Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №378/52/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/52/26

Провадження № 3/378/62/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т. Н., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , якого постановою судді Ставищенського районного суду Київської області від 23.12.2025 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП України, і оштрафовано на 34000 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами, 3 січня 2026 року, близько 23 години 49 хвилин, по вул. Георгія Нагаївського в селищі Ставище, керував електроскутером Crosser Brand Elektric Tricycle, без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 28), про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Пункт 2.9«а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адмінправопорушення підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 558427 від 4 січня 2026 року, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роздруківкою письмового результату тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер» Алкотест 6820 ARНК 0534 та актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 04.01.2026 (а.с. 17-19), відповідно до яких проба позитивна 2,69 % проміле алкоголю;

- відповідно до довідки щодо наявності посвідчення водія Батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України від 04.01.2026, довідки щодо кваліфікації адміністративного правопорушення Батальйону №2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України від 04.01.2026, копії форми вивода адмінпрактики та копій постанов Ставищенського районного суду Київської області від 23.12.2025 та від 21.07.2025 року (а.с. 3, 4, 5, 6-10, 11, 12-16) ОСОБА_1 постановою Ставищенського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП; відповідно до інформації наявних баз даних відомості щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, відсутні;

- рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 Батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області від 4 січня 2026 року (а.с. 22), відповідно до якого 03.01.2026, о 23 год. 49 хв., під час патрулювання в селищі Ставище, було зупинено електроскутер Crosser, без номерного знаку, яким керував ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, на пропозицію працівників поліції пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат позитивний, 2, 69 проміле, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення;

- переглянутим у судовому засіданні відеозаписом на двох DVD-R дисках, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, перенесених з нагрудної відеокамери (а.с. 9), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи електроскутером був зупинений працівниками поліції, які у останнього виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, результат огляду позитивний 2,69 % проміле алкоголю, з яким його ознайомлено; з результатом огляду останній погодився.

Відеозапис є одним з доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації. Окрім того, порядок доступу до відеозаписів з нагрудних камер (відео-реєстраторів) та їх використання передбачено розділом 5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, в якому будь-яких застережень щодо надання до суду безперервного запису з моменту активації камери немає. Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі.

Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – електроскутером в час і місці, вказаних в протоколі, останнім не оспорювався під час складання протоколу та після такого.

Суд звертає увагу на те, що сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою. Ознайомившись із протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не зробив жодних зауважень до протоколу, проведених процесуальних дій чи поведінки поліцейських.

Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому суд дійшов висновку про наявність в діях останнього складу вказаного правопорушення.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самої особи, що ним керує, чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Разом з тим, щоб електроскутер вважався «механічним транспортним засобом», він повинен мати двигун потужністю понад 3 кВт, і лише тоді для керування ним необхідно мати водійське посвідчення.

В матеріалах справи відсутні докази (будь-які дані), що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, потужність якого понад 3 кВт.

Факт керування ОСОБА_1 електроскутером Crosser підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейських.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що керування вищевказаним електроскутером не потребує наявності у особи, яка ним керує, посвідчення водія.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , керуючи електроскутером Crosser, рухався по дорозі, він був учасником дорожнього руху, а тому зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п. 2.9а ПДР.

Схожі за змістом обставини встановлені та викладені Київським апеляційним судом в постанові від 02 червня 2025 року у справі № 378/488/25, Харківським апеляційним судом в постанові від 25 березня 2025року у справі № 643/9281/24, Запорізьким апеляційним судом в постанові від 22 листопада 2024 у справі № 336/8619/24.

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами доводиться, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, дії останнього суд кваліфікує за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Санкція частини 3 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, до ОСОБА_1 неможливо застосувати адміністративне стягнення у виді позбавлення спеціального права, оскільки він керував транспортним засобом, на управління яким не потрібна наявність посвідчення водія.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП, без позбавленням права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні дані про те, чи є у останнього у власності транспортний засіб, буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 3 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Т. Н. Скороход