Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №282/3/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/3/26

Провадження № 2-а/282/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Носач В.М.,

при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,

за участю: Полякова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що інспектором відділення поліції №1 (селище Любар) Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Ткачуком Романом Олександровичем неправомірно винесено щодо позивача постанову про адміністративне правопорушення від 30.12.2025 серії ЕНА №6434188 за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В графі 5 оскаржуваної постанови зазначено, що начебто позивач «керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п. 8.4.в ПДР». При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП - «... порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини», яке передбачає накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - об`єкт, на який посилається інспектор поліції як на дорожній знак 3.21, є саморобним навчальним елементом, виготовленим шляхом ручного фарбування, встановленим самостійно, без погодження з Національною поліцією та без включення до схеми організації дорожнього руху. Такий об`єкт не є дорожнім знаком у розумінні Правил дорожнього руху, оскільки не відповідає обов`язковим вимогам ДСТУ 4100:2021 щодо форми, розмірів, кольорового виконання, матеріалів виготовлення, світлоповертальних властивостей та умов видимості. Відтак він не є технічним засобом організації дорожнього руху і не створює для учасників дорожнього руху обов`язку його виконання. За таких обставин, відсутні як подія, так і протиправність діяння, що унеможливлює притягнення позивача до адміністративної відповідальності та є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Позивач вказує, що 30.12.2025 він заїхав на територію навчального майданчика автошколи, у якій проходила навчання його дружина. Вказана територія використовується автошколою як тренувальний майданчик для навчальних автомобілів, учнів та працівників, про що свідчить постійна наявність на ній значної кількості транспортних засобів та навчальних дорожніх знаків. Перед заїздом на територію був розміщений дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонено», який мав очевидні ознаки саморобного виробу, був намальований вручну пензликом, не відповідав встановленим формі, розмірам та технічним характеристикам офіційних дорожніх знаків, не мав світлоповертальних властивостей і не відповідав вимогам стандартів. Зовнішній вигляд знака, характер місця його встановлення, а також специфіка території об`єктивно свідчили про його навчальний характер та дозволяли сприймати його як елемент тренувального майданчика, а не як офіційний заборонний дорожній знак.

3 огляду на наведене, позивач вважає, що заїзд на територію навчального майданчика був здійснений за обставин, які об`єктивно виключали можливість сприйняття спірного знака як правомірно встановленого заборонного дорожнього знака, а отже відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного вище, позивач просить скасувати постанову від 30.12.2025 серії ЕНА №6434188 про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором відділення поліції №1 (селище Любар) Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Ткачуком Романом Олександровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

09 січня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що доводи позивача викладені у позовній заяві щодо не порушення ним норм адміністративного законодавства, не відповідають дійсності і надані з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Зі змісту постанови вбачається, що 30.12.2025 о 10 годині 26 хвилини по вулиці Клубній, в селищі Любар, Житомирського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota Land Cruiser Prado 150», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В?їзд заборонено», чим порушив п. 8.4 в Правил дорожнього руху України.

Вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6434188 від 30.12.2025 винесена у зв?язку із порушенням позивачем Правил дорожнього руху України, цей факт підтверджується матеріалами справи.

Переглядом відеозапису із нагрудного відео-реєстратора поліцейського зафіксовано, що правоохоронці повідомили водію про причину звернення до нього та суть скоєного ним адміністративного правопорушення. Також на відео зафіксовано порядок розгляду справи у справі адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , факт роз`яснення йому ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Водночас за правовою характеристикою, правопорушення передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП вважається закінченим з моменту допущенного проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника.

Поліцейський чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку. Поряд з тим, особа яка вчинила проступок повинна нести адміністративну відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.

На підставі викладеного вище, представник відповідача просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, на розгляд справи не з`явився, у поданому відзиві просить розгляд справи провести без участі представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши позов та докази, яким він обґрунтовується, відзив представника відповідача, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою винесеною інспектором ВП №1 (селище Любар) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області, старшим лейтенантом поліції Ткачуком Р.О. 30.12.2025 серії ЕНА №6434188, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Із вказаної постанови вбачається, що 30.12.2025 о 10 год. 16 хв. в селищі Любар по вул. Клубній водій керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21.в, чим порушив п.8.4.в. Правил дорожнього руху – порушення вимог заборонних знаків, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП

Не погоджуючись з постановою серії ЕНА №6434188 від 30.12.2025, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статі 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема ч.1 ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України "Про національну поліцію".

