасників та опечатано, предмети схожі на вироби з бурштину, які поміщено до сейф-пакету №7330939, на який нанесено пояснювальний напис, посвідчено підписами учасників та опечатано, мобільний телефон марки «HTC» ІМЕІ НОМЕР_1 із сім карткою за абонентським номером НОМЕР_2 , які поміщено до сейф-пакету №7361150, на який нанесено пояснювальний напис, посвідчено підписами учасників та опечатано, мобільний телефон марки «Motorollа» ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 із сім карткою за абонентським номером НОМЕР_5 , які поміщено до сейф-пакету №7361150, на який нанесено пояснювальний напис, посвідчено підписами учасників та опечатано, що вилучені у ОСОБА_4 .

У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395, 615КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави: бурштин у сировині загальною вагою 4,58177 кг, який після дослідження поміщено у мішок білого кольору, горловина якого стягнута пломбою-стяжкою №7549027 та який передано на зберігання до АТ КБ "Приват Банк" в м. Хмельницькому; каміння бурштину у сировині загальною вагою 0,03241 кг, каміння бурштину у декоративних елементах масою 647,65 г та каміння бурштину пресованого масою 6674,92 г, яке після дослідження поміщено до спеціальних пакетів експертної служби за №5857451 та №5857452 та яке передано на зберігання до АТ КБ "Приват Банк" в м. Хмельницькому; каміння бурштину пресованого у декоративних елементах (каміння оброблене та частково оброблене) масою 3131,76 г, яке після дослідження поміщено до спеціального пакету експертної служби за №5857454 та яке передано на зберігання до АТ КБ "Приват Банк" в м. Хмельницькому.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «НТС» ІМЕІ НОМЕР_1 із сім карткою за абонентським номером НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Motorollа» ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_6 із сім карткою за абонентським номером НОМЕР_5 , які поміщено до сейф-пакету №SUD2059559 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- 10 дисків з інформацією, які поміщені до паперових конвертів - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 40173,44 гривень, зокрема за проведення судової гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного, та декоративного каміння» №СЕ-19/106-23/9796-ФХГД від 04.12.2023 становить 3824,00 гривень; проведення судової гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного, та декоративного каміння» №СЕ-19/106-23/9798-ФХГД від 10.01.2024 становить 21203,84 гривень; проведення судової гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного, та декоративного каміння» №СЕ-19/106-23/9800-ФХГД від 28.02.2024 становить 15145,60 гривень.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1