Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №381/7068/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/440/26

381/7068/25

Заочне Рішення

Іменем України

29 січня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

04.12.2025 на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області представником товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до ОСОБА_1 (далі, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що 05.06.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) № 05.06.2020-010001343.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 7 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу, право вимоги за зазначеним вище договором перейшло до позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

З урахуванням існування заборгованості та не сплачених відсотків, позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 10 900 гривень, як заборгованість за кредитним договором (оферти) № 05.06.2020-010001343 від 05.06.2020, яка складається з: 7 000 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 3 900 гривень – заборгованість по відсоткам.

Зазначені вище суми позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень та 6 000 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 19 січня 2026 року на 13.00 год.

В судове засідання представник позивача не з`явився, був повідомлений належним чином про час і дату проведення судового засідання, в прохальній частині позову просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (а. с. 8).

З урахуванням того, що судом не визнавалась обов`язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представника позивача.

В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з`явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статті 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 29 січня 2026 року до 10 години 00 хвилин.

Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) № 05.06.2020-010001343 від 05.06.2020.

Договір укладено шляхом ознайомлення позичальника з пропозицією про укладення кредитного договору, подання заявки на укладення кредитного договору № 05.06.2020-010001343 від 05.06.2020 та погодження заяви кредитором.

Сума кредиту 7 000,00 грн., строк, на який надається кредит 14 дні з дати його надання (короткий кредит).

Строк користування кредитом за умовою «довгий кредит» - 28 календарних днів з дати отримання.

Проценти за умовою «короткий кредит» 1 960,00 грн., що становить 28 % в процентному значенні (фіксована процентна ставка незмінна).

Проценти за умовою «довгий кредит» 4 900,00 грн., що становить 70 % в процентному значенні (фіксована процентна ставка незмінна).

Графік платежів за умовою «короткий кредит» - сума кредиту 7 000,00 грн. та проценти 1 960,00 грн. сплачуються до 19.06.2020 включно.

Графік платежів за умовою «довгий кредит» - сума кредиту 7 000,00 грн. та проценти 4 900,00 грн. та сплачуються до 03.07.2020 включно.

Позичальник обирає умову «короткий кредит» шляхом здійснення дій повернення кредиту у дату, вказану у графіку платежів за умовою «короткий кредит» та сплати процентів за користування кредитом за умовою «короткий кредит». Сторони погоджуються, що при нездійсненні позичальником вказаних дій кредит вважається отриманим за умовою «довгий кредит», а позичальник зобов`язаний повернути кредит у дату, вказану у графіку платежів за умовою «довгий кредит» та сплатити проценти.

Договір укладений в електронній формі, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), що відповідає приписам статті 205, 207 ЦК України (а. с. 26-27, 40-45).

В подальшому був укладений договір факторингу № СЦ-280325-15 від 28 березня 2025 року, згідно з якими право вимоги за кредитним договором № 05.06.2020-010001343 від 05.06.2020 перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», позивача у справі (а. с. 19-25).

На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором позивач надав картку субконто, відповідно до відомостей якої перераховано грошові кошти на платіжну картку клієнта за договором № 05.06.2020-010001343 (а. с. 15-16).

Інших доказів перерахування коштів відповідачу, як позичальнику, до позовної заяви не надано.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Довідка про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором», відповідно до відомостей якого заборгованість відповідача за кредитним договором складає 10 900,00 грн., з яких 7 000,00 грн. - основний борг, 3 900,00 грн. – проценти (а. с. 18).

З урахуванням встановлених обставин справи, суду необхідно відповісти на наступні питання: 1. Чи було укладено договір між фінансовою установою, як кредитором та відповідачем, як позичальником, 2. Чи були надані відповідачу грошові кошти в борг, чи допустив відповідач неналежне виконання зобов`язань за цим договором та чи виникла заборгованість, якщо заборгованість виникла, то який її розмір, 3. Чи перейшло право вимоги до позивача, як нового кредитора, за наведеним вище кредитним договором.

Відповідаючи на перше питання щодо того, чи був укладений кредитний договір, суд виходить з наступного.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їхню нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 05.06.2020-010001343 від 05.06.2020 був укладений з первісним кредитором та відповідачем, як позичальником та, відповідно, є регулятором правовідносин сторін спору.

Далі, для вирішення спору по суті, суд повинен відповісти на наступні питання, чи надавалися за укладеним договором відповідачу, як позичальнику, грошові кошти в борг, якщо так, то в якій сумі та чи допустив відповідач порушення умов зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків.

Так, для підтвердження факту існування боргу, представником позивача було надано примірники укладеного договору, картку субконто та довідку про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором.

Згідно приписів частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом приписів статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Картка субконто та, на яку посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, а отже не є доказом виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання коштів в борг на умовах, визначених договором.

Крім цього, довідка про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором щодо конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинного документу, на підставі якого він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якому наполягає позивач.

Враховуючи принцип процесуальної рівності сторін спору та керуючись приписами частини 7 статті 81 ЦПК України, суд констатує, що позбавлений можливості збирати докази з власної ініціативи, в тому числі й докази, що підтверджують доводи позивача щодо надання грошових коштів відповідачу та щодо розміру заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в супереч приписам статті 12, 81 ЦПК України не надано доказів для підтвердження обставин щодо надання коштів у борг відповідачу, як позичальнику, первинним кредитором та, відповідно, існування заборгованості.

При цьому, позивачем не повідомлено про наявність перешкод у наданні таких доказів та у відповідності до приписів статті 84 ЦПК України, клопотань про витребування доказів не заявлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги не доведені та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову.

Далі, згідно приписів частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміст цієї норми свідчить про необхідність врахування саме висновків Верховного суду щодо застосування правових норм, які викладені у відповідних Постановах.

Проте, згідно пункту 45 Рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України», національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження.

А отже, для обрання способу тлумачення правових норм, згідно наведеної позиції ЄСПЛ, може враховуватись і відповідна правозастосовна практика судів апеляційної інстанції, а не виключно Верховного суду.

Тому, ухвалюючи рішення в цій цивільній справі, суд враховує релевантні правові позиції, висловлені в Постановах Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року по справі № 367/6541/24 (номер рішення в ЄРДР 124844311), від 27 березня 2025 року по справі № 758/13116/24 (номер рішення в ЄРДР 126187615).

В зазначених вище постановах судів апеляційної інстанції висловлено правову позицію з приводу того, що надана позивачем довідка субконто не є зведеним документом, яка погоджена з відповідачем та яка підтверджена первинними обліковими бухгалтерськими документами. Вказана довідка субконто, на яку посилався позивач у позовній заяві, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості, що свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог та, як наслідок, є підставою для відмови у задоволенні позову.

В межах цієї цивільної справи суд не вбачає підстав для підступу від наведених вище правових позицій.

При цьому суд не ставить під сумнів правомірність укладення з позивачем договору факторингу, однак зазначає, що за відсутності належних доказів надання первинним кредитором грошових коштів в борг відповідачу, як позичальнику, укладення відповідного договору факторингу не свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не доведено існування обставин щодо отримання відповідачем грошових коштів в борг за вказаним кредитним договором, заявлені позовні вимоги не обґрунтовані та, як наслідок, не підлягають задоволенню.

Згідно приписів статей 137, 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відносяться на рахунок позивача.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 137, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.