Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №175/13464/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 02 лютого 2026 р.

Справа: №175/13464/25

Суддя: Васюченко О. Г.

Справа № 175/13464/25

Провадження № 2/175/2637/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил,

ВСТАНОВИВ:

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказує на те, що відповідач є спадкоємцем будинку АДРЕСА_1 , та постійно проживає у будинку, більш того, відповідач з заявами про відмову у постачанні електричної енергії жодного разу до Товариства не звертався, отже відповідач – є споживачем електроенергії. Так під час технічної перевірки стану електричних приладів обліку і електроустановок у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що проводилась 09.12.2024 згідно з п. 8.2.5 ПРРЕЕ було виявлено розкрадання електричної енергії, а саме: «Самовільне підключення струмоприймачів та електропроводки до електромережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано дротом алюміній 2х4 мм.,кв., від ввідного дроту до навантаження струмоприймачів та електропроводки будинку відкрито, виявити яке при контрольному огляді можливість існувала. При включенні навантаження електроенергія споживається лічильником не враховується. Порушення продемонстровано споживачу». Щодо виявленого розкрадання електричної енергії представниками Товариства було складено Акт про порушення №Дн 005825. Таким чином, у присутності відповідача – ОСОБА_1 , особи яка допустила представників Товариства до електроустановки для проведення перевірки та не зазначила жодних заперечень, претензій щодо виявленого розкрадання електроенергії і підписала Акт про порушення №Дн 005825, а отже повністю визнала факт виявленого розкрадання. Відповідно до Акту про порушення №Дн 005825 від 09.12.2024 Відповідача було запрошено на комісію по розгляду акту про порушення, яка була призначена на 14.01.2025.

14.01.2025 відбулося засідання комісії з розгляду Акту про порушення від №Дн 005825 від 09.12.2024, на якій Акт про порушення було розглянуто за відсутності Відповідача і проведено нарахування спричинених Товариству збитків за розкрадання електроенергії. При цьому, відповідач з заявами про перенесення чи неможливість участі до Товариства не подавав до суду за захистом своїх прав не звертався.

Нарахування було виконано відповідно до вимог п. 8.2.6. ПРРЕЕ, а саме здійснено нарахування вартості необлікованої електричної енергії, на підставі Акту про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків, що було оформлено протоколом №2/1 від 14.01.2025.

Згідно з п. 8.4.2 ПРРЕЕ а саме передбачено, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі Акту про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень в даному випадку виявлене порушення відповідає п.8.4.2 підпункт 6) а саме самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку. До теперішнього часу сума вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ у розмірі 97 372,99 грн., позивачу не сплачена.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано, також відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач та/або її представник в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися, про причини неявки суду не повідомили. Причини неявки відповідача та його представника в судове засідання судом визнаються не поважними і оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи та недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, а тому з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи. На даній стадії слухання суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, також не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. Отже, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відносини між фізичними особами та електропостачальником, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, з подальшими змінами і доповненнями (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 2.1.4 ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641,642 ЦКУ.

Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до «01» грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (пункт 2 Постанови НКРЕКП № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії») та розміщеного на сайті оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за адресою: https://dtek-dnem.com.ua.

Відповідно до п. 2.1.6 ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є вчинення споживачем будь яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послу з розподілу електричної енергії, зокрема повернення підписаної заяви, сплата рахунку або документальне підтвердження споживання електричної енергії.

Частиною 6 п. 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що Споживач електричної енергії зобов`язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України.

Згідно з ч. 10 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності. Також частиною 19 п. 5.5.5 ПРРЕЕ визначено, що Споживач зобов`язаний своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень. Відповідно до ч. 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ на споживача покладено обов`язок не допускати без облікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення без облікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

У відповідності із Законом України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих побутових потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до заповіту від 17.05.2016 є спадкоємцем будинку АДРЕСА_1 , померлого ОСОБА_2 на ім`я якого було відкрито особовий рахунок та контокоррентний рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту відповідач є спадкоємцем будинку АДРЕСА_1 , та постійно проживає у будинку, більш того, Відповідач з заявами про відмову у постачанні електричної енергії жодного разу до Товариства не звертався, отже відповідач – є споживачем електроенергії.

Згідно з п. 8.2.5 ПРРЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів без облікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).

Судом установлено, що під час технічної перевірки стану електричних приладів обліку і електроустановок у відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що проводилась 09.12.2024 згідно з п. 8.2.5 ПРРЕЕ було виявлено розкрадання електричної енергії, а саме: «Самовільне підключення струмоприймачів та електропроводки до електромережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано дротом алюміній 2х4 мм.,кв., від ввідного дроту до навантаження струмоприймачів та електропроводки будинку відкрито, виявити яке при контрольному огляді можливість існувала. При включенні навантаження електроенергія споживається лічильником не враховується. Порушення продемонстровано споживачу».

Щодо виявленого розкрадання електричної енергії представниками Товариства було складено Акт про порушення №Дн 005825.