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п.8.2.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам Державного стандарту.

Положення Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме, п. 8.4. Правил, поділяє дорожні знаки на групи, зокрема: 8.4. «в» - заборонні знаки (тобто, ті, які запроваджують або скасовують певні обмеження в pyci).

Відповідно до положень вказаних Правил, дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонено» забороняє в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів"; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому, знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9 "Смуга руху - запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів.

Відповідно до п. 14.5.20 ДСТУ 4100:2021, знак 3.21 «В`їзд заборонено» потрібно застосовувати для заборони в`їзду усіх ТЗ з метою: запобігання зустрічному руху ТЗ на ділянках доріг з одностороннім рухом, при цьому на дорогах із кількома проїзними частинами, відокремленими одна від одної бульваром, розділювальною смугою в бордюрному профілі або огородженням, знак 3.21 дозволено установлювати для кожної проїзної частини з одностороннім рухом; запобігання виїзду ТЗ назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду та виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки ТЗ, майданчиках відпочинку, АЗС тощо; заборони в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 потрібно застосовувати разом із табличкою 7.9; запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їхніх наслідків, а також ТЗ Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Державної прикордонної служби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції та органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань). У разі встановлення знака 3.21 на ділянці дороги між перехрестями, на початку ділянки повинен бути встановлений попередній знак 3.21 із табличкою 7.1.1. Не треба застосовувати знак 3.21 із табличками 7.3.1 7.3.3, 7.5.1 7.5.9.

Згідно із приписами 14.2.4 ДСТУ 4100:2021, знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (дозволено установлювати на присипній бермі), на тротуарі (за умови, що опори знаків не заважають руху особам на інвалідних візках), розділювальній смузі, газоні тощо та над проїзною частиною (на консольній, рамній опорі, розтяжці тощо) крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. Спосіб установлення знака визначається з урахуванням 14.2.17. На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки, що встановлені з правого боку дороги (з урахуванням інформації, що міститься на них), потрібно дублювати. Дублюючі знаки рекомендовано встановлювати на розділювальній смузі, а за її відсутності чи недостатньої ширини над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги. Знаки дозволено розміщувати на опорах зовнішнього освітлення, електрозв`язку, інших інженерних мереж.

Позивач зазначає, що 30.12.2005 він заїхав на територію навчального майданчика автошколи, який використовується автошколою як тренувальний майданчик для навчальних автомобілів, учнів та працівників.

Перед заїздом на територію був розміщений дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонений», який мав очевидні ознаки саморобного виробу, був намальований вручну пензликом, не відповідав встановленій формі, розмірам та технічним характеристикам офіційних дорожніх знаків, не мав світлоповертальних властивостей і не відповідав вимогам чинних стандартів.

Судом досліджено надані позивачем фото та відеоматеріали, з яких вбачається, що спірний знак 3.21«В`їзд заборонений» не містить на зовнішній кромці тонку облямівку білого кольору, пофарбований не у передбачуваний спосіб, має нерівномірний колір та не відповідає встановленим пропорціям, має зношений стан та корозії, без будь-яких світлоповертальних властивостей, має не правильну круглу форму. З огляду на викладене вбачається, що даний знак не відповідає ДСТУ 4100:2021, так як виготовлений за допомогою підручних засобів, а тому не може розцінюватись як офіційний дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонений».

Крім того, слід звернути увагу, що за приписами Закону України «Про дорожній рух» дорожні знаки встановлюються відповідно до Правил дорожнього руху та повинні відповідати проекту та схемі організації дорожнього руху, які погоджені із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

Разом з тим, відповідач не надав жодного доказу того, що дорожній знак 3.21 «В`їзд заборонений» встановлено відповідно до норм ДСТУ з дотриманням процедури затвердження схеми організації дорожнього руху.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 1 ст.247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на вимоги чинного законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами поліції, які зобов`язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови і у даному випадку відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що позивач вчинив адміністративне правопорушення за ч.1ст.122 КУпАП.

Разом з тим, спірна постанова про адміністративне правопорушення, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити провадження у справі.

З огляду наведених підстав, суд прийшов до висновку, що постанова серії ЕНА № 6434188 від 30.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Разом з тим, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн, відповідно до приписів ст. 139 КАС.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.243-244,246,250,272,286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову від 30.12.2025 серії ЕНА №6434188 про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором відділення поліції №1 (селище Любар) Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Ткачуком Романом Олександровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , понесені ним судові витрати у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М. Носач