Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №398/6219/24 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6219/24

провадження №: 2/398/146/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"02" лютого 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Борозні Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, від імені та в інтересах якого діє представник Морозова Олена Іванівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та за абонентське обслуговування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 КП «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, від імені та в інтересах якого діє представник Морозова О.І., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та за абонентське обслуговування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що КП «Теплокомуненерго» перебуває з боржником у фактичних договірних відносинах, про що свідчить відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії опубліковано на офіційному веб-сайті КП «Теплокомуненерго» https://kpteplo.wixsite.com/olexandriyateplo, та діє з 01.03.2022. Боржник не виконує належним чином покладені на нього обов`язки по сплаті комунальних послуг, у зв`язку з чим станом на 01.11.2024 року виникла заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 46773,05 грн., плата за абонентське обслуговування 1076,05 грн., 3% річних в розмірі 84,24 грн., індекс інфляції в розмірі 290,09 грн., а всього 48223,43 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, плата за абонентське обслуговування, 3% річних, індекс інфляції та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 25.12.2024 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.10.2025 залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_2 .

21.10.2025 відповідач подала до суду клопотання, в якому зазначає, що з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.11.2021 наявна заборгованість в розмірі 29706,18 грн. У зв`язку з чим просить витребувати від позивача повний розрахунок заборгованості. Таким чином, в основу боргу включено заборгованість поза строками позовної давності, тому просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Крім цього, в наданому розрахунку не зазначено індексу інфляції, визначеного Державною службою статистики України за кожен місяць нарахування індексу інфляції. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволені позову повністю.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, причина неявки суду не відома.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити по справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП «Теплокомуненерго» є підприємством Олександрійської міської ради, вид діяльності якого – постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.8).

Згідно з повним розрахунком заборгованість ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , за теплопостачання з квітня 2008 по жовтень 2024 року становить 46773,05 грн. плата за абонентське обслуговування 1076,05 грн. При цьому, з розрахунку вбачається, що по особовому рахунку періодично здійснювались оплати вартості послуг, востаннє в грудні 2017 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за період з січня 2024 по жовтень 2024 року, 3% річних становить 84,24 грн., індекс інфляції 290,09 грн. (а.с.6).

Відповідно до 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок, серед іншого, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

При цьому, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Тобто, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання тобто боржник сплачує борг з урахуванням рівня інфляції та три відсотки річних за прострочення зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 року у справі №6-68цс12 та від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У період з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

За змістом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, на час дії карантину продовжувався.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до цих пір.

Відповідно до п. 19 ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Лише Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, враховуючи, що остання оплата заборгованості була здійснена в грудні 2017 року, то строк позовної давності спливає в грудні 2020 року. Однак враховуючи введення карантину в березні 2020 року строки позовної давності були зупинені, в подальшому таке зупинення було продовжено введенням в Україні військового стану. КП «Теплокомуненерго» звернувся до суду з даним позовом 20.11.2024, тобто в межах строку позовної давності.

Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого ОСОБА_2 , успадкувала не лише права, а й обов`язки спадкодавця, а тому у неї виникає обов`язок сплати заборгованості, яка станом на 01.11.2024 становить 48223,43 грн., що складається з: 46773,05 грн. – заборгованість за послуги теплопостачання; 1076,05 грн. – заборгованість за абонентське обслуговування; 84,24 грн. – 3% річних; 290,09 грн. – індекс інфляції, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та розрахунком, наданим позивачем.

З урахуванням встановлених у справі обставин, керуючись зазначеними нормами права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради, від імені та в інтересах якого діє представник Морозова Олена Іванівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та за абонентське обслуговування з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Перспективна, 32-а, код ЄДРПОУ 00185330) заборгованість станом на 01.11.2024 у розмірі 48223 (сорок вісім тисяч двісті двадцять три) грн. 43 коп., з яких: 46773,05 грн. – заборгованість за послуги теплопостачання; 1076,05 грн. – заборгованість за абонентське обслуговування; 84,24 грн. – 3% річних; 290,09 грн. – індекс інфляції.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Олександрійської міської ради (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Перспективна, 32-а, код ЄДРПОУ 00185330) витрати на оплату судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Молонова