Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №272/1303/25 — Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/1303/25

Провадження № 2-а/272/4/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Андрушівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд -

встановив:

У листопаді 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить поновити строк на оскарження постанови № R76493 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 13 вересня 2025 року, визнати вказану постанову незаконною та скасувати її а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 11 листопада 2025 року Позивач дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 складено стосовно Позивача Постанову № R76493 від 13.09.2025.

На підставі зазначеної Постанови Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за нібито вчинене порушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У Постанові зазначено, що Позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Тобто таким чином вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У присутності Позивача постанова не складалась, про місце і час розгляду справи його не повідомляли, а навпаки при складанні протоколу від 12.09.2025 повідомили про дату розгляду його справи, а саме 26.09.2025.

При цьому, 26.09.2025 винесена постанова про закриття провадження у справі на підставі п. 1 аб. 1 ст. 247 КУпАП.

Вказаним обставинам передували такі події: приблизно на початку вересня 2025 року в програмі «Резер+» у Позивача висвітлилось повідомлення про факт відмови від проходження ВЛК, у зв`язку із чим його розшукує територіальний підрозділ ТЦК та СП.

Самостійно звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач отримав направлення і 15.09.2025 пройшов ВЛК, про що зроблена відмітка у військовому квитку.

Оскільки станом на момент звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача розшукували як такого що він не пройшов ВЛК, 12.09.2025 був складений протокол про адміністративне правопорушення, в якому в якості пояснень Позивач пояснив про те, що він не проходив ВЛК, оскільки йому не було відомо про необхідність проходження військово-лікарської комісії.

Вказаним протоколом чітко повідомлено Позивача про дату розгляду справи -26.09.2025. За наслідками розгляду справи 26.09.2025 винесена постанова про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

За таких обставин, Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята з грубими порушеннями вимог КУпАП.

Оскаржувана Постанова про адміністративне правопорушення при Позивачі не складалась, про час та дату проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення Позивачу повідомлено не було, що є порушенням права на захист.

Тобто суб`єктом владних повноважень не виконано належним чином обов`язку для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на вищезазначене, оскільки Відповідач при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не намагався отримати будь-яких пояснень від Позивача, а формально підійшов до розгляду справи та прийняв оскаржувану постанову, а відтак не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 77 КАС України, належним способом захисту порушеного права Позивача у даному випадку, є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, яка зазначена у прохальної частині позову.

Мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить чіткої норми чинного законодавства, яке порушив Позивач, а просто зроблений висновок про порушення вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З урахуванням викладеного та такого, що в день призначеного розгляду справи винесена постанова про закриття провадження у справі, Позивач просить суд задовольнити позов.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились.

Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та у відсутність ОСОБА_1 .

У поданій заяві адвокат Яремчук О.В. зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Фіксація судового засідання звукозаписувальними засобами не проводилась на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків:

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів. Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена у ст.ст. 210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 склав стосовно Позивача Постанову № R76493 від 13 вересня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі зазначеної Постанови Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Згідно вказаної постанови, Позивач не прийшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби, встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Про наявність вказаної постанови Позивач дізнався 11 листопада 2025 року, після того, як на його адресу прийшла поштова кореспонденція від Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі в якому знаходились супровідний лист та постанова № R76493 по справі про адміністративне правопорушення в частині 3 ст. 210-1 КУпАП від 13.09.2025.

12.09.2025 стосовно Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якого, ОСОБА_1 маючи обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025, порушуючи вимоги п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", даний обов`язок не виконав, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно змісту вказаного Протоколу, розгляд справи мав відбутися о 15.00 год. 16.09.2025.

26 вересня 2025 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення до 05.06.2025 не пройшов ВЛК відповідно до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".

Справу про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 закрити.

За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цим принципом повинен керуватись працівник ТЦК , коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами, якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення, фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", який набрав чинності 15.02.2025, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. (Постанова Верховного суду від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16).

Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17) вказує, про обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови.

За таких обставин суд доходить до висновку про відсутність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки 26 вересня 2025 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адмінісмтративної відповідальності. Крім того, Постанова № R76493 від 13.09.2025 узагалі не містить інформації про дату вчинення правопорушення та інформації, які конкретно вимоги ст. 22 ЗУ "Мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушені Позивачем.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, відповідно до ч. 1статті 139 КАС України з Відповідача на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного те керуючись ст.ст.2,5,6,9,72-78,139,241 - 248,250,268,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову № R76493 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 13.09.2025, винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ) а провадження по справі закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 605, 60 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до сьомого апеляційного адміністративного суду м. Вінниця через Андрушівський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційне скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

Суддя:В. В. Карповець