Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №211/8626/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/8626/25

Провадження № 2/211/1117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді – Рагозіної С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА», Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про зняття арешту з майна, -

встановив:

представник позивача адвокат Дикий Ю.О. через систему «Електронний суд» скерував до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА», Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про зняття арешту з майна. В обґрунтування позовних вимог зазначив, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.05.2020 на праві власності належить автомобіль DAEWOO LANOS, 2005 р.в. номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, Однак, автомобіль арештований державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) у межах виконавчого провадження № 75733300 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), як належний їй транспортний засіб.

27.03.2025 представник позивача звернувся до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) із запитом про надання інформації щодо актуального та попередніх власників транспортного засобу – легкового автомобіля DAEWOO LANOS, 2005 р.в. номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з НОМЕР_4 .

У відповідь на запит РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) повідомлено таке.

"Згідно з даними ЄДРТЗ 15.04.2010 транспортний засіб DAEWOO LANOS, 2005 р.в. об`ємом двигуна 1 498 см3 номер кузова НОМЕР_5 зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

03.02.2016 в ТСЦ № 3242 транспортний засіб DAEWOO LANOS з ОСОБА_2 перереєстровано на ім`я ОСОБА_4 .

13.05.2020 в ТСЦ № 3242 транспортний засіб DAEWOO LANOS з ОСОБА_4 перереєстровано на ім`я ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 3243/2020/1995839 від 13.05.2020, укладений в ТСЦ № 3243.

Станом на 31.03.2025, згідно з даними ЄДРТЗ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є актуальним власником транспортного засобу DAEWOO LANOS, 2005 р.в., об`єм двигуна 1 498 см3, номер кузова НОМЕР_5 .". Отже законним власником ТЗ з 13.05.2020 є ОСОБА_1

ВП № 75733300 щодо ОСОБА_2 відкрито 08.08.2024, а отже арешт та розшук майна ОСОБА_1 за зобов`язаннями ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 75733300 є помилковим та незаконним.

Внаслідок цієї помилки ОСОБА_1 позбавлений можливості користуватись та відчужувати власний транспортний засіб, що завдає йому збитки. У зв`язку з чим змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 14.11.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі належним чином повідомлялися про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не скористалися своїм правом та не направили до суду відзив на позовну заяву.

22.12.2025 року до суду із Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №75733300.

Згідно суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 13.05.2020 на праві власності належить автомобіль DAEWOO LANOS, 2005 р.в. номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Марінченко А.О. від 08.08.2024 було відкрито виконавче провадження № 75733300 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості в сумі 17923,98 грн., на користь К ПБМР «Білоцерківтепломережа» на підставі виконавчого листа № 357/450/24 виданого 14.05.2024 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Постановою державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Марінченко А.О. від 12.08.2024 було накладено арешт коштів боржника, а постановою від 03.12.2024 року – арешт майна боржника.

Представник позивача зазначає, що наявність арешту вказаного транспортного засобу порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склались між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15.05.2013 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно із ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності – це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

27.03.2025 представник позивача звернувся до РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) із запитом про надання інформації щодо актуального та попередніх власників транспортного засобу – легкового автомобіля DAEWOO LANOS, 2005 р.в. номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з НОМЕР_4 .

У відповідь на запит РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) повідомлено таке.

"Згідно з даними ЄДРТЗ 15.04.2010 транспортний засіб DAEWOO LANOS, 2005 р.в. об`ємом двигуна 1 498 см3 номер кузова НОМЕР_5 зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

03.02.2016 в ТСЦ № 3242 транспортний засіб DAEWOO LANOS з ОСОБА_2 перереєстровано на ім`я ОСОБА_4 .

13.05.2020 в ТСЦ № 3242 транспортний засіб DAEWOO LANOS з ОСОБА_4 перереєстровано на ім`я ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 3243/2020/1995839 від 13.05.2020, укладений в ТСЦ № 3243.

Станом на 31.03.2025, згідно з даними ЄДРТЗ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є актуальним власником транспортного засобу DAEWOO LANOS, 2005 р.в., об`єм двигуна 1 498 см3, номер кузова НОМЕР_5 .".

Приписами ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Як було встановлено судом, автомобіль DAEWOO LANOS, 2005 р.в. номер кузова НОМЕР_2 на праві власності з 13.05.2020 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), знаходиться під арештом згідно постанови про арешт майна боржника від 03.12.2024 року у рамках виконавчого провадження № 75733300.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, на момент арешту майна боржника ОСОБА_2 , транспортний засіб належав позивачу.

Суд звертає увагу, що наявність арешту вказаного транспортного засобу порушує права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що на даний час порушуються права позивача, внаслідок чого він у повному обсязі позбавлений можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування арешту з рухомого майна.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне, з урахуванням позиції представника позивача, стягнути із відповідачів в рівних частках на користь позивача документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15-16, 317, 319, 321, 334, 391, 638 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА», Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) про зняття арешту з майна – задовольнити.

Зняти арешт з транспортного засобу DAEWOO LANOS, 2005 р.в. номер кузова НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 75733300 Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ ( м. Київ).

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 , Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА», Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 968 ( дев`ятсот шістдесят вісім ) гривень 96 коп., а саме по 322 ( триста двадцять дві ) гривні 99 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: С. О. Рагозіна