Суд: Корольовський районний суд м. Житомира
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 18 січня 2026 р.
Справа: №295/13946/25
Суддя: Пилипюк Л. М.
Справа № 295/13946/25
2/296/1966/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
30 жовтня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира за підсудністю з Богунського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява подана представником позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 вересня 2024 року між ТзОВ «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19311 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7 000 гривень строком на 730 днів шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).
У межах строку кредитування відповідач зобов`язана сплачувати проценти періодичними платежами кожні 20 днів.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, заборгованість не погашає, що зумовлює потребу звернення до суду з цим позовом.
Станом на 12 вересня 2025 ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 17 вересня 2024 року по 12 вересня 2025 року 25 200,00 гривень.
На підставі наведеного ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 25200,00 гривень, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Ухвалою судді від 03 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали, а також витребувано докази у справі.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Корольовського районного суду міста Житомира не надійшов.
Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та надає згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судові повістки надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України. Однак, відповідні поштові відправлення повернуті на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.
За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд установив, що 17 вересня 2024 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19311 (Кредитний договір). На умовах встановленим цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 гривень (далі – Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором (п. 1.1 Кредитного договору).
Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1.0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування Кредитом (п. 1.2 Кредитного договору).
Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, зі сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору (п. 1.3 Кредитного договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.3 Кредитного договору).
Для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Товариство рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення нарахованих процентів та Кредиту згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту – 17 вересня 2024 року; дата платежу процентів першого періоду – 07 жовтня 2024 року; сума кредиту – 7 000 гривень; нараховані проценти за користування кредитом – 1400 гривень; разом сума до сплати - 8 400 гривень ( п. 1.4 Кредитного договору).
Товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом (п. 1.6 Кредитного договору).
З п. 9 реквізити та підписи сторін встановлено, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 296600.
Також установлено, що ОСОБА_1 17 вересня 2024 року підписала додаток №1 до Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. В указаній таблиці визначено суми процентів, які ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати.
Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала паспорт споживчого кредитування, у якому міститься основні умови кредитування.
Представлений позивачем розрахунок заборгованості свідчить, що станом на 12 вересня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 32 200 гривень, яка складається з: 7 000 гривень – строкова заборгованість за сумою кредиту; 25 200 гривень – прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (статті 612 ЦК України ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановлені Кредитним договором строки кредит не повернула та не сплатила проценти за користування кредитом, а отже має заборгованість.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору відповідачем. Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідач не заперечила та не спростувала.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи досліджені судом докази та встановлені обставини справи, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому позов ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи висновок суду про задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» надав суду Договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльності; акт приймання – передачі наданих послуг №55 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, з якого вбачається, що складання та подання до суду позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТзОВ «Фінансова компанія «Процент» згідно реєстру №1 від 24 липня 2025 року складає загальну вартість – 90 000 гривень; витяг з реєстру №1 до акту приймання – передачі наданих послуг №55 де наведено перелік виконаних робіт - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 2941 від 01 серпня 2025 року.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи за клопотанням представника позивача проводився без його участі, розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для кредитних правовідносин, а також враховуючи ціну позову, сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 гривень
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 19311 від 17 вересня 2024 року в розмірі 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, код в ЄДРПОУ 41466388);
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua