Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №382/2826/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2826/25

Провадження № 2/382/452/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Голованова В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій вказала, що з відповідачем по справі шлюб зареєстрували 16 травня 1997 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Поліського району реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 4. Від подружнього життя мають неповнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя в них не склалося в зв`язку з тим, що вони перестали розуміти один одного, проживають окремо, ведуть різні бюджети, разом як подружжя не проживають, та відповідач відносно позивачки вчиняє домашнє насильство, в результаті чого вона була вимушена звернутися до правоохоронних органів. Мотивуючи тим, що подальше збереження сім`ї є неможливим , шлюб носить лише формальний характер, просила шлюб між нею та відповідачем розірвати без надання строку на примирення, судові витрати покласти на відповідача та залишити після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_4 ».

В судове засідання позивачка не з`явилася, в заяві до суду просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги визнав.

В силу ст. 105 ч. 3 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Статтею 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Перевіривши матеріали справи, роз`яснивши сторонам наслідки визнання позову, враховуючи, що відповіда позов визнав та його визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом та позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.258-259, 263, 265, 268, 354, 279, 141 ЦПК України, ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу ОСОБА_5 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер невідомий, місце реєстрації АДРЕСА_1 зареєстрований 16 травня 1997 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Поліського району реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 4, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити « ОСОБА_4 ».

ОСОБА_1 повернути 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок сплаченого нею судового збору з державного бюджету, в зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер невідомий, місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 30 січня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О. А.