Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №346/6009/25 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6009/25

Провадження № 2/342/228/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Матієк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Городенка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , звернувся в Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №54.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спільне життя між сторонами не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на життя, сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства. Позивач зазначає, що вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Кожен з них вже тривалий час живе окремим життям та своїми інтересами. Спільного господарства сторони не ведуть, фактичні шлюбні відносини між ними припинені з 2021 року. Крім того, позивач зазначає, що має стосунки з іншою жінкою, з якою мешкає у цивільному шлюбі вже три роки. Стверджує, що подальше спільне життя та примирення між ним та відповідачкою вважає таким, що суперечить їхнім інтересам. Збереження шлюбу вважає неможливим, на примирення не згоден.

Також позивач повідомляє, що від даного шлюбу у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на теперішній час їх син мешкає разом з матір`ю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 19 ЦПК України, просить суд розірвати шлюб.

Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П. від 21.11.2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано для розгляду за підсудністю до Городенківського районного суду Івано-Франківської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної цивільної справи визначено суддю Федів Л.М.

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання в справі призначено на 13 січня 2026 року о 09:50 год в приміщенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області (зал судових засідань №2, вул. Героїв Євромайдану, 7, м. Городенка).

Учасники справи в судове засідання 13 січня 2026 року не з`явилися. Судове засідання відкладено на 03 лютого 2026 року о 9:50 год, у зв`язку із неявкою відповідача до суду, яка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у встановленому законом порядку.

На адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просив розглядати дану справу за його відсутності та за наявними в матеріалах справи документами. Зазначив, що позовні вимоги підримує в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву суду не надала. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не зверталася та будь-яких інших заяв, клопотань не надавала. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористалася.

Разом з цим, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому днем вручення судової повістки є зокрема день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно з гл. 10 Розділу ІІІ ЦПК України. Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено та прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 03 вересня 2020 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №54 від 03 вересня 2020 року, що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00052929348, сформованого 09 серпня 2025 року.

За час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 11 листопада 2025 року Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Статтею 51 Конституції України та статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже положення статті 51 Конституції України та статті 24 СК України відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, відповідно до статті 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, статтею 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Аналогічні положення містить стаття 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно з частиною другою статті 18, статтею 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги статті 110 Сімейного Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з частиною третьою статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

При вирішенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими. Відповідач в судове засідання не з`явилася для дачі особистих пояснень, а також не подала до суду письмової заяви/пояснення чи заперечення з приводу розірвання шлюбу.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено в нормах Сімейного кодексу України.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що сім`я розпалася повністю, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, позивач та відповідач не підтримують шлюбних стосунків, їх шлюб носить лише формальний характера, а відповідач в судове засідання не з`явилася для дачі особистих пояснень, та не подала до суду письмової заяви/пояснення чи заперечення з приводу розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку, що позов про розірвання шлюбу слід задовольнити, шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.112, 114, 115 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 03 вересня 2020 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №54 від 03 вересня 2020 року.

Шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Судове рішення складене 03.02.2026.

Суддя: Федів Л. М.