Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №272/562/25 — Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/562/25

Провадження № 2-др/272/1/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді - Чуб І.А.,

секретаря судового засідання - Хитоніній М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Андрушівка заяву представника позивача Мерінової Наталії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ФОП " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу,-

встановив:

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 22.12.2025 року позов ФОП " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ФОП " ОСОБА_1 ", РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором купівлі-продажу ковбасних виробів від 01 грудня 2023 року в сумі 262173, 86 грн., з яких: 189766, 00 грн. - залишок основної суми боргу; 31192,43 грн. - інфляційні втрати; 41215,43 грн. - 15% річних від простроченого грошового зобов`язання та судовий збір в сумі 2621 грн. 74 коп..

Питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом вирішено не було, оскільки представником позивача було заявлено клопотання про надання доказів щодо судових витрат відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

08.01.2026 року до суду надійшла заява представника позивача Мерінової Н.В. про ухвалення додаткового рішення по даній справі щодо стягнення витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, що становлять 21000,00 гривень, додавши докази на підтвердження наданих послуг.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник направила заяву про розгляд заяви без її участі та участі позивача, заяву підтримує та просила задовольнити.

Представник відповідача подала заперечення, в якому просила у задоволенні заяви відмовити та зазначила, що виходячи з критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, заявлена позивачкою сума адвокатських витрат є надмірною, суперечить критеріям розподілу судових витрат (пропорційності, співмірності і розумності розміру таких витрат), не є розумною і обґрунтованою, та фактично є джерелом отримання позивачем додаткового доходу. Розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищений позивачем та не відповідає фактичному обсягу наданої адвокатом позивача правової допомоги. Вказане позивачем у заяві про відшкодування витрат на правову допомогу твердження як обгрунтування стягнення з відповідача всієї визначеної ним суми до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 21 000,00 грн.: «даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача в 01 грудня 2023 року отримав (на умовах відстрочення платежу) у позивача вироби, але впродовж майже 2 років не розрахувався за придбаний товар, а то позивача має бути покладений весь розмір витрат на правничу допомогу, поніс позивач - 21 000 грн» є таким, що жодним чином не обгрунтовує розмір понесених витрат на правову допомогу Позивачем при підготовці позову до суду, не характеризує детальний опис цих витрат. Пункт 11 ч. 9 ст. 141 ЦПК України, на норми якого посилається Позивач, передбачає, право суду, а не його обов`язок у разі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, право суду покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково! незалежно від результатів вирішення спору. Крім того, висновок «про неправильні дії Відповідача» не міститься у судовому рішенні Андрушівського районного суду по справі № 272/562/25. У порушення вимог ч.З. ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги., позивачем не надано опис наданих адвокатом послуг на правову допомогу. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд моще, за ннонотанням інтдої сторони змєннтнтн розмір витрат на правничу допомогу які підлягають розподілу мій сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідач вважає, що витрати позивача на правничу допомогу є завищеними неспіврозмірними суті та ціні позовних вимог, не відповідають складності справі, та у разі задоволення заяви позивача просили зменшити витрати на правову допомогу до суми 3000,00 трн.

Дослідивши матеріали судової справи, клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу та заперечення представника відповідача, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що при ухваленні по справі рішення суду від 22.12.2025 року судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 27.05.2025 року року між ФОП " ОСОБА_1 " та адвокатом Меріновою Н.В. укладено Договір про надання правничої допомоги (а.с. 136). Згідно акту про прийняття-передачі наданої правничої допомоги від 29.12.2025 року адвокат Мерінова Н.В. надала клієнту ФОП " ОСОБА_1 " правничу допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги № 45-25 від 27.05.2025 року, зокрема: складання позовної заяви – 12000,00 грн., представництво клієнта в трьох судових засіданнях – 9000,00 грн., всього – 21000,00 грн. (а.с. 133). З квитанції 3230200451003 від 29.12.2025 року вбачається про направлення відповідачу заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с. 139).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвокатів як представників підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За приписами пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Таким чином, оскільки суд при прийнятті рішення по справі не вирішив питання про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, то вирішення вказаного питання підлягає шляхом прийняття додаткового рішення.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 22.12.2025 року позов ФОП " ОСОБА_1 " до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу задоволено повністю.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в сумі 21000,00 грн., суд вважає, що повноваження представника позивача у справі підтверджені належними документами: договором про надання правничої допомоги, актом про прийняття-передачі наданої правничої допомоги, ордером, однак виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складністю справи, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, ціни позову, засад розумності, виваженості та справедливості, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу з 21000,000 грн. до 7000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з чим, заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 137, 141, 259, 268, 270, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача Мерінової Наталії Володимирівни про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ФОП " ОСОБА_1 ", РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ФОП " ОСОБА_1 ", РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя:І. А. Чуб