Таким чином, у присутності відповідача – ОСОБА_1 , особи яка допустила представників Товариства до електроустановки для проведення перевірки та не зазначила жодних заперечень, претензій щодо виявленого розкрадання електроенергії і підписала Акт про порушення №Дн 005825, а отже повністю визнала факт виявленого розкрадання.

Таким чином, виявивши безоблікове споживання електричної енергії, підключення повз прилад обліку 09.12.2024, що є розкраданням електричної енергії, у присутності Відповідача було складно Акт про порушення № Дн 005825, який є дійсним так як його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та Відповідач – ОСОБА_1 , при цьому Відповідач не вказав жодних заперечень, зауважень чи спростувань користування електроенергією поза лічильником.

Відповідно до Акту про порушення №Дн 005825 від 09.12.2024 Відповідача було запрошено на комісію по розгляду акту про порушення, яка була призначена на 14.01.2025.

14.01.2025 відбулося засідання комісії з розгляду Акту про порушення від №Дн 005825 від 09.12.2024, на якій Акт про порушення було розглянуто за відсутності Відповідача і проведено нарахування спричинених Товариству збитків за розкрадання електроенергії. При цьому, Відповідач з заявами про перенесення чи неможливість участі до Товариства не подавав до суду за захистом своїх прав не звертався.

Нарахування виконано згідно з п. 8.4.2 ПРРЕЕ а саме передбачено, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі Акту про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень в даному випадку виявлене порушення відповідає п.8.4.2 підпункт 6) а саме самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку.

Пунктом 8.4.7 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється виходячи з: вартості середньомісячних витрат оператора системи на купівлю однієї кіловат-години (кВт·год) електричної енергії на компенсацію незапланованих втрат електричної енергії, її передачі та розподілу у період порушення споживачем цих Правил (Ц, грн/кВт·год); величини розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії (W доб, кВт·год); кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил (Д, день).

Відповідно до п. 8.4.8. ПРРЕЕ кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил): в даному випадку п. 2) якщо споживач здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі з порушенням схеми обліку, вчинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники оператора системи під час проведення контрольного огляду засобу комерційного обліку мали можливість, - з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

Тож, розрахунок виконано відповідно до пункту 8.4.13 за формулою 8 глави 8 ПРРЕЕ, період розрахунку складає: з 09.06.2024 по – 09.12.2024 (день складання акту), тобто за 183 дня.

Згідно пункту 8.4.13 ПРРЕЕ, у разі виявлення у побутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 6 - 8 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення в даному випадку 4 мм.,кв., визначається за формулою 8 (W доб.с.п., кВт·год), цієї глави. При цьому час використання самовільного підключення протягом доби (t вик.с.п.) приймається рівним 8 год.

Крім того, згідно з п.4) ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» правопорушеннями на ринку електричної енергії є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Відповідач допустив без облікове споживання електричної енергії, самовільне підключення до мереж оператора системи розподілу та користування електричною енергією без обліково.

Згідно п. 8.2.7. ПРРЕЕ, споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. У разі незгоди споживача з фактом крадіжки електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.

На теперішній час сума вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ у розмірі 97 372,99 грн., позивачу не сплачена, у зв`язку з чим АТ «ДТЕК Доніпровські електромережі» вимушені звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та економічних інтересів.

Споживач ОСОБА_1 мав оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію, однак рахунки не сплатив, у зв`язку з чим виник спір і позивач був вимушений звернутися до суду.

Відповідно до п. 5.5.5. ПРРЕЕ споживач зобов`язаний, зокрема, не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до п. 8.4.2 ПРРЕЕ, визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення , в тому числі такого порушення як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку.

Відповідно до п. 8.2.7 ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.

Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).

У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати вартості необлікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», правопорушенням на ринку електричної енергії є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Як вже зазначалось вище, за фактом виявленого у ОСОБА_1 порушення ПРРЕЕ складено відповідний акт, який був предметом розгляду комісії з розгляду актів про порушення та став підставою для розрахунку обсягів та вартості необлікованої електричної енергії, на суму 97 372,99 грн, яку відповідач в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідачів по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього по обліку водопостачання і водовідведення, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не базуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 97 372,99 грн.

Відповідно до ст.т141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (в рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження).

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні право допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 від 27.06.2018 року до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу є документально підтвердженими, а саме: договором про надання професійної правничої допомоги від 03.04.2024 року з додатками, що також узгоджується з позицією викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 від 27.06.2018 року.

Згідно роз`яснень у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При визначенні розміру відшкодування позивачу витрат на правову допомогу суд враховує те, що заявлена до відшкодування сума відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

У зв`язку з викладеним суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані із правничою допомогою в розмірі 7000 грн., а також судові витрати, що складаються з: сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 3028 гривень.

Таким чином обставини позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ч.ч.1-2, ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч. 1 та ч. 6 ст.81, ч. 2 ст. 89, ч.1 ст.141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1-ч.2 ст.259, ст. 263-265, ст. 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі»,ЄДРПОУ 23359034, вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 97 372,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного Товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (код ЄДРПОУ: 00131268) судові витрати які складаються зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн. а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